Велика геополітика, економічні інтереси держав і передова наука – все це тісно переплелося в Антарктиці. Нині країни все активніше обговорюють необхідність конструктивної міжнародної співпраці у питаннях полярних регіонів. Під час круглого столу «Державні інтереси України в полярних регіонах: на перетині політики, дипломатії та науки», що відбувся у Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка, експерти розглянули питання наших національних інтересів у Антарктиці, тенденції розвитку полюсів як міжнародного простору, взаємодії науки та дипломатії в антарктичній політиці України і нашої економічної активності в цьому регіоні.
Експерти неодноразово наголошували, що країни, які зараз активно тут працюють та інвестують у дослідження, у майбутньому матимуть ширший доступ до мінеральних і біологічних ресурсів Антарктики та Південного океану. А це не тільки найбільші невикористані запаси копалин, але й запаси чистої прісної води. Окрім цього, інтерес до полярного регіону зростає через нові морські маршрути.
Отже, стратегічним курсом України повинне бути збереження нашої присутності в Антарктиці. Нині близько 30 країн мають дослідні станції на крижаному континенті. Серед них і українська станція «Академік Вернадський». Маємо державну цільову науково-технічну програму, активно функціонує Національний антарктичний науковий центр, Україна є учасником Договору про Антарктику з 1992 року і Консультативною стороною цього договору з 2004-го. З останніх новин – відновлення наукового флоту. Завдяки рішенням Кабміну і бюджетного парламентського комітету буде придбано судно-криголам.
Як зауважив директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка Геннадій Надоленко, єдине чого не вистачає – концептуального програмного документу щодо національної антарктичної політики, який би визначав шляхи, механізми, методи системної присутності України в Антарктиці.
ФАБРИКА ГЛОБАЛЬНОГО КЛІМАТУ За словами директора Національного антарктичного наукового центру Євгена Дикого, наша наука завжди відчувала підтримку дипломатії, починаючи від передачі станції «Академік Вернадський» і закінчуючи купівлею судна. Але, за його словами, нині є необхідність збільшити присутність України не в суто арктичних чи антарктичних міжнародних організаціях, а в організаціях ЄС, сконцентрованих на дослідженнях полярних регіонів. І тут підтримка Міністерства закордонних справ дуже знадобиться.
З того часу як було укладено договір про Антарктику, завдяки чому було демілітаризовано 10% площі нашої планети, наукова діяльність стала головним видом діяльності, яку проводять там всі антарктичні держави.
Що ж таке Антарктида з точки зору світової науки? За словами Євгена Дикого, це найбільша на планеті «лабораторія», місце, де відбуваються процеси, які впливають на погоду в усьому світі. Отже, Антарктика – це одна із «фабрик» глобального клімату. Погода на планеті визначається мережею теплих і холодних течій, а точок, в яких формуються холодні водні маси, в світовому океані усього три: одна біля Гренландії і дві – біля Антарктиди.
ПОЗИЦІЇ “ГРАВЦІВ»
Щодо політичного контексту, то, як розповів директор НАНЦ, позиції основних «гравців» щодо Антарктики відрізняються. Позиція Росії – відстоювання геополітичних інтересів. Китай здебільшого займає територію – в нього зараз чотири діючі станції і прагнення добитись права на побудову п’ятої. За «дивним збігом обставин», станції КНР знаходяться у найперспективніших з точки зору майбутнього видобутку корисних копалин районах.
Щодо позиції країн ЄС, то, за словами Євгена Дикого, вони розглядають полярний регіон як наукову лабораторію, а дипломатію – як фактор забезпечення можливості науковців там працювати. І десь посередині позиція англосаксонського світу (США, Канади, Великої Британії) – забезпечення серйозної глибокої науки і водночас політичних інтересів, з прицілом на той час, коли, можливо, зміняться додатки договору про Антарктику.
Зокрема, всі світові гравці тримають в голові 2048-й рік – тоді може бути не продовжено протокол, який забороняє видобуток корисних копалин в Антарктиці.
