uk

Оператори майбутніх «байрактарів»

Як навчити завтрашніх воїнів новітнім комп’ютерним технологіям

Ефективність новітніх технологій у військовій сфері яскраво проявилася після успішного застосування українськими Збройними силами в зоні операції Об’єднаних сил (ООС) наприкінці жовтня бойових безпілотників «Байрактар».Фахівці ці переваги розуміють давно. Успішне знищення у жовтні гаубиці «1-ї Слов’янської бригади народної міліції ДНР» нагадало, зокрема, про досвід застосування тих же «Байрактарів» у вірменсько-азербайджанському конфлікті.Віцепрезидент Мережевої громадської організації «Міжнародна академія геоінформатики» Іван Галенко дивиться на ті події не тільки як колишній офіцер-«асушник» (АСУ – автоматична система управління. – ред.) протиповітряної оборони, а й як системний аналітик.

«Ніщо так не повинно зачіпати сумління педагогів і батьків, як відео з Нагірного Карабаху, на якому бездушні кіберзалізяки ударами з неба вбивають одягнених у форму кольору хакі солдатів іншої сторони. Видно, що бійці намагаються врятуватися, біжать швидко. Вочевидь, вони мають гарну військово-спортивну підготовку і з дитинства проходили національно-патріотичні вишколи в літніх таборах, відповідно до урядових постанов і стратегій патріотичного виховання. Натхненно перетягували канат, далеко кидали навчальні гранати, високо дерли носок чобота на плацу, коли карбували крок, патріотично співали патріотичних пісень. Але сьогодні цього замало – як на полі бою, так і в реальному житті», – говорить Іван Галенко.

«ГРА ЕНДЕРА», УКРАЇНСЬКА ВЕРСІЯ

У науково-фантастичному бойовику «Гра Ендера» космічну битву з інопланетними загарбниками-жуками виграли діти та підлітки. Вони керували космічним флотом Землі через комп’ютерні програми. Діти – тому що вони швидше опановували нові технології, легше сприймали незвичні для дорослих форми управління і поняття.

Поки що наша держава не доросла до усвідомлення необхідності навчати дітей стратегічним комп’ютерним програмам. Тому порожнечу заповнюють ентузіасти.

«Хочу, щоб діти, підлітки обігрували наявну ситуацію, вивчали її. Наприклад, бачили, де які танки стоять у росіян, на яких позиціях знаходяться артсистеми. Це можна зробити через «Кіберджуру». Це високотехнологічна командно-штабна гра з реалістичною обстановкою, нанесеною на справжні мапи, реальними силами. У нас зараз є «Джура», чимось схожа на вихолощену радянську «Зарницу». А ми пропонуємо створити як її напрямок або як окремий проєкт гру «Кіберджура».

Підготовча робота вже проведена, є підтримка фахівців Міносвіти і науки, Мінмолодьспорту, Міноборони, РНБО», – говорить Іван Галенко.

Для початку діти будуть моделювати, розбирати вже відомі історичні ситуації. Адже навіть у оборонних вишах нерідко навчаються на старих мапах. Вже на початку наступного року Галенко з однодумцями планує відтворити в геоінформаційній системі бій під Крутами.

КРУТІШЕ ЗА «СІ БРИЗ»

Гра проводитиметься в Автоматизованій системі управління військами (АСУВ) «Славутич». Це навчальна програма, що використовується для підготовки офіцерів в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. У лютому 2021 року начальник навчальних командних пунктів університету полковник Олександр Рапута провів у Центральному будинку офіцерів ЗСУ майстер-клас із застосування АСУВ «Славутич» для команд кіберджур та представників РНБОУ, Міноборони, Міністерства молоді та спорту України. Захід також підтримали Командування військ зв’язку та кібербезпеки і Головне управління міжнародного співробітництва та верифікації ЗС України.

