uk

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ЗВОДИТИМЕТЬСЯ НА НАУКОВОМУ ФУНДАМЕНТІ

Із Загальних зборів НАН України

Щорічна сесія Загальних зборів Національної академії наук – основна подія внутрішнього життя головного наукового центру України. Вона дає змогу проаналізувати й оцінити шлях, пройдений за попередній період та визначити орієнтири на майбутнє. Водночас рівень проблем, які порушуються на Загальних зборах Національної академії наук, піднімають «подію внутрішнього життя» до події всеукраїнського, а подекуди й міжнародного значення. Особливо в такий час, як нині, коли продовжується широкомасштабна агресія Росії проти нашої держави, коли українські Збройні Сили дають відсіч переважаючим силам противника, протистоять агресору, маючи на озброєнні не тільки мужність і любов до України, а й сучасну високоточну зброю, що спирається на досягнення науки.

Нині більше, ніж будь-коли, стає зрозуміло, що і в перемозі над ворогом, і в повоєнній відбудові України роль наука має бути визначальною. І це не просто мантра, яку звикли повторювати і науковці, і державні чиновники. Це вже питання «життя і смерті» – точніше, – швидкого прориву України до кола високорозвинених країн світу чи повільного виповзання із бідності і руйнацій.

Перед початком заходу у приміщенні Великого конференц-залу НАН України відбулося відкриття погруддя багаторічному президенту Національної академії наук України академіку НАН України Борису Патону.

І тому на нинішніх Загальних зборах так багато йшлося про нові розробки, наукові досягнення і про проблеми, на розв’язання яких вони можуть вплинути. Учені готові підставити своє плече державі, готові працювати, давати результат і мріють про те, щоб держава їм створила такі можливості.

Сподівання на готовність підняти роль науки у поствоєнному житті держави можна винести і з привітання від Президента України Володимира Зеленського учасникам Загальних зборів, яке зачитав міністр освіти і науки Сергій Шкарлет. Володимир Зеленський підкреслює, що «без сильної науки неможливо здолати ті виклики, які сьогодні постають перед нашою державою. Саме розвинена наука визначає місце країни у сучасному світі». А «наукові пошуки, дослідження, розробки та винаходи закладають надійний фундамент майбутнього України, вселяють надію на те, що поствоєнне майбутнє України зводитиметься на науковому фундаменті».

Про готовність української науки перейти на нову сходинку розвитку, на новий якісний рівень говорив у своєму вітальному слові і Сергій Шкарлет.

ЯСКРАВІ ПРИКЛАДИ СПРОМОЖНОСТІ

Звітна сесія уже звично за останні роки відбулася з утворенням дільниць, присутністю офлайн та у режимі відеоконференції. У ній взяли участь академіки та члени-кореспонденти НАН України, а також делеговані представники наукових колективів. Із звітною доповіддю про діяльність Національної академії наук України в 2021 році – першому півріччі 2022 року та основні завдання наступного періоду виступив президент НАН України академік Анатолій Загородній.

Анатолій Глібович уже традиційно зупинився на яскравих прикладах досягнень українських вчених за звітний період. Наприклад, науковці Інституту математики у співпраці з іноземними колегами побудували базисні розв’язки рівняння Клейна-Гордона, які дають змогу ефективно описувати практично важливі коливні режими у фізиці та техніці. В Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова вперше у світі побудовано теорію інтегрування швидко-осцилювальних функцій. Результати важливі для підвищення кібербезпеки та захисту інформації.

Науковці Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова для рівняння Дірака з кулонівським потенціалом знайшли новий інваріант, який доповнив відомі до цього інваріанти Дірака і Джонсона-Ліппмана, і тепер це – «інваріант Брижик-Єремка-Локтєва», який створює можливість повного розв’язку рівняння Дірака й визначення розподілу спіну в кожному квантовому стані.

У Радіоастрономічному інституті за допомогою телескопа УТР-2 задетектували три нові для декаметрових хвиль пульсари та уточнили періоди їхнього обертання.

Приклади стосувалися усіх напрямів наукових досліджень, і навіть взяті по-одному, вони створювали довгий список проривних досягнень. Насправді їх можна назвати значно більше. Тему досліджень, які надають чудові перспективи для розвитку України, продовжували учасники зборів, виступаючи в обговоренні доповіді (яку усі промовці пропонували схвалити).

