Продовжуємо цикл матеріалів про життя українських вишів в умовах воєнного стану. Мобілізував усі сили і Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Його студенти і викладачі захищають Україну, допомагають нашому війську і один одному і звісно – не втрачають оптимізму.
ТРИМАТИ ЗВ’ЯЗОК
Як і в багатьох закладах вищої освіти, у КНУ продовжили канікули до 1 квітня. «Ми великий заклад, і для того, щоб поновлювати освітній процес у будь-якій формі, треба розуміти, хто й де знаходиться і як контактувати», – розповідає «Світу» ректор університету Володимир Бугров.
– Намагаємось робити все те саме, що й у мирний час. Готуємось до підсумкової атестації, продовження освітнього процесу. Прагнемо, щоб по управлінській вертикалі був зв’язок з кожною людиною – викладачем, студентом чи аспірантом».
Проректори виходять на відеозв’язок із кабінету ректора, щоб люди бачили – керівники на місці і працюють.
– Коли ми оголосили, що випускні кваліфікаційні роботи потрібно готувати, то почався тролінг – мовляв, які роботи в окопах. – продовжує Володимир Анатолійович. – Але, до речі, Міністерство освіти і науки своїм листом зауважило, що готувати підсумкову атестацію потрібно – інша річ, в якій формі вона буде відбуватись. На вченій раді починаємо планувати і вступну кампанію. Очікуємо на її алгоритм. Якщо вона відбуватиметься у формі вступних випробувань, то до неї все одно потрібно залучати представників університету. Бо в цих логістичних умовах нам треба розуміти, кого скільки і де потрібно.
Володимир Анатолійович демонструє великий стос паперів – щойно підписав табелі для виплати зарплати. Є й подання на преміювання співробітників, які здійснюють життєзабезпечення університету в ці часи.
Звісно, виникає безліч господарських питань, адже університет – це близько 300 об’єктів в Києві і за межами. Завдяки службам забезпечення усі корпуси мають опалення, холодне і гаряче водопостачання та електрику. Працюють центри харчування.
«Те, що здається звичним у мирному житті, набуває особливого значення в часи війни», – зауважує Володимир Бугров.
– Багато обслуговуючого персоналу живе у передмісті, – додає проректор з науково-педагогічної роботи Олена Добржанська. – У нас є прибиральниці, які вже другий тиждень живуть у корпусах. Те саме можна сказати і про охорону. Ми неймовірно вдячні цих людям.
ПРИХИСТОК І РУКА ДОПОМОГИ
У перші дні війни у гуртожитках університету залишалось близько двох тисяч студентів (зокрема й іноземних). 12 березня (коли відбувалась розмова) залишилось близько 500. Всі іноземні студенти виїхали. До речі, КНУ дав прихисток людям, які евакуювалися з Ірпеня, Гостомеля, Харкова.
Як зауважила Олена Добржанська, руку допомоги простягнули Департамент освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації, університети Хмельницького, Івано-Франківська, Ужгорода і Чернівців, які приймають на безоплатній основі родини співробітників та студентів КНУ. Пані Олена координує цей процес з боку КНУ.
– Ще у січні цього року, коли всі ці події насувались, ми поговорили з нашими працівниками адміністративно-господарської частини, цивільного захисту, – розповів Володимир Бугров. – З прикрістю констатую, що ті, хто мав би прогнозувати такі речі, виявились заручниками застарілих штампів. Але з іншого боку, за місяць-півтора нам вдалося трохи навести лад у наших сховищах, зокрема в Червоному корпусі. Вони стали в пригоді, коли розпочалася війна.
У навчальних корпусах і гуртожитках КНУ є і придатні сховища (які створювались з метою захисту), і просто цокольні поверхи і підвали, які використовуються з цією метою.
– Наприклад, студенти фізичного факультету, які залишились, вирішили проживати у підвальному приміщенні свого корпусу, а не в гуртожитку, – розповідає Володимир Анатолійович. – З ними також перебуває декан з родиною. Фахівці все прорахували – зруйнувати перекриття може тільки пряме попадання тисячотонної бомби. В Оптико-механічному коледжі КНУ також нині постійно живе керівник.