«Система «Славутич» надійно забезпечує автоматизацію основних функцій управління військами (силами), що підтверджено її застосуванням у зоні АТО в 2014 році. Наприклад, бойова мапа була передана з Краматорська в Маріуполь за 15 секунд. Якби її доставляли транспортом, це вимагало б багато часу, необхідність організовувати охорону тощо. 2016-го систему задіяли у стратегічному командно-штабному навчанні «Рубіж-2016», теж успішно. «Славутич» мультифункціональний. Наприклад, на замовлення вертолітників, які працюють в зоні ООС, додали можливість прораховувати оптимальні маршрути прольоту, зокрема, на мінімальних висотах з урахуванням зон ризику тощо», – розповів полковник Рапута.

Навички роботи із «Славутичем», участь у «Кіберджурі» стануть у нагоді не лише тим, хто захоче стати професійним військовим. «Аналогічні «Славутичу» системи використовуються у державному управлінні, бізнесі. Для просування товарів, захоплення ніш ринку тощо. Просто вони не у кольорі хакі. Він тотожний системам управління ОТГ, області, міста, міністерства. «Славутич» – це організація простору в часі. Змагання дітей на «Славутичі» – це крутіше за «Сі Бриз» (багатонаціональні військові навчання, що проводяться на території України з 1997 року. – ред.)», – каже Іван Галенко.

НАША ЗБРОЯ – СМАРТФОН

Іван Галенко йшов до ідеї «Кіберджури» непростим шляхом. Закінчив КВІРТУ (Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони імені Маршала авіації Олександра Покришкіна. – ред.).

«На відмінно, чим дуже здивував багатьох у своєму оточенні, каже Галенко, – адже в мене не було тата-генерала або високого радянського чиновника. Базова освіта – автоматизовані системи управління військами: дивізія, корпус, окрема армія ПВО. Друга спеціальність – діагностика складних цифрових систем, захистив кандидатську. Вже цивільним закінчив докторантуру за економічною спеціальністю».

У 2015 році випадково побачив у Товаристві сприяння обороні України наказ і меморандум з Міносвіти і науки про реалізацію «Джури». Зацікавився. Познайомився з Анатолієм Гривою – полковником, який перейшов на роботу в міністерство.

«Я запропонував замінити виховання через макет автомата Калашникова на виховання через кібертехнології, смартфони, планшети, комп’ютери. Смартфон – зброя сучасних молодих людей, механізм майбутнього заробляння грошей. Тобто, це вже реальність – як чашка, ложка, тарілка. Потім познайомився із фахівцями в Інституті модернізації змісту освіти. А вони мені так, не поспішаючи: давайте відкриємо науково-дослідну розробку тисяч на 70… Далі так нудно продовжують: розробимо методики, років через п’ять запровадимо в школах. Я кажу: так воно застаріє це все. Дивлюся на цих виконавців – вони не знають ні про які технології, системи. Вони хотіли, щоб я їм приніс готове, а вони скористаються. Мені це не сподобалося, і я плюнув на все. До того ж, сімейні обставини помінялися. І до 2018 року цим не займався», – розповідає Іван Галенко.

Полковник Олександр РАПУТА та Іван ГАЛЕНКО

Важливим етапом стало знайомство з українським офісом американської компанії Esri в Україні. Вони – власники програмного забезпечення ArcGIS. Школам надають варіант цієї програми безкоштовно. Американці подивилися на пропозиції Галенка і запропонували підключити Україну до їхнього глобального проєкту модернізації освіти у світі.

«Далі пішли семінари в міністерстві, намагання довести МОНу, що це потрібно і перспективно. Спочатку мова йшла про два сервери. Я тепер тільки дізнався, що кожен коштує за нинішніми цінами понад мільйон гривень. Поки я вів перемовини, щоб отримати їх, мені в Esri кажуть: ми вам цілу систему даємо для всіх шкіл України. Це було орієнтовно 12 мільярдів гривень на той час. Вдумайтеся – грант приватної компанії для модернізації освіти в Україні! Але теж не склалося. Думаю, через те, що нічого особисто для людей, які мали це узгодити, не давало. Якби я приніс відсоток від суми, тоді так…», – розмірковує Іван Галенко.

Тому пішли іншим шляхом. Кожна школа, ліцей, можуть підключитися до проєкту модернізації освіти самостійно. Процедура не складна. Цим скористалися, зокрема, ті навчальні заклади, де сформовані команди джур-кіборгів. Їх зараз близько 20. ArcGIS використали для підпроєкту «Наші герої». Наступний етап – «Пантеон наших героїв».