ПАРТНЕРИ НАУКОВЦІВ

Активному науковому пошуку, інноваційній діяльності, та розв’язанню міждисциплінарних проблем, підкреслив доповідач, сприяла робота науково-координаційних рад секцій і Науково-технічної ради НАН України. Тісна співпраця склалася з такими великими підприємствами як ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка», ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», Нікопольський завод трубопровідної арматури. Укладено нові угоди про співробітництво з ДП «Антонов», АТ «Українські енергетичні машини».

На базі НТК «Інститут монокристалів» створено уповноважений центр Держлікслужби з контролю якості лікарських засобів.

РЕФОРМУВАННЯ АКАДЕМІЇ

«Страшилка» останніх майже десяти років: хто б не приходив до керівництва науково-освітньою діяльністю в уряді чи міністерських структурах, розмова про науку починалася з реформування. Причому ідеї ініціаторів були нерідко взаємовиключні. Аж доки члени Академії, її нове керівництво на чолі з Анатолієм Загороднім не взяли ініціативу реформування на себе.

«Ці заходи були визначені та задекларовані рішеннями наших Загальних зборів, Президії, представлені та підтримані на засіданні Національної ради України з питань науки і технологій, – сказав у цій частині своєї доповіді академік Загородній. – Усі вони спрямовані на головну мету – підвищення ефективності діяльності Академії».

Доповідач підкреслив, що робота з реформування тривала впродовж останніх років, але саме за минулий рік багато із запланованого було реалізовано. Зокрема, здійснюється оптимізація структури Академії, прийнято постанови Президії НАН України щодо ліквідації або реорганізації шляхом приєднання 12 установ. Протягом минулого року ще 8 організацій передано до сфери управління Фонду державного майна для подальшої приватизації. Далі відбуватиметься оптимізація мережі відділень. Сам процес навряд чи викликає оптимізм у тих, кого він стосується, але настає момент, коли без нього не обійтися.

Торік було завершено перший цикл оцінювання ефективності академічних установ. Його результати й стали основою для заходів з оптимізації внутрішньої структури Академії, а також вдосконалення розподілу бюджетних коштів. При секціях НАН України створено комісії для аналізу основних наукових напрямів і кадрового складу відділень.

«Запроваджено конкурсні підходи до відбору нових академічних цільових програм і цільових проєктів. Здійснено огляд витрат державного бюджету у сфері наукової та науково-технічної діяльності наукових установ за 2017–2019 роки, – продовжив академік Загородній. – За наслідками передбачено низку заходів, які сприятимуть підвищенню ефективності використання бюджетних коштів».

Минулого ж року ухвалено оновлений Статут Академії, в якому відображено зміни до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та деяких інших державних нормативно-правових актів. Нова редакція Статуту та прийняті на її основі нормативні документи, за словами президента НАН, істотно посилили демократичні засади академічного устрою.

МОЛОДИМ ПОВСЮДИ В НАС ДОРОГА?

Підтримку наукової молоді нинішнє керівництво НАНУ вважає пріоритетним в своїй роботі. Фінансування дослідницьких лабораторій та груп молодих учених збільшено вдвічі, порівняно з 2020-м роком, – до 44,5 млн грн., зазначив Анатолій Загородній.

Розпочато програму постдокторальних досліджень, проведено вже два конкурси. Для молодих вчених – кандидатів наук (докторів філософії) і докторів наук започатковано стипендію імені академіка Б.Є. Патона. Чи цього достатньо? Вочевидь, ні. Це тільки частина комплексного плану, над яким останніми роками посилено працює Академія та її структури. Але…Війна вносить корективи.

Як удосконалюватись і розвиватися Академії – про це сказано в Концепції розвитку НАН України на 2021–2025 роки, а також у Плані заходів з її реалізації. Тут ідеться і про забезпечення високого рівня наукових досліджень, їх актуальність, якісну інноваційну діяльність, інтегрованість у світовий, насамперед європейський, дослідницький простір, розвиток дослідницької інфраструктури, ефективне використання бюджетних коштів, упорядкування майнового комплексу, підвищення рівня комунікації із суспільством і ще багато чого.

Війна значною мірою перекреслила ці задуми, принаймні, на найближчий час, призвела до погіршення умов, а в багатьох випадках до неможливості повноцінної наукової роботи, до вимушеного виїзду науковців за кордон. (На початок травня близько 1900 працівників наукових установ переїхали в інші країни. Ще вдвічі більше перемістилися в безпечніші місця в межах України).