Декілька укриттів обладнано у гуртожитках на вулиці Ломоносова. У корпусі Інституту міжнародних відносин й Інституту журналістики на вулиці Іллєнка також є добре сховище, туди пускають і мешканців навколишніх будинків.
ВНЕСОК КОЖНОГО
Як розповіли у виші, біля п’ятисот студентів і викладачів університету мобілізувались до Збройних сил України або долучилися до територіальної оборони. Президія профкому ухвалила рішення перерахувати мільйон гривень на потреби ЗСУ. Допомагають військовим й іншими способами, адже в структурі КНУ є військовий інститут.
Дівчата допомагають у Центрах харчування. Крім того, викладачі і студенти КНУ допомагали у проведені брифінгу збитих російських льотчиків – займались технічним забезпеченням і перекладом. Університет долучився і до інформаційної боротьби.
Як зауважив Володимир Бугров, КНУ звернувся до всіх провідних наукометричних баз світу щодо повного вилучення російських наукових журналів, а також закликав провідні рейтингові агенції (зокрема, QS) зробити це саме з російськими університетами. Ректор також звернувся до всіх співробітників і студентів з проханням допомогти у поширені згаданих ініціатив та своїми каналами розповсюджувати правду про російсько-українську війну.
Спілкуючись зі співробітниками, студентами, які залишились, відчуваєш – вони вже прийняли принципове рішення залишитись і бути корисними тут, у Києві. Вони зібрані, організовані і знають, що робити. Звісно, батьки переживають, телефонують і ректору, і проректорам, тому доводиться інколи й заспокоювати, і розповідати, що в студентів все добре.
І «ЇЖАКИ» ЗРОБИТИ, І САЙТИ ВОРОГА ПОКЛАСТИ
Разом з проректорами Олегом Федевичем і Оленою Добржанською відвідуємо сховища університету. Розпочинаємо з Червоного корпусу. Монументальна будівля – монументальне й укриття: півтораметрові стіни, товстелезні двері. Подекуди зроблено ремонт, є водопостачання, а також резервуари з водою, працює вентиляція. Бачимо свіжий стенд – «Дії населення в екстремальних умовах мирного та воєнного часу». Як зауважує Олег Федевич, тут одночасно можна розмістити близько півтисячі людей – на кількість співробітників, які нині працюють в корпусі, цілком достатньо.
Потім їдемо до студмістечка. У гуртожитку нас зустрічає студентка 6 курсу хімічного факультету Людмила Коржан. Ще на початку війни вона думала виїжджати, але коли студенти почали облаштовуватися у сховищі, то зрозуміла, що може бути координатором. Тож тепер – все тримає під контролем. Розповідає, що зараз у гуртожитку залишилось 20 студентів, а у перші дні війни було 120, причому не лише з КНУ, а й з інших столичних вишів, приходили і мешканці навколишніх будинків. На стінах сховища студенти намалювали карту України, а також цитати з пісень Кузьми Скрябіна.
Всі, хто залишився в гуртожитку, намагаються бути корисними. Як розповіла Людмила, дівчата допомагали куховарити у різних харчоблоках. Нині ті, хто залишився, допомагають у пекарні. Не сидять без волонтерської роботи і хлопці.
– Змішували коктейлі Молотова, допомагаємо робити протитанкові їжаки, працюємо з електроінструментом, – розповідає студент факультету інформаційних технологій Іван Нечипоренко. – Не цураємось будь-якої роботи, яка потрібна для життєдіяльності нашого студмістечка чи потреб оборони.
«Вже в перші дні війни в нас сформувалась група, яка ходила працювати з металом, – додає студент хімічного факультету Іван Покотілов. – Деякі люди задіяні в патрулюванні периметру студмістечка. Ті хто залишаються, готують їсти – в нас із забезпеченням продуктами проблем немає».
