Уже сьогодні ми повинні готувати юридичні звинувачення у воєнних та інших злочинах Російської Федерації та Білорусі. Ці країни мусять заплатити: за зруйноване житло, наукові установи, адміністративні будівлі. Обсяги репарацій мають бути достатні для відшкодування матеріальних збитків українській державі, її інституціям та окремим громадянам.
А це означає, що дії країн-агресорів та збитки, яких вони завдали, мають бути максимально точно описані й проаналізовані. Саме про методологічні аспекти осмислення уроків війни та виклики, які стоять перед українськими науковцями, на засіданні Президії НАН України говорив завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України професор Олександр ЛИСЕНКО.
На думку вченого, українська наукова спільнота (правники, економісти, історики, гуманітарії, природничники) має проаналізувати втрати України; подумати, як має змінитися нинішня система міжнародної колективної безпеки; які уроки має засвоїти Україна та людство з цієї війни тощо.
Насамперед Олександр Євгенович висловив своє бачення щодо назви війни. На його думку, для академічного дискурсу не підходять емоційні визначення «національна», «визвольна», «вітчизняна» тощо. Доцільною є назва «Війна Росії проти України 2014-2022 років» або, більш спрощено, «Російсько-українська війна 2014-2022 років». Звісно, війна ще триває, але, за словами науковця, уже є підстави для її характеристики і типологізації.
Зокрема, потрібно зафіксувати, описати й донести до світової спільноти, що в сьогоднішньому протистоянні простежуються елементи тотальної війни.
– Російський правлячий клас сприймає українську політичну націю та українську державність як екзистенційну загрозу, – наголосив доповідач. – І це одразу надало так званій спецоперації статус війни проти всього українського народу.
Юридичні визначення мають бути точними
Ознакою тотальної війни є методи ведення бойових дій. Радикалізація цих методів та терор проти цивільного населення спостерігаються в Україні з перших днів повномасштабного вторгнення. Грубо порушуються й Гаазькі, і Женевська конвенції про закони та звичаї війни. Російські війська застосовують хімічну зброю, жорстоко поводяться з військовополоненими, бомбардують житлові квартали, практикують тактику випаленої землі. Усе це свідчить про тотальний характер війни.
Ще однією ознакою тотальної війни є те, що спротив російській агресії чинить увесь народ України. Тисячі людей записалися в територіальну оборону, сотні тисяч стали волонтерами.
Одним з елементів тотальної війни є тотальний контроль, цензура та пропаганда. Саме це й відбувається в Російській Федерації.
– Усі ці тенденції потрібно врахувати в юридичних визначеннях, покладених в основу юридичних звинувачень у воєнних та інших злочинах Російській Федерації та Білорусі, – зазначив Олександр Євгенович.
Науковець наголосив: необхідною умовою для визнання дій держави-агресора геноцидом є цілеспрямований намір знищення (а не кількість жертв). І цей цілеспрямований намір також потрібно довести. Допомогти в цьому можуть і українські свідчення, і зусилля міжнародних партнерів. Зокрема, очільник таємної розвідки Міністерства закордонних справ Великої Британії Річард Мур заявив, що до планів Путіна входили масові страти на окупованій території. Очевидно, ця заява спирається на дані британської розвідки. (До речі, викрадення дітей на окупованих територіях та передача їх іншим особам – також свідчення геноциду).
Звісно, російські юристи зроблять усе, щоб нівелювати звинувачення в міжнародних судових інституціях чи міжнародному трибуналі. Тому готуватися потрібно особливо ретельно!
На думку Олександра Лисенка, ця війна має також всесвітній характер. У бойових діях беруть участь три держави, сумарна територія яких становить більшу частину європейського континенту або одну п’яту Земної кулі. До протистояння опосередковано долучилися десятки країн, які допомагають зброєю, припасами, логістичними розвідувальними та іншими матеріальними засобами, допомагають готувати персонал тощо.
«Є всі підстави припускати (і сподіватися!), що після завершення війни світова спільнота візьме участь у відродженні України в масштабах, співставних з тими, які спостерігалися після першої та другої світових воєн», – зазначив науковець.
Доповідач переконаний, що українські правники повинні простежити, щоб розгляд судового позову проти РФ і Білорусі відбувся у спеціально створеній судовій інстанції чи міжнародному трибуналі на зразок Нюрнберзького. Це потрібно для того, щоб розслідування злочинів в різних судових інстанціях не знівелювало колективну, групову та індивідуальну відповідальність тих, хто чинить злочини на території України.
Прогнозувати роль і місце України в новому світі
Сьогодні всі розуміють недосконалість європейської політики, яка збилася на практику умиротворення агресивної імперії, на поступки та запобігання перед нею. Зрозуміло також, що війна змінить конфігурацію центрів глобального впливу та систему міжнародної безпеки. А також – невідворотно переформатує світовий енергетичний і продовольчий ринки. Тому варто прогнозувати роль і місце України в новому світі.
Також перед представниками гуманітарних наук постає завдання фундаментально осмислити складові цієї війни. (Зокрема, світоглядні) Проаналізувати, як вплинули на зміну свідомості росіян ідеологічні конструкції в РФ, «духовні скрєпи», концепція «руского міра» тощо. А також спрогнозувати, які наслідки матиме криза християнської культури, пов’язана з дискредитацією православ’я у його російському варіанті.
У політико-правовому розрізі потрібно осмислювати феномен України, проблеми її правосуб’єктності.На окремий розгляд, на думку вченого, заслуговує й проблема випереджаючого розвитку громадянського суспільства у порівнянні з процесом формування нових еліт і нової держави України. (Особливо судової системи та правоохоронних органів).
Потрібно осмислити й причини та наслідки формування п’ятої колони в органах влади, силових структурах, ЗМІ, середовищі творчої та інтелектуальної еліти.
– Дуже важливим завданням також є моделювання складних політичних та економічних процесів та явищ, – додав Олександр Євгенович. – Без цього ми не зможемо своєчасно реагувати на виклики і загрози у майбутньому.
«Людський вимір» війни
Усі напрями досліджень, які ще належить виконати українським вченим, є важливими, але один все ж першочерговий і найважливіший. Соціогуманітарний блок проблем потребуватиме від науковців не тільки досвіду й наполегливості, а й неабиякої витримки. Дослідникам доведеться підрахувати людські втрати України у війні, проаналізувати демографічні процеси, проблеми біженців та переміщених осіб. А також продумати реабілітацію й ресоціалізацію, форми соціальної підтримки військовослужбовців і цивільних.
– Ми повинні знати, як визначити посттравматичний синдром (зокрема, масовий) та запропонувати засоби його подолання, – наголосив Олександр Євгенович. – Упевнений також, що наші філософи напишуть дослідження про життя і смерть на війні, етичний вимір, проблеми особистого, групового та колективного вибору. Тобто наукові завдання та теми на найближчі десятиліття: про світ після війни та перспективи його розвитку.
Підготувала Світлана ГАЛАТА