Нині чимало науковців захищають Україну в лавах ЗСУ та теробороні, волонтерять. На превеликий жаль, є непоправні втрати. А також є науковці, окремі установи й організації, які опинилися на тимчасово окупованих територіях. А це – Луганський природний заповідник, Чорноморський біосферний заповідник, Херсонська гідробіологічна станція, частково Український степовий природний заповідник. На окупованій території перебуває й унікальний радіотелескоп УРТ-2 Радіоастрономічного інституту.

Київ, Харків, Суми, Миколаїв, і не тільки вони, – це міста, де об’єкти дослідницької інфраструктури зазнали пошкоджень, інколи дуже значних, втрат обладнання й лабораторій. Поки що навіть провести детальну оцінку збитків неможливо. Скорочення, мораторій, урізання.

«До того ж, із введенням воєнного стану в Україні планові видатки загального фонду Державного бюджету України НАН України скорочено на 1 млрд. 54,3 млн гривень, вони становитимуть 5 млрд. 108,8 млн грн. Це більш як на 17% менше за обсяг, затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», – зазначив Анатолій Загородній.

«За таких умов ми змушені були скоротити базове фінансування академічних установ, – продовжив президент НАНУ, – накласти мораторій на започаткування нових наукових програм та проєктів, зменшити обсяги фінансування проєктів за напрямом «Підтримка пріоритетних для держави наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок», урізати видатки на придбання новітнього та модернізація існуючого наукового обладнання тощо». Нині зусилля науковців зосереджено переважно на дослідженнях, пов’язаних зі зміцненням обороноздатності та безпеки держави, а також найбільш актуальних питань життя держави.

Наприклад, на засіданнях Президії НАН України (які відбувалися щотижня), розглянули доповіді про ядерний тероризм РФ в Україні, стан біобезпеки та шляхи її поліпшення, правові аспекти протидії російській військовій агресії та відновлення територіальної цілісності України, актуальні питання водної безпеки, перспективи вітчизняного виробництва літію, дослідження соціально-психологічного стану населення України в умовах війни тощо.

Таке обговорення – свого роду підготовка до визначення пріоритетів.

ЩОДО КЕЙСУ НА МАЙБУТНЄ

Війна, як ніщо інше, чітко розділяє людей, принципи, справи. Зокрема, останнє – на те, що актуальне сьогодні, і що буде актуальне завтра.

Щодо принципів, то в перші дні і тижні війни НАН України розірвала угоди з російськими та білоруськими відділеннями, академіями, науковими центрами, асоціаціями за їх небажання сказати своє чесне й неупереджене слово про російську агресію проти України. Наші науковці, обрані іноземними членами академій цих країн, вийшли зі складу цих академій. На нинішньому засіданні Загальних зборів, учасники провели процедуру виключення за цим принципом іноземних членів нашої Академії та деяких наших учених, які підтримали загарбників, і нині перебувають на тимчасовоо окупованій території.

Натомість у нас з’явилося багато друзів в Академіях багатьох країн світу. Сьогодні уряди цих країн запровадили велику кількість програм надання тимчасових стипендій, ґрантів, відкриття додаткових позицій в рамках поточних проєктів, що відкриває можливості для українських дослідників продовжувати наукову діяльність навіть в умовах вимушеної еміграції. «І ми їм дуже вдячні за це», – каже Анатолій Загородній.

Водночас така широка міжнародна кампанія з підтримки та надання можливостей працевлаштування за фахом в інших країнах може стати для нас загрозою нової хвилі наукової еміграції. І перш за все це стосується талановитої молоді. Тож наше завдання – максимально зберегти науковий потенціал Академії. І це можливо зробити в межах цільових програм, в яких була б взаємна зацікавленість двох (чи кількох країн), а спільні дослідження давали б синергетичний ефект. Серед таких перспективних напрямів, вважає академік Загородній, можуть бути, перш за все, інформаційні технології, що забезпечують високий рівень досліджень в багатьох галузях – від космічних програм до соціальних і гуманітарних напрямів. Закордонних колег може зацікавити й створення Українського геномного центру, що має надзвичайно важливе значення для фундаментальних досліджень в галузі біології та медицини, розроблення сучасних біотехнологій і лікарських засобів.