Учасники «Наших героїв» отримали завдання створити нариси про видатних українців у форматі історичних мап, такі собі мультимедійні картини про них.

До речі, сумний факт: майже 20 відсотків українських школярів 2021 року не склали зовнішнє незалежне оцінювання з історії України. Про це повідомив керівник Українського центру оцінювання якості освіти Валерій Бойко. За його словами, кожен п’ятий абітурієнт не володіє картографічними вміннями, не орієнтується в історичній хронології. Абітурієнти, які здобули повну середню освіту в часи незалежної України, не можуть пригадати важливі дати, які призвели до цієї незалежності.

«Через наш підпроєкт ми хочемо зацікавити школярів, ліцеїстів нашою історією. Й одночасно навчити їх користуватися сучасними ГІС-технологіями. Три уроки в одному: інформатика, географія, історія. А ще виховна компонента і формування об’єктно-просторового мислення. Опанувавши ArcGIS, їм буде легше зрозуміти «Славутич» та подібні системи», – говорить Іван Галенко.

(ArcGIS – комплекс геоінформаційних програмних продуктів американської компанії Esri. Застосовується для створення земельних кадастрів, завдань землеустрою, обліку об’єктів нерухомості, систем інженерних комунікацій, геодезії та надрокористування та в інших сферах діяльності: для розвідки, моніторингу, візуалізації та управління ресурсами і процесами. – ред.)

Кіберматриця життя Тараса Шевченка, розроблена командою кіберджур Львівського державного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут

ВІДДАЙТЕ НАШОГО АДМІРАЛА!

У жовтні Міжнародна академія інформатики провела огляд кращих проєктів у рамках Місячника кібербезпеки, який проводить Торгово-промислова палата України за підтримки РНБО України. Серед них були як оповіді про історичні постаті – Сергія Корольова, Романа Шухевича, Євгена Коновальця, так і про наших сучасників – Василя Сліпака, Івана Марчука, Євгена Лоскота.

Наприклад, команда джур-кіборгів «Крутяни» Львівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут у співпраці з литовським Кадетським ліцеєм імені генерала Повіласа Плехавічюса з міста Каунаса здійснили проєкт з дослідження життя видатного українця і почесного громадянина Литви Євгена Коновальця.

Серед родзинок – і проєкт джур-кіборгів із Дніпра про представника українського дворянського роду адмірала Івана Григоровича. Це потужний удар по російських наративах, успішний епізод в інформаційній війні з Росією. Школярі через цей проєкт повертають Україні постать героя оборони Порт-Артура. Як писав адмірал сам про себе, «батько мій походив із козаків, із Сіверщини». Григорович ніколи не цурався свого коріння. Адмірал усе життя, навіть у спілкуванні з російським царем, використовував суржик. Це був бойовий офіцер, командир броненосця «Цесаревич» під час ганебної війни Російської імперії з Японією. Двічі поранений, кавалер усіх можливих нагород та останній морський міністр Російської імперії. Кавалер вищих бойових орденів Німеччини, Швеції, Японії, Франції та інших держав. Під його керівництвом розроблено проєкти кораблів, що становили кістяк радянського флоту під час Другої світової війни. Після Жовтневого перевороту прості матроси не дали його стратити та підгодовували старого адмірала в голодні роки. Вчитель керманичів флоту УНР Андрія Покровського та Михайла Остроградського.

От такі цікаві проєкти. «А попереду, – заявляє Іван Галенко, – ще цікавіше. Крім штабної гри плануємо навчити кіберджур користуватися ГІС-технологіями для побудови маршрутів своїх походів, вибору місця для таборів та інших практичних цілей. Хочемо, щоб комп’ютерні технології були для наших хлопців і дівчат звичними й зрозумілими. Тоді вони легко освоять «дорослі» програми й зможуть успішно долати і ворога на полі бою, і конкурентів у цивільному житті».

Олег ЛИСТОПАД, Лариса ОСТРОЛУЦЬКА