Щодо України, то наша позиція близька до позиції країн ЄС. Тим паче, що ми є досить потужною державою на антарктичному науковому полі. На сьогодні Україна представлена у всіх міжнародних наукових організаціях, діяльність яких стосується Антарктиди. Ми є повноправними членами SCAR (з англ. – Scientific Committee on Antarctic Research) – Наукового комітету з антарктичних досліджень, головної неурядової організація, що відповідальна за міжнародну координацію наукових досліджень в Антарктичному регіоні. Також ми представлені у Раді менеджерів національних антарктичних програм (COMNAP), яка значною мірою визначає правила безпеки в Антарктиді і забезпечує логістичну співпрацю між країнами.
А ЩО В АРКТИЦІ?
В Арктиці ми на сьогоднішній день майже не представлені. Хоча, як розповів Євген Дикий, на одному з норвезьких архіпелагів працює антенний комплекс, який побудували харківські науковці. Отже, тут є простір для розширення.
Наукова спільнота дедалі більше усвідомлює, що більшість сучасних досліджень клімату є біполярними. Найцінніші результати отримують шляхом порівняння даних, отриманих в Арктиці і Антарктиці.
Україна не отримала статусу в Арктичній раді, адже вона за ним не зверталась. «Якщо по Антарктиді ми маємо нормальну міжнародну правову базу, в рамках якої можна розгортатись і працювати ще краще, аніж зараз, то по Арктиці такої бази поки не вистачає», – констатує Євген Дикий. Отже, варто ініціювати приєднання України до низки міжнародних угод.
Зі свого боку, НАНЦ подає заявку на членство у Euro Polar Board. Це структура ЄС, яка працює біполярно – в Арктиці й Антарктиці. Як зауважив директор НАНЦ, ця організація не політична, а більше орієнтована на науку.
Щодо Арктичної ради, то до неї входять країни, які мають територіальну приналежність до Арктики. Для прийняття туди навіть у статусі спостерігача потрібна згода всіх цих країн. Крім того, спочатку має бути запрошення від однієї з них. Ризик, пов’язаний з тим, що ми вийдемо на ще одне поле, де будемо постійно стикатись з нашим північним сусідом. Звісно, що країна-агресор блокуватиме наші ініціативи. Тому розширення нашої присутності а Арктиці – складне завдання для українських дипломатів.
ЕКОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
Заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів Михайло Хорєв нагадав про ключові принципи Мадридського протоколу, за яким Антарктида – це світовий заповідник, де основним видом діяльності є наукові дослідження.
Документ чітко визначає, що там не можна розробляти родовища, видобувати корисні копалини, і що будь-які дії повинні пройти попередню оцінку впливу на довкілля.
– Ми, як і європейські країни, наполягаємо, що територія охоронних районів повинна бути розширена, але тут ми стикаємось із бізнес-інтересами, адже розширення відповідних територій призводить до певних обмежень у промисловому видобутку біоресурсів, – зауважив Михайло Хорєв.
Серед пропозицій для України, які озвучив заступник міністра – посилювати наукову складову у власній політиці щодо Антарктики, а також чітко сформувати стратегію України на антарктичному континенті та чітко розподілити ролі між основними українськими стейкхолдерами.
ПЛАВУЧИЙ ІНСТИТУТ
Після перерви в 20 років у нас нарешті може з’явитися власний науковий флот. Вже невдовзі під українським прапором буде ходити криголам «Джеймс Кларк Росс». Кабмін виділив кошти не лише на придбання корабля, а й на його перегонку до України і оплату всі податків і зборів. За словами Євгена Дикого, судно – це зіставний ресурс зі станцією «Академік Вернадський».
– Автономність плавання до 2 місяців дозволяє робити довгі маршрути, прилади для відбору проб з глибин до 6 км дасть змогу охопити дослідженнями біля 90% площі океанського дна, а 8 лабораторій та 50 науковців на борту – це фактично «плавучий інститут», – зазначають у НАНЦ.
Власний океанографічний криголам дозволить Україні після тривалої перерви повернутись до досліджень Світового океану, розв’язати логістичні проблеми нашої антарктичної станції та розширити можливості сезонних експедицій, створювати науково-дослідні та логістичні консорціуми з іншими країнами, а також – проводити дослідження не тільки в Антарктиді, а й в Арктиці, та, за потреби, і в інших регіонах океану.