Академік Загородній висловив велику вдячність Польській академії наук та національним академіям наук країн Великої сімки. Їхню підтримку і солідарність засвідчили зокрема, результати нещодавніх зустрічей у Варшаві та Берліні. У плані заходів з підтримки української науки міститься дуже важлива для нас допомога молодим вченим НАН України, які продовжують працювати в Україні. Представники зарубіжних академій наук також задекларували надання фінансової допомоги нашим установам, а також обладнанням, яке вони можуть надати, виходячи із своїх можливостей.

Усі ми зараз хочемо наблизити час, коли Україна приступить до відбудови і відновлення усіх сфер нашого життя. Цими проблемами уже зараз опікується створена указом Президента Національна рада з відновлення України від наслідків війни.НАН України має намір взяти найактивнішу участь у підготовці пропозицій щодо заходів з відновлення та розвитку України, пріоритетних реформ, стратегічних ініціатив, проєктів нормативно-правових актів, реалізація яких є необхідною у воєнний і післявоєнний періоди. А також реалізації цих пропозицій.

ІЗ ВИСТУПІВ НА ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ НАН УКРАЇНИ

ІСТОРІЯ ПРОРИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ІНФОРМАЦІЯ НАВЧАЄ, ОБОРОНЯЄ І ЛІКУЄ

Академік НАН України В’ячеслав Васильович Петров, засновник і директор Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, людина легендарна, враховуючи унікальні ідеї та розробки, втілені ним за своє життя, зосередив увагу на розвитку інформаційних технологій. А також ролі в цьому інституту, якому нещодавно виповнилося 35 років.

Він розповів, як вперше у світі в цьому інституті було створено накопичувач інформації, який мав змінні оптичні диски ємністю 2,5 гігабайта. Перший макетний зразок було продемонстровано академіку Глушкову, який одразу зрозумів, які переваги дає ця технологія, зв’язав автора ідеї через Генштаб, з генеральним конструктором ЕОМ. «Усі фізики, інформаційники були тоді буквально «хворі» на голографію, – пригадує академік Петров, – навіть Нобелівські лауреати вважали, що за голографічним записом інформації майбутнє. Але ми мали іншу точку зору. Ми створили оптичний накопичувач для супер-ЕОМ».

Таким чином була здійснена розробка першого у світі оптико-механічного запам’ятовувального пристрою ЕС5150 на змінних оптичних дисках для суперЕОМ того часу.

«Зараз це питання має більше історичне значення, – каже В’ячеслав Петров. Але створено це було в Україні. Ця розробка й зараз віднесена до десятки кращих винаходів в історії України.

«А далі було створено Урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, – продовжує В’ячеслав Васильович. -. Після аварії на Чорнобильській АЕС ми розуміли, наскільки потрібна така система. І молодий учений тоді, доктор технічних наук, заступник директора нашого інституту, який сьогодні одержує премію імені Віктора Глушкова, став головним конструктором цієї роботи. Була створена система, яка дала змогу врахувати всі небезпечні об’єкти, створити каталоги обладнання, каталоги матеріалів, які потрібні для ліквідації небезпечних ситуацій.

Згадав академік Петров і те, як за порадою Б.Є. Патона, під його науковим керівництвом була заснована електронна комп’ютерна газети «Все-Всім» (з 1991 по 2000 рр.). З її допомогою учених України, а поступово й інших країн знайомили з науковою інформацією усього світу — реферативними виданнями баз даних «Current Contents» Інституту наукової інформації США (ISI). Пізніше було створено і зараз виходить реферативгний журнал «Джерело».

В інституті запропоновано метод виготовлення високоякісних мікрорельефних структур для ефективного лікування косоокості у дітей. Як зазначив В’ячеслав Васильович, 99 клінік України успішно користуються цим обладнанням.

А тепер в Інституті розробляютиь окуляри, які знімають втому очей у тих, хто довго працює за комп’ютьером.

І водночас Інститут виконує кілька тем з оборонної тематики. Справжній подвижницький науковий приклад.

ПОТОЧНІ РОБОТИ І ПІСЛЯВОЄННИЙ РОЗВИТОК

Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» від початку війни опинився поблизу зони бойових дій. Його територія зазнала численних обстрілів – було зафіксовано близько сотні потраплянь, а бої точились у 300 метрах від входу. Генеральний директор ННЦ академік НАН України Микола Шульга розповів про ситуацію, що склалась в установі, а також – окреслив деякі перспективи післявоєнного розвитку ХФТІ.

