Внаслідок «дикого» видобутку бурштину в українському Поліссі пошкоджено, за різними оцінками, від 5 до 6 тис. га лісу. Це дорівнює площі Житомира. Доки лісоводи рахують збитки від непроданої деревини, екологи хапаються за голову через збитки для довкілля, зокрема – клімату.
Про бурштиновий клондайк сьогодні знає кожен українець. Держава визнає наявність проблеми та намагається з нею боротися. І чим може допомогти тут наука, ми розкажемо в подальших публікаціях нинішнього року. Але тим часом на Поліссі тривають ще жахливіші для клімату події, що залишаються поза увагою широкого загалу. Це – осушення боліт і масштабне видобування торфу. Яке відбувається офіційно і, начебто, цілком законно.
Як не прозвучить це дивно, болота та торфовища на порядки цінніші за ліси в плані збереження клімату. За даними Міжнародного союзу охорони природи, торф’яні ґрунти нашої планети містять понад 600 гігатонн вуглецю, що становить до 44% всього вуглецю ґрунту. Це перевищує вміст вуглецю, що зберігається в усіх інших типах рослинності, разом із лісами світу.
У своєму природному, вологому стані торфовища забезпечують незамінні природні рішення для адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату, включаючи регулювання водних потоків, мінімізацію ризику повеней. Вологі торфовища знижують температуру в прилеглих районах і менш схильні до горіння під час лісових пожеж. Це допомагає зберегти якість повітря.
А от осушення торфовищ знижує якість питної води, оскільки вона отруюється органічним вуглецем і забруднювачами, що поглинаються торфом.
ОСУШЕННЯ БОЛІТ – ЦЕ ПОГАНО?
Так, погано, це підтверджено науковими дослідженнями і визнано на державному рівні.
«Загальне зменшення водності річок спричиняє посилення забруднення та відповідне погіршення якості вод. Унаслідок підвищення температури, осушення боліт у минулому продовжується висихання водно-болотних угідь та озер на Поліссі та на півночі України, що призводить до почастішання пожеж та погіршення якості атмосферного повітря. Через скорочення опадів (зокрема, за межами України) протягом літнього періоду поверхневий стік річок може зменшитись удвічі, тож значно зросте дефіцит води». Це цитата зі Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату на період до 2030 року. Кабінет Міністрів схвалив її своїм розпорядженням №1363-р 20 жовтня 2021 року.
Необхідно «…заборонити видобуток торфу на землях лісового фонду і відновлювати осушені та деградовані водно-болотні угіддя в межах лісового фонду. Також необхідно заборонити видобуток торфу на землях, де він раніше не видобувався, і відновити деградовані водно-болотні угіддя на місцях здійснення торфорозробок», – написано в Аналітичному огляді оновленого Національно визначеного внеску України до Паризької угоди.
ЛІВА РУКА НЕ ЗНАЄ, ЩО РОБИТЬ ПРАВА?
На межі Волині та Рівненщини розташована надзвичайно цінна природна територія – болото Коза-Березина. Рівненська половина болота входить до території Рівненського природного заповідника. Разом з буферною зоною та озером Біле ця частина також оголошена Рамсарським водно-болотним угіддям. Це ще одне визнання цінності території. Площа угіддя «UA – 2281. Біле озеро та болото Коза-Березина» – 8 тис. гектарів. Ці угіддя підтримують гідрологічний режим у межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина – це реліктова долина, якою стікали води під час танення льодовика. Все це гідрологічно-кліматичне багатство опинилося під загрозою зникнення. Через те, що на іншій, волинській половині болота, яка, на жаль, залишилася поза межами суворої охорони, відбудеться масштабне осушення.
Окремі болотні масиви – це як сполучені посудини. І відповідний фізичний закон працює і для них. Якщо осушувати один масив, то рівень води знизиться й у інших. Про це ще сім років тому у своєму висновку зазначив геолог Волинської геологічної експедиції Ярослав Курепа, коли аналізував наслідки можливого осушення ділянок Коза-Березина на території Волині.
«Передбачене осушення ділянки родовища «Коза-Березина»… зумовить зменшення рівня природного дренажу ґрунтових вод болота Килієв та заболочених територій урочища Кривуха у напрямку на північний схід.
Переведення частини поверхневого стоку східного рукава болотного масиву, при наявній зміні стоку західного рукава, може призвести до зменшення надходження води до річки Березина, боліт Запасичі, Ранена та Коза, що розташовані нижче осушуваної ділянки. Систематичне зменшення надходження води може зумовити зміни в гідрологічному режимі всього болотного масиву, що входить до території Білоозерського масиву Рівненського природного заповідника», – зазначає фахівець.
ЗАРАДИ ЧОГО?
Добувати торф на 550 гектарах (нагадаю, бурштино-браконьєри пошкодили десь 6 тис. гектарів) південної частини масиву Коза-Березина хоче комунальне підприємство «Волиньприродресурс». Основним профілем якого, до речі, є видобуток бурштину.
Міндовкілля вже двічі фактично повертало заявки цього підприємства на видобуток торфу на Козі-Березині. Причина – вкрай низька якість звітів з оцінки впливу на довкілля (ОВД). Третій варіант звіту, на думку незалежних експертів, теж зроблений абияк.
