Хотів би висловити свою точку зору з приводу проєкту Плану відновлення України, розробленого Національною радою з відновлення України від наслідків війни. А саме, матеріалів робочої група «Освіта і наука».
Безумовно, позитивом є наявність самого документа. Він важливий та визначає правильні цілі та завдання, які мають привести освіту та науку в Україні до світових стандартів. І це справді документ, що на часі.
Нагальна потреба сучасної освіти – підготувати фахівця з певними навичками, знаннями, розумінням, коротше кажучи, фаховими компетенціями. Дошкільна освіта має надати дитині певні навички. Школа повинна закріпити та розширити їх коло та надати базові знання. Вища школа – підготувати спеціаліста з розширеними навичками та знаннями. Проте сучасний, а тим більше завтрашній глобальний розвиток економіки, науки та суспільства, а також завдання, що постають в процесі оновлення України, ставлять нові вимоги. Хто ж має визначати обсяг навичок, знань та компетенцій, потрібних сьогодні та завтра? Відповідь очевидна – їх визначає закон відновлення України, який повинен закласти підвалини сьогоднішнього та звтрашнього розвитку української економіки, науки та суспільства.
Позитиви в документі є, і їх чимало, але давайте зупинемось на недоліках. Головних недоліків у документі, на мій погляд, два.
Першим я б назвав практичну відсутність ролі НАН України та галузевих академій у визначенні цілей, плануванні та впровадженні плану дій з відновлення економіки України. Адже в робочій групі «Освіта і наука» немає жодного представника НАН України чи інших академій. А якщо набрати в пошуковику «НАН України», то у всьому документі знайдеться тільки два згадування: там, де йдеться про відновлення та розвиток лабораторної бази Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України у місті Чорнобиль (стор. 218) та коли йдеться про відродження науково-дослідницького флоту НАН України (стор. 220).
Практика нинішньої війни показала, що треба мати найсучаснішу зброю, а як розробити та впровадити таку зброю без науки? Ніхто не заперечує наявність науки в ЗВО України. Але при критичному завантаженні професорів та доцентів навчальним процесом, наука виконується за залишковим принципом. Тим більше, що науково-дослідницька доля в університетах України зведена до майже невідновлюваного рівня – треба терміново ввести обов’язкову наявність науково-дослідницької частини в усіх ЗВО України. Між іншим, про це також жодного слова в документі. Є термін «науково-дослідницький» двічі, але в іншому контаксті: створення спільних науково-дослідницьких програм, стор. 214; відродження науково-дослідницького флоту НАН України, про що вже говорили.
Якщо освіта в документі розділена на 6 пунктів, то наука «послуговується» тільки одним та й ще поєднана з інноваціями.
Можна б запропонувати, за прикладом освіти, такі пункти: наука в Національній академії наук України; наука в національних галузевих академях наук; наука в ЗВО; окремо виділити, оскільки в нас значні проблеми з підготовкою наукових кадрів, «Малу академія наук»; синергія між наукою та інноваціями; міжнародна співпраця у наукових сферах.
У документі має місце планування від «Дошкільної освіти» до «Науки», а треба б навпаки: від «Науки», до «Дошкільної освіти». Наука у всіх параграфах на останньому місці, а насправді всі засадничі формулювання мають починатися з науки.
Яка ціль у документа? Відновити Україну від наслідків війни! Україна, як і будь яка інша країна, спроможна відновитись тільки завдяки розвитку економіки. Будь-яка економіка не може розвиватися без науки. Тому саме наука має надати основні вимоги до підготовки фахівців ЗВО, професійної освіти, позашкільної освіти, середньої освіти. Повинні бути визначені компетенції фахівців і на цій основі слід закладати плани щодо набуття відповідних навичок у всьому ланцюгу «Наука – вища освіти – освіта дорослих – професійна освіта – позашкільна освіта – середня освіта – дошкілька освіта».
Далі підемо за документом.
Стор. 2. Я вже написав, що відсутні представники НАН України в робочій групі «Освіта і наука».