За його словами, сьогодні неможливо адекватно оцінити втрати, оскільки обстріли тривають. Декілька разів потрапляло в будівлю ЯПУ «Джерело нейтронів», але будівля витримала. «Основне обладнання і установка в цілому збереглись, – розповів Микола Шульга. – Постраждало тільки обладнання навколо будівлі – підстанція, градирня тощо. Чимало будівель інституту залишилось без дахів. Пошкоджено також гуртожитки та особисті квартири співробітників у П’ятихатках, тож багатьом немає де жити.

Попросивши допомоги від НАН, академік Шульга запропонував на період воєнного часу створити при президії НАН філію центру – щоб у співробітників з’явились можливості отримання в гуртожитках і виконання хоча б частково плану ХФТІ у споріднених інститутах академії. При цьому, за пропозицією Миколи Шульги, забезпечення зарплатою цих співробітників залишатиметься за ХФТІ.

Тривають роботи з відновлення діяльності установки «Джерело нейтронів». За словами Миколи Шульги, актуальним залишається питання про розбудову на базі установки міжнародного центру з ядерної фізики і медицини під егідою МАГАТЕ. Проводяться роботи з відновлення після обстрілів електронного прискорювача для радіаційної обробки медичних матеріалів і крові.

Щоб не допустити зниження рівня підготовки фахівців, а також для подолання негативних наслідків пандемії і війни, Микола Шульга запропонував реалізувати подвійне підпорядкування фізико-технічного факультету ХНУ – Каразінському університету і ХФТІ з наданням факультету частини приміщень інституту. Говорив Микола Шульга і про перспективи Відділення ядерної фізики та енергетики НАН, яке він очолює.

– РНБО вже зараз розробляє плани відродження України в післявоєнний час, зокрема йдеться про розвиток атомно-промислового комплексу, – зауважив він. – Це роботи з продовження ресурсу діючих блоків, диверсифікації використання палива, будівництва нових блоків і роботи з безпеки атомних станцій тощо. Науковий супровід робіт в цих напрямках є одним з ключових завдань відділення. Але для достатнього фінансування цих робіт потрібно прийняття державної програми.

МОТОРНЕ ПАЛИВО – З ВУГІЛЛЯ

Нині одним з найактуальніших питань є енергетична безпека держави. І особливо гостро ми його відчуваємо у зв’язку з катастрофічним дефіцитом моторного палива. Можливим шляхом вирішення цієї стратегічної проблеми, як розповів завідувач відділу Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського, член-кореспондент НАН Петро Стрижак, є гетерогенно-каталітичне виробництво моторного палива в Україні з вітчизняної сировини.

– Споживання моторного палива в Україні загалом становить 10 мільйонів тонн на рік (це скраплений газ, дизель та бензин), – зауважив він. – Власне видобування складає близько 2,5 мільйона тонн. Таким чином, щорічний дефіцит вуглеводнів у нашій державі становить 7,5 мільйона тонн, що покривається виключно імпортом. Але Україна має іншу вуглецеву сировину для отримання моторного палива – кам’яне і буре вугілля, а також торф. Таким чином, одним з варіантів забезпечення нашої енергетичної незалежності в плані вуглеводнів є переробка вугілля в моторне паливо. Цей процес має дві стадії. На першій – проводиться газифікація вугілля з триманням синтез-газу, який складається з монооксиду вуглецю і водню. А на другій стадії відбувається гетерогенно-каталітичний процес – отриманий синтез-газ переробляється в моторне паливо різної якості.

Як наголосив доповідач, інститути НАН, зокрема Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського, розробляють каталізатори, які дозволяють спрямувати процеси у потрібному напрямку.

Щодо економіки процесу, то, як переконаний науковець, отримання синтетичного моторного палива є надзвичайно економічно привабливим, беручи до уваги запаси вугілля у нашій державі. «Інвестиція, необхідна для побудови заводу з переробки вугілля на синтетичне моторне паливо становить близько 1 мільярда доларів США для виробництва одного мільйона тонн вуглеводнів на рік, – розповів Петро Стрижак. – Для виробництва 7 мільйонів тонн моторного палива нам потрібно витратити 7 мільярдів доларів. Тобто приблизна сума інвестицій дорівнює саме тим грошам, які наша держава витрачає на рік на закупівлю вуглеводнів».

Як резюмував Петро Стрижак, Інститути НАН України мають відповідні наукові розробки і технологічні рішення, кадри й інфраструктуру для виконання амбітного проєкту отримання вуглеводнів з вугілля.