«Попри більший обсяг і наявність даних польових досліджень у новому звіті, автори твердять про відсутність значного негативного впливу на довкілля. Але це не так», – говорить еколог Богдан Кученко з організації Екологія-Право-Людина.Так, у розділі 5 автори звіту ОВД пишуть, що «вплив на клімат і мікроклімат під час розробки ділянки родовища торфу не передбачається». Це очевидна неправда.
Підприємство планує видобути 960 тис. тонн торфу протягом 12 років. Зокрема, для виробництва паливних торфобрикетів. Це йде врозріз із світовим трендом та заявами уряду й президента України про необхідність зменшення використання викопного палива та зниження викидів парникових газів.
Не кажу вже про те, що вода в криницях далеко за межами ділянок торфовидобутку запросто може пропасти. А Дніпро залишиться без поповнення, яке зараз надходить із цього регіону Полісся. Також через зниження рівня ґрунтових вод зросте пожежна небезпека. Нагадаю, що на Поліссі навесні-влітку 2020-го згоріло понад 120 тис. гектарів лісів і торфовищ.
РИСІ ТА ПУГАЧІ НЕ МАЮТЬ ПОСТРАЖДАТИ
Коза-Березина – прихисток багатьох тварин і рослин, зокрема, рідкісних.
Ще сім років тому фахівці Рівненського заповідника отримали інформацію про наявність на проєктованій під видобування торфу ділянці червонокнижних видів (журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий). «Ці птахи характерні для боліт і заболочених лісів. Тому роботи з видобування торфу на ділянці верхів’я р. Березина суперечать заходам охорони рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України, відповідно до ч. 1-4 ст. 11 Закону України «Про Червону книгу», – зазначав орнітолог Михайло Химина.
А що там сьогодні? Може, живе рідкісна рись? Росте унікальна рослина росичка, що полює на комах? Інші види тварин і рослин? Та хто ж його знає. Зоологів і ботаніків до підготовки звіту з ОВД, до детального обстеження території не залучали. На необхідність проведення фахових досліджень вказано в численних зауваженнях до звіту. Про це пишуть як спеціалізовані неурядові організації, з якими як волонтери працюють науковці різного профілю (Українська природоохоронна група, Екологія-Право-Людина, Екоклуб, Українське товариство охорони птахів), так і Рівненський природний заповідник.
«Більша частина болотного масиву Коза-Березина, до складу якого входить заплановане для розробки торфове родовище, включено до переліку територій Смарагдової мережі України. Коза-Березина – одне з найкраще збережених торфових боліт України», – говорить керівник проєкту «Полісся – дика природа без кордонів», кандидат біологічних наук Ольга Яремченко.Коза-Березина – невід’ємна частина важливого природного комплексу. Руйнування одного з елементів неодмінно спричинить руйнування інших.
«Неможливо належним чином зберігати в природному стані частину цілісної екосистеми в складі Рівненського природного заповідника, в даному випадку – північну частину болотного масиву Коза-Березина, якщо у іншій його частині, за межами заповідника, проводитимуться роботи, що змінюватимуть природні умови та ландшафт території. Тим більше – у водозбірній території витоків річки Березина, водний режим якої є невід’ємною складовою функціонування цілого масиву. З огляду на це, ділянка водозбірної території верхів’я та витоків річки Березина є важливою для збереження цілого водно-болотного комплексу та природних умов території Рівненського природного заповідника. А отже – є потенційною для подальшого присвоєння їй природоохоронного статусу як на державному рівні шляхом створення тут заказника, так і на міжнародному – шляхом розширення майбутньої Рамсарської території», – зазначив у своєму виступі при обговоренні наслідків розробки торфовищ кандидат біологічних наук Ростислав Журавчак.
Незважаючи на застереження вчених та екоактивістів, днями Міндовкілля дало позитивний висновок, дозволило видобування торфу на Коза-Березиній. Попри те, що у самому ж висновку визнає, що заповідник відчутно постраждає:«Рівненський природний заповідник межує з санітарно-захисною зоною ділянки Робіття, протяжність спільної межі 1 км. Розробка торфородовища «Коза-Березина» призведе частково до зниження рівня ґрунтових вод у контурі кар’єру на глибину промислового покладу (до 2 метрів), стане основним фактором впливу на прилеглу територію заповідника шляхом поширення в його сторону депресійної лійки. А тому потребує локалізації та мінімізації впливу. При зниженні рівня ґрунтових вод на прилеглій території заповідника від 1 до 2 метрів може відбутися трансформація і зниження життєвого стану лісів, болотної рослинності».
Оця вимога – «потребує локалізації та мінімізації впливу» – що означає? Як чиновники, які підписували документ, бачать втілення цього пункту в життя? Буде створена кілометрова гребля? З чого? Ким? Коли? Якої глибини і висоти має бути цей об’єкт? Які ще способи «мінімізації» існують? Це риторичні запитання, бо відповідей на них не існує.
Мало тішить і те, що Міндовкілля виключило з переліку дозволених до знищення ділянок цього унікального масиву урочища Робіття та Кілієв як найближчі до території Рівненського заповідника. Так, це відстрочить настання негативних наслідків, але не зупинить їх, принцип сполучених посудин усе одно спрацює.
Олег ЛИСТОПАД
Газета “Світ”, № 3 – 4, 2022 р.