Під час круглого столу йшлося і про еволюцію нашої антарктичної програми у зв’язку з купівлею криголаму. «Президент України пообіцяв, що цьогоріч буде прийнято нову програму до 2030 року, – розповів Євген Дикий. – Донедавна ми активно не педалювали це питання, адже не знали, буде у нас судно чи ні. Але тепер звернемося до Кабміну з відповідною ініціативою.
ПРОМИСЛОВЕ РИБАЛЬСТВО
Крім політичного, наукового, екологічного напрямів діяльності і присутності України в Антарктиці, є ще один аспект – економічний. Про наші інтереси з точки зору видобутку біоресурсів у водах Південного океану розповів начальник управління міжнародного співробітництва Державного агентства меліорації та рибного господарства України Василь Турок.
До кінця 90-х років Комісія по збереженню морських живих ресурсів Антарктики (ККАМЛР) встановила жорсткі обмеження щодо вилову. (Україна набула повноправного членства в цій Комісії в 1994 році). На сьогодні в цьому районі є три цільових види: іклач, криль і крижана риба. Промисел ведуть 5 суден, чотири з яких виловлюють іклача і одне – криля. Вилов українських суден становить приблизно 20 тисяч тонн біоресурсів на сезон. Для порівняння, наш сумарний вилов у Чорному й Азовському морях склав 18 тисяч тонн.
– Україна має захищати свої національні інтереси, і в умовах, коли створено систему рівного доступу до ресурсів, обґрунтування державою своєї точки зору і своєї позиції є вкрай важливим, – зауважив Василь Турок. – Тому наукова діяльність в рамках ККАМЛР має велике значення. Україна підписала меморандуми про міжнародне наукове спостереження з Великою Британією, Іспанією, Південною Кореєю, ПАР тощо. На сезон 2020 – 2021 Україна і Канада виграли спільний грант для дослідження планктону антарктичних вод. Внесок українських науковців у дослідження біоресурсів неодноразово відзначався на засіданнях Комісії.
Зауважимо, що у 2023 – 2024 роках Україна очолить ККАМЛР. Експерти переконані: попри те, що рибальство є лише однією зі складових нашої присутності в Антарктиці, статус і роль України в цьому процесі буде вагомим аргументом на нашу користь при майбутньому перегляді можливостей промислової діяльності нижче 60-ї паралелі.
НАУКОВЕ ПОСОЛЬСТВО
На сьогодні більшість делегацій використовують для відправки антарктичних експедицій саме чилійську платформу. Тимчасово повірений у справах України у Республіці Чилі Віталій Цимбалюк, звертаючись до учасників круглого столу, зауважив, що завдяки НАНЦ вдалось поглибити взаємодію з чилійськими колегами у мирних дослідженнях Антарктики. Зокрема, чилійська сторона запропонувала нашим вченим використовувати інфраструктуру Чилійського антарктичного інституту для проведення власних досліджень. Делегації можуть використовувати лабораторії чилійської сторони, щоб заощаджувати ресурси та час.
«Наша станція «Академік Вернадський» – це наукове посольство України. І відповідно воно повинне демонструвати найкращі практики ефективного міжнародного співробітництва, – додав Віталій Цимбалюк. – Крім того, наша станція може бути важливим гравцем на полі культурної дипломатії. До пандемії крижаний континент відвідували до 40 тисяч туристів на рік, багато із них – саме нашу станцію. Тож завдяки створенню там невеликого музею з’явилася можливість більше розповісти світові про Україну.
НАЙГОЛОВНІШИЙ КУРС
Серед висновків за результатами круглого столу – нашим дипломатам варто ширше долучатись до делегацій України в антарктичних організаціях. Адже тоді буде набагато легше координувати діалог і пошук компромісів в рамках складних політичних «багатоходівок». Але найголовніший лейтмотив круглого столу: науковий потенціал України – це саме той ресурс, на якому варто цілеспрямовано будувати нашу присутність в полярних регіонах.
Дмитро ШУЛІКІН, Газета “Світ”, № 27 – 28, липень, 2021 р.