ГІБРИДНІ РОДОВИЩА

Освоєння гібридних родовищ є дуже перспективним напрямом нафтогазовидобування в Україні. Про це йшлося у доповіді головного наукового співробітника Інституту геологічних наук академіка НАН України Олександра Лукіна.

– Головний стратегічний напрямок освоєння вуглеводневого потенціалу надр України пов’язаний з глибоким та надглибоким бурінням, – зауважив академік Лукін. – Але враховуючи стан української економіки та інші фактори, цей напрямок слід доповнити іншими менш витратними напрямками тактичного характеру. Йдеться про додаткову розвідку вже відомих родовищ, яких в Україні понад 400. При цьому маємо на увазі не розвідку у традиційному розумінні, що є достатньо рутинним процесом, а відкриття нових джерел вуглеводнів і нових покладів.

Науковець навів приклад одного з найбільших в Україні родовищ – Яблунівського, що на Полтавщині. Так, на балансі знаходиться лише гігантський багатопластовий газоконденсатний поклад. Проте детальне і комплексне вивчення дозволило встановити, що пропущено дуже великі поклади важких нафт, а також інші пласти, що можуть розглядатись як нетрадиційне джерело вуглеводнів.

Також доповідач навів приклад Шебелинського родовища, що на Харківщині. Запаси при першому підрахунку склали всього 400 мільярдів кубометрів. Тепер стало зрозуміло, що його газовий потенціал набагато вищий, ніж уявляється, і сягає, за підрахунками науковців, майже трильйона кубометрів газу.

– Це родовище є прикладом феномену відновлення запасів, – зауважив доповідач. – При цьому висуваються різні версії його формування. Зокрема, мантійна природа цього відновлення, що не виключено, але й не доведено. Проте, власне відновлення запасів не викликає сумнівів.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПЕРСПЕКТИВА

Глобальні проблеми енергетики порушив у своєму виступі Директор Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного академік НАН України Андрій Русанов. Зокрема, він запропонував розробити нову або кардинально переглянути чинну енергетичну стратегію України. Крім того, він висвітлив перспективи розвитку енергетичного машинобудування України у післявоєнний період.

Саме ядерна енергетика, переконаний науковець, – один з найбільш перспективних напрямків розвитку енергетики України. Вона має експортний потенціал, її можна використовувати для виробництва водню. Крім того, буде збільшуватись внутрішнє споживання електричної енергії.

Як зауважив Андрій Русанов, у довоєнних планах НАЕК «Енергоатом» було будівництво до 2040 року 14 нових енергоблоків потужністю 1000 – 1200 МВт. Але, на його думку в нинішніх умовах, треба переглянути плани на користь їх збільшення і скорочення термінів введення в експлуатацію. – Причому потрібно дещо змінити структуру ядерної генерації, щоб поруч з потужними класичними енергоблоками будувались енергоблоки на основі технології малих модульних реакторів, – вважає академік Русанов. – Це дозволить більш збалансовано регулювати енергетичну систему.

Щодо енергетичного машинобудування, то, як нагадав Андрій Вікторович, провідним підприємством у цій галузі є АТ «Українські енергетичні машини», яке було створено минулого року на базі двох гігантів – АТ «Турбоатом» і ДП «Електроважмаш». На жаль, власних ядерних реакторів не виробляємо. Але це підприємство може розробити і виготовити електричні генератори потужністю до 500 МВт для будь-яких турбін. Трохи гірша ситуація з потужними генераторами – 1000 МВт і вище На жаль, в Україні немає досвіду виробництва таких генераторів

– Ми вивчали це питання і впевнені, що АТ «Українські енергетичні машини» у співпраці з науковими установами НАН здатне і розробити, і налагодити виробництво таких генераторів, – зауважив Андрій Русанов. – На першому етапі можна, наприклад, співпрацювати з компанією General Electric. Щодо парових турбін, то тут наші позиції найпотужніші, адже АТ «Українські енергетичні машини» (підрозділ, який раніше входив до складу АТ «Турбоатом») є одним з провідних світових розробників і виробників енергетичних турбін різних типів (для ТЕС, ГЕС, АЕС тощо). За багатьма параметрами, як ішлося у доповіді, ці вироби перевершують світові аналоги.