Також, як розповів Іван Нечипоренко, студенти ФІТ у своїй більшості – і ті, хто залишився в Києві, і ті, хто поїхав, – задіяні в інформаційній боротьбі. Вони використовують свої знання для атаки на ворожі інформаційні ресурси, зокрема й пропагандистські.
«У будь-якій ситуації намагаємося мислити позитивно, – цими словами проводжає нас Людмила Коржан. – А оптимізму готові ще й позичити. Перемога за нами».
Заходимо до іншого гуртожитку, що у студмістечку, – тут залишилось 27 осіб. Нас зустрічає координатор, студент історичного факультету Назар Перейма. Розповідає, що після початку війни студентам історичного і геологічного факультетів, які тут проживають, вдалось організуватися й облаштували сховище, розібратись з комунікаціями. Налагодили триразове харчування і нині готові до будь-яких сценаріїв.
«Найголовніше в цій ситуації правильно організувати процес, і в нас поки виходить, – додає Назар. – Ми в постійному контакті з адміністрацією факультетів. Мій науковий керівник приходить щодня і перевіряє, чи все в нас добре. А ми допомагаємо нашій теробороні. Всі долучаються і всі працюють задля нашої перемоги».
Від жодного студента нарікань не почули – вистачає і їжі, і води, а з бойовим духом в них і так все добре. Звичайні речі у час війни набувають нового змісту. Інколи у три зміни, з 5 години ранку працюють кухарі Центру харчування № 2 КНУ. Заходимо до їдальні – тут годують і студентів, і співробітників, які забезпечують функціонування інфраструктури університету. Як розповідає директор Центру Надія Колесник, і в такі важкі часи постачальники не підводять, продуктів вистачає, тому гаряче харчування забезпечено за «найвищим розрядом». Студенти-волонтери допомагають не лише на кухні, а й, наприклад, розвантажувати машини.
МЕХАНІЗМИ ГУМАНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ
Продовжує роботу Центр гуманітарної підтримки університету. За координації проректорки Інни Степанець, яка зараз працює у Львові, до Києва прибуло вже кілька партій з вантажем. Одна з них – з ліками – до Університетської клініки.
– Оскільки Національний банк України обмежив валютні операції, навіть якщо зарубіжні партнери готові переказати нам кошти, то конвертувати валюту ми не можемо, – розповідає про тонкощі «гуманітарки» Олена Добржанська. – Це можуть робити тільки Збройні сили України і фонд «Повертайся живим». Імпорт теж обмежений, тобто купувати за валюту за кордоном теж поки не можемо. Написали відповідне звернення до Уряду, сподіваємося на позитивні зрушення, а поки просимо наших партнерів, щоб купували за кордоном і передавали сюди. І тут на перший план виходить питання логістики.
Нині Університетська клініка перейшла на цілодобовий режим роботи – тут постійно чергує 9 осіб. У разі надзвичайної ситуації можна оперативно розгорнути шпиталь. До речі, Інститут психіатрії та Психологічна служба університету відкрили гарячу лінію для надання психологічної допомоги студентам, викладачам та всім громадянам.
РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ
Отже, університет живе і працює. І у ці складні дні не зраджує традиціям. 9 березня співробітники зібрались на акцію у День народження Тараса Шевченка. Ходою із квітами, із цитуванням Тарасових поезій делегація КНУ пройшла від головного навчального корпусу до постаменту Кобзареві.
«Навіть попри звинувачення у зайвому пафосі, ми хочемо показати, що не боїмося, працюємо і віримо в перемогу», – зауважує Володимир Бугров.
– Коли війна закінчиться, а вона обов’язково закінчиться нашою перемогою, потрібно буде багато в чому переосмислювати і наше повсякденне життя, і економічну, і морально-психологічну складову, а також багато інших процесів, пов’язаних з екстремальними ситуаціями – не лише війною, а й цивільним захистом, – резюмував ректор.
Дмитро ШУЛІКІН
Фото автора