Стор. 3. «Виклики змісту та контенту» – випливають через неправильну послідовність у плануванні освіти (див. вище); вади «викликів фінансування» можна зменшити за рахунок адміністративного ресурсу. Наприклад, коли рух транспорту на київських вулицях Васильківській та Антоновича зробили одностороннім, пропускна здатність автомобілів збільшилась утричі, щезли «глухі» корки. У даному випадку, влада може задекларувати, що фінансування малих та великих підприємств має бути обумовлено наявністю університетів чи академічних інститутів в проєкті на рівні, наприклад 10%.
Стор.4. «Можливості системи». Нарешті з’явилось «Використання науки та інновацій як драйвера економічного розвитку», «Повноправна інтеграція до Європейського та світового дослідницького простору». В цьому розділі є правильна послідовність: розвиток гнучких та альтернативних форм та моделей навчання та систем оцінювання; створення безпечного та комфортного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема й для цифрового середовища; доступ дітей до ширшого кола більш якісних послуг позашкільної освіти/оновлення змісту освіти; використання дошкільної освіти як довготермінової інвестиції в людський капітал країни.
Чому така послідовність не пронизує весь документ, незрозуміло.
Стор.6. «Системні обмеження». В документі написано: «Низька ефективність державної системи управління наукою (застаріла, суперечлива нормативно-правова база, неадекватність наявних інструментів управління, фінансування, оцінювання якості науки її цілям, відсутність якісної системи визначення національних пріоритетів наукової та інноваційної діяльності, відсутність в країні сприятливого науково-інноваційного клімату)».
Треба додати: Застріла система управління наукою – демократичний централізм. Нові рішення дуже важко «запланувати та передбачити», вони виникають спонтанно завдяки важкій постійні праці та індивідуальному погляду на закономірності, явищо тощо.
«Кадрові обмеження». Відсутність кар’єрних «ліфтів», призначення не за кваліфікацією та досягненнями – це відвертає молодь від науки та освіти.
Стор. 8. «Вища освіта». Створення найкращого в Європі Військового університету з викладачами-практиками для підготовки офіцерського складу для всього світу (можливо, як розвиток проєкту Президентського університету). Епітет «найкращого» тут недоречний. Можна замінити на «сучасного». (Те ж саме на стор. 20-21 «Вища Освіта»).
«Наука» Додати організацію проєктів щодо Програмно-проєктного принципу. Ми доповідали про це на Парламенських слуханнях з інноваційного розвитку у 2017 році (див. газета «Світ», № 21—22 (1057—1058) червень 2019).
Стор. 22. «Наука». Немає зовсім НАН України та інших академій. Повноправна інтеграція України до Європейського дослідницького простору – не прописано жодних кроків.
Стор. 8-347 – фрагментарно, несистемно говориться про набуття навичок, головним чином, коли мова йде про дорослих. Те саме і для «знань», і «розумінь».
Стор. 197. «Наука та інновації». Щодо основних проблем, які необхідно розв’язати в рамках Плану відновлення за напрямом.
«Ціль 3. Формування та реалізація комплексної державної стратегії розвитку науки і технологій у синергії з економікою. Створення необхідних (правових, організаційних, технічних тощо) умов для проведення наукових досліджень і розробок для розвитку стратегічних галузей економіки». Необхідно додати: використати наявні можливості, що вже створені в Україні. Наприклад, Україна є повноправним членом Європейської інноваційної програми EUREKA з 2006 року.
«Ціль 4. Кадровий науковий потенціал є спроможним та здійснює проведення якісних досліджень і створення наукових розробок». Необхідно додати: «Створити правові та організаційні засади інноваційного клімату в Україні».
«Ціль 6. Україна інтегрована в Європейський та світовий дослідницький простір». Необхідно додати: «використати наявні можливості участі українських інституцій та учених в різних програмах», не тільки «Горизонт – Європа».
Петро СМЕРТЕНКО,
Національний координатор програми EUREKA з 1999 по 2011 рр.,
старший науковий співробітник Інституту фізики напівпровіднків ім. В.Є. Лашкарьова