– Таких успіхів досягнуто, зокрема, завдяки співпраці з НАН, – розповів академік Русанов. – Наприклад, унікальна технологія зварювання роторів для турбін великої потужності, була розроблена в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона. Або, скажімо, технологія просторового профілювання проточних частин турбомашин, розроблена в Інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного. Турбіни, які виготовлено з її допомогою, мають унікальні технічні характеристики, особливо за економічністю.

МОЛЕКУЛЯРНЕ ФЕРМЕРСТВО

Війна «вдарила» по всіх галузях економіки України. Особливо відчутний удар завдано сільському господарству. Тисячі гектарів посівних площ у цьому році не засіяно, а значить, восени ми не отримаємо звичних обсягів урожаю та прибутків до бюджету. Окрім того, ці землі дуже швидко заростають бур’янами, побороти які, на думку директора Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, академіка Миколи Кучука, без гербіцидів тотальної дії не вдасться. І саме розробки українських науковців допоможуть розв’язати цю проблему.

– Ми створюємо стійкі до гербіцидів генетично модифіковані (ГМ) рослини, – розповів Микола Вікторович. – Застосування таких рослин дасть значний економічний прибуток!

В інституті вже розроблено опосередковану генетичну трансформацію кукурудзи та пшениці й отримано рослини, стійкі до гербіцидів. Якщо говорити просто: то на полі, де застосують гербіцид, бур’яни загинуть, а сільськогосподарські культури – ні.

Також в інституті створено озимий ріпак «Brassica napus L», стійкий до гербіциду гліфосату.

Випереджаючи запитання про «шкоду ГМО», вчений нагадав, що за 26 років широкого використання трансгенних рослин у США, Аргентині, Бразилії, Канаді та Індії жодного негативного ефекту на здоров’я людини або на навколишнє середовище не зафіксовано. Тобто всі побоювання щодо ГМО – даремні.

Окрім того, сьогодні в світі є величезний запит на фармацевтичні рекомбінантні (генномодифіковані) білки, вироблені в рослинах. На основі цих білків можна створювати ліки, які допомагають при онкологічних, серцево-судинних, гормональних захворюваннях, а також – препарати з противірусними та антимікробними властивостями. Цей напрям досліджень називають «молекулярним фермерством».

В Інституті клітинної біології та генетичної інженерії НАН України виростили рослини (моркву, люцерну, салат), які містять білки з противірусними й антибактеріальними властивостями. Вони мають антимікробну активність проти сальмонели і кишкової палички (E.colli).

Окрім того, в Інституті створили томати, які у великій кількості виробляють антивірусний білок альфа-інтерферон. Дію цих томатів перевірили на мишах, заражених вірусом везикулярного стоматиту. Всі миші, які їли генно-модифіковані томати, залишилися живими! (У групі, яка їла простий комбікорм, 22 відсотки гризунів загинули).Ці рослини можуть стати в пригоді й людям.

ДЛЯ КУЛЬ, РАКЕТ І КОМБАЙНІВ

Наукові та інженерні кадри та нові технології – запорука радикальних змін в економіці країни. У цьому переконаний професор кафедри високотемпературних матеріалів та порошкової металургії Інституту матеріалознавства та зварювання ім. Є.О. Патона Київської політехніки, академік Петро Лобода.

Рівень економічного розвитку країни, як правило, оцінюють за об’ємами виробництва і споживання основного конструкційного матеріалу. Сьогодні основним конструкційним матеріалом є сталь. Як зазначив Петро Іванович, Україна з виробництва сталі входила в число економічно розвинених країн, але після втрати Маріуполя її виробництво скоротиться на 40 відсотків. Відповідно, до бюджету надійде набагато менше коштів.

Втім, на думку доповідача, замінити сталь можна порошковими та композиційними матеріалами. В Україні добре розвинене матеріалознавство, тому є всі передумови для формування економічно ефективного виробництва нових композиційних матеріалів. І саме технології виробництва цих матеріалів можуть стати одним з найперспективніших напрямів розвитку економіки та джерелом наповнення бюджету.

– Такі технології мають величезні переваги, – наголосив промовець. – Кожна гривня, яка надійде в бюджет від впровадження технологій порошкових і композиційних матеріалів, буде в тисячу разів менш енерговитратною, ніж гривня, яка надходить з традиційної металургії. Окрім того, в тисячу разів зменшаться викиди в атмосферу. А найголовніше – у два і більше разів зросте тривалість експлуатації озброєння, військової техніки, транспортних засобів та засобів виробництва.

