Новий рік зустрічають і в містах, і селах. Малі міста сьогодні мало представлені в українському культурно-інформаційному просторі, тому у пересічних громадян складається враження, що всі найважливіші події відбуваються лише у мегаполісах…
ВЕЛИКА КРАСА МАЛОГО МІСТА
Сьогодні переважна більшість населення України – містяни, 74% з яких мешкають у малих містах ( до 50 тис. осіб). Особливістю проживання людей у малому місті є збереженість традицій, що виникли на основі подій та досвіду всередині цієї спільноти, почуття причетності до історії міста, творення його культурної ідентичності. Для багатьох мешканців мала батьківщина є тим місцем, які обживали перед цим 3-4 покоління їх предків, вони обізнані з його легендами, включені у природний ландшафт та символічний простір міста, мають свою систему горизонтальних соціальних зв’язків.
Відповідаючи на питання чи хотілося б їм змінити місце проживання, містяни відзначають як позитив неспішний плин часу у порівнянні з великим містом, важливість почуватися на своєму місці.
Малі міста сьогодні мало представлені в українському культурно-інформаційному просторі, тому у пересічних громадян складається враження, що всі найважливіші події відбуваються лише у мегаполісах. Між тим, жодна із сучасних глобальних проблем не оминула і малих міст, просто має тут свій специфічний перебіг. Мешканці цих міст так само їздять на заробітки в інші міста та країни, потерпають від пандемії, корупції, маючи за перевагу ширше коло підтримки. Питання занепаду, а то і зникнення малих міст унаслідок закриття містоутворюючих підприємств, перепрофілювання виробництва, міграційних процесів давно перебувають у полі зору міжнародної наукової спільноти, розробляються нові державні стратегії міського розвитку.
Українська програма підтримки розвитку малих міст почала формуватися лише у 2004 р. і впродовж наступних десятиліть не була належним чином реалізована. Так само не провадилось і належне наукове дослідження проблем малих міст. Окремі культурологічні проекти «Код міста. Метамісто» стосуються лише великих міст, а ті що присвячені малим містам ( « Малі міста – великі враження», започаткований у 2017 році) мають грантовий характер. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України з нинішнього року проводитиме культурно-антропологічне дослідження населення малих міст, що має на меті відтворити правдивий образ мешканця малого міста з його запитами, світоглядом, поглянути на феномен локальної соціальної та культурної ідентичності, виявити етнокультурний, туристичний потенціал малих міст. Попередньо ми вже здійснювали експедиційні виїзди до малих міст у різних регіонах країни (Богуслава Київської області, Лохвиці Полтавської області, Іллінців та Жмеринки Вінницької області, Любомля Волинської області, Канева Черкаської області), тому можна вже узагальнити те спільне , що об’єднує життя у цих містах.
Безумовною перевагою малих міст у порівнянні з мегаполісами є краща збереженість природного ландшафту, наявність міських парків, садів. На території міст Канева та Богуслава, окрім того, містяться державні природні заповідники. У Золотоноші у міській парковій зоні висаджено кущі очерету, такого ж, що росте вздовж берегів річки Золотоношки, створюючи регіональний колорит. Ця рослина ще мало використовується у міському українському дизайні. Доволі часто мені доводилось її бачити в американських містах.
Особливістю лохвицького міського простору є винесення плодових дерев та квітників за межі садиби, їх висаджують вздовж доріг. В Іллінцях фруктові дерева щедро насаджені довкола багатоквартирних будинків. У Любомлі поширена мода на садову скульптуру: зображення оленів, гномів, різних тварин можна зустріти чи не біля кожного будинку.
У більшості міст збереглись старі назви кутків, що стали назвами районів або вживаються окремо, найчастіше пов’язані з особливостями ландшафту. Так район з назвою Кавказ (горбиста місцевість) є у Лохвиці і у Жмеринці. У Богуславі назви кутків міста увічнено у написах на спині черепахи з оригінального міського фонтану. У містах домінує одноповерхова забудова. Багатоквартирні будинки, адміністративні приміщення, більшість торгових споруд розміщені у центральних районах міста. Характер приватної забудови залежить від соціального статусу власника, тому у малих містах поруч з сучасними двоповерховими котеджами можна ще побачити старі хати початку 20 ст. Невеличкі городи, господарчі будівлі (погреби, сараї) поруч з багатоквартирними будинками, столи у дворах для спільного застілля – ще одна особливість повсякденного життя малого міста ( Лохвиця, Жмеринка).
Символічний простір малих міст об’єднує пам’ятники історичним діячам, відомим землякам, меморіальні комплекси. Після декомунізації і зникнення пам’ятника Леніну з центральних площ малих міст, у більшості випадків ці місця так і залишились вільними: чи то символи нового часу не віднайдені чи бракує коштів на них. Їх роль поки що виконують знаки, навіяні соціальними мережами, написи «Я Жмеринку» (Любомль).
Окреме місце займають пам’ятники літературним та кіногероям, про доцільність їх встановлення ведуться чи велись дискусії у місцевій пресі. У Богуславі споруджено пам’ятник Марусі Богуславці, трійці з кінофільму « Кавказька полонянка», у Жмеринці – Остапу Бендеру , Чужому та Іншому з фільмів про прибульців. Судячи з назв торгових закладів, кафе, готелів, малі міста прагнуть до величі (заклади з назвами « Імперія», «Корона», «Княжий двір» – щось царське обов’язково потрапить вам на очі у будь якому малому місті. Так само як і дороговказ із зазначенням відстані до відомих світових столиць – Парижа, Відня, Берліна. Такі покажчики є у Золотоноші, Жмеринці, Берегово.
У кожному з малих міст попри руйнівне ХХ століття збереглися пам’ятки сакральної архітектури: унікальні храми ХІІ і ХІІІ століть у Каневі та Любомлі, православний храм ХYІІ ст. Григоровича-Барського у Золотоноші, будівлі синагоги у Лохвиці, Жмеринці. Культурне життя малих міст тримається на трьох китах – діяльності будинку культури, музею, бібліотеки і, як показує експедиційний досвід, у всіх містах, де довелось побувати, тут працюють люди, щиро віддані своїй справі.
Світовий досвід показує, що міста, яким вдалось форматувати свою культурно-історичну спадщину у туристичний бренд, мають значно більше перспектив для розвитку. У цьому плані лідирує Канів, активно працюють у цьому напрямку Богуслав та Іллінці. Розповідь про маленьке місто – це своєрідний міф про особливу культуру та освіту, еліту містечка, щорічні календарні та сімейні ритуали, до яких тут мають смак та хист.
Найбільший скарб малих міст – люди, що тут проживають. Вони працьовиті, творчі, більш щирі і довірливі. У новорічно-різдвяний час добре видно колективний, сусідський характер взаємин містян, що ходять одне до одного колядувати, носять вечерю хрещеним, засівають зерном, збираються разом у центрі міста , щоб обмінятись новинами, поділитися радістю.
Галина БОНДАРЕНКО,кандидат історичних наук, провідний науковий співробітникІнституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
Газета “Світ”, № 1-2, січень 2022 р.