Уже сьогодні за технологіями порошкової металургії виготовляються сопла для ракетної техніки, а з армованої металокераміки виготовляють бронебійні осердя для куль. (Вони легко пробивають 15-ти міліметрову броню БТР). Також ці технології використовують для виготовлення запчастин до сільськогосподарської техніки. (Наприклад, ножів на комбайни Jonn, дисків на борони, лемехи тощо).

Звісно, для виробництва нових матеріалів потрібні кваліфіковані кадри. Саме таких «асів» в галузі матеріалознавства та металургії готує КПІ ім. Ігоря Сікорського. В університеті створено лабораторії енергетики майбутнього та іскрово-плазмових технологій і 3D друку. Діє технологічний парк «Укрінфотех» для розробки нових конструкційних матеріалів. Також планується відкрити лабораторії контролю якості нових матеріалів.

– Ми готові до того, щоб готувати фахівців у напрямку адитивних та порошкових технологій, – підсумував Петро Лобода.

ФІНАНСОВИЙ ВИМІР ВІЙНИ

Заступник директора з наукової роботи Інституту економіки та прогнозування НАН України член-кореспондент НАН Сергій Кораблін розповів присутнім, яких збиткиів завдано економіці країни, та спрогнозував – скільки часу й коштів знадобиться на її відновлення.

Сергій Олександрович розповів, що різні банки дають різні прогнози можливого падіння ВВП України у 2022 році. Raiffeisen Reserch передбачає падіння на 15 відсотків, НБУ – на 50%.

– Згідно з розрахунками Інституту економіки та прогнозування падіння може сягнути 39 відсотків, – наголосив Сергій Кораблін. – Це у півтора рази більше (глибше), ніж у 1994 році, коли спад становив 23 відсотки.

Якою ж може бути швидкість відновлення економіки? За словами вченого, якщо темпи відновлення будуть аналогічні тим, що спостерігалися у доковідний період (2, 9 відсотки на рік), то відновлення триватиме 15 років – до 2037 року.Якщо ж спад сягне 50-ти відсотків (це найгірший сценарій), то економіка «впаде» на рівень, якого не було за останні 30 років. А відновлення триватиме 23 роки. Це період життя цілого покоління!

– У 2045 ми можемо мати обсяги виробництва, які були в 2021 році (нагадаю, що такі обсяги виробництва у нас були наприкінці 70-х, на початку 80-х років), – зазначив доповідач. – Тобто ми можемо потрапити в пастку втраченого не десяти чи тридцятиліття, а майже століття… Щоб оминути цю пастку, нам потрібні найбільші (максимально високі) темпи економічного зростання і відновлення. Вони мають бути не нижчі семи відсотків на рік! Тоді ми зможемо подвоювати наш ВВП кожні десять років.

Звісно, всі ми сподіваємося на допомогу світової спільноти. Але чи мають ці сподівання реальне підгрунтя? На думку доповідача, розрахунок на те, що нам допоможуть міжнародні організації, може бути надто оптимістичним. Ресурси міжнародних організацій, на жаль, не безмежні.

За оцінками уряду України, загальні втрати нашої країни сягають шестисот мільярдів доларів.

– Мушу констатувати, що сьогодні відбувається економічний геноцид України, – наголосив науковець.

Допомогти подолати наслідки війни могли б 300 мільярдів з заморожених активів країни-агресора. «Але, на жаль, не існує правових механізмів та інструментів, як їх отримати. Більш того, країни, які «заморозили» ці активи, не проявляють активності в цьому питанні», – зазначив Сергій Олександрович.

Виходом (якщо не сказати порятунком) може стати членство України в ЄС. Тоді можна було б розраховувати на певні стабілізаційні фонди. Наприклад, такі, які було створено під час кризи 2008 року.

На думку Сергія Корабліна, для швидкого відновлення ключове значення матимуть приватні зовнішні інвестиції. Їх отримання вимагає нової економічної доктрини. Уже сьогодні в Україні відбувається різке скорочення внутрішніх бюджетних надходжень (поточна потреба у зовнішній підтримці – 5 мільярдів доларів щомісяця). «Враховуючи це, потрібно готуватися до скорочення бюджетного фінансування, масштабної реструктуризації (установ) державного сектору й всієї системи державного управління», – зазначив учений.

Академік НАН України Вадим Локтєв вніс пропозиції до проєкту постанови

На Загальних зборах НАН України працювали Світлана ГАЛАТА, Лариса ОСТРОЛУЦЬКА, Дмитро ШУЛІКІН