Польський досвід: який він?

У дискусії, що виникла після публікації в газеті «Світ» відкритого листа до наукової спільноти України академіка НАНУ Я.С. Яцкова, часто виникали згадки про польський досвід, на який, як на приклад для наслідування, посилався автор листа. Читачі просили розповісти більше про реформи Польщі у сфері досліджень та інновацій, запитували, які, власне, «здобутки має Польська академія наук, щоб брати її за приклад?».

«Наш підхід буде корисним для української науки, для українських наукових установ», про це нещодавно в Києві сказав і спеціальний радник президента ПАН з питань співпраці з Україною, президент ПАН у 2015–2022 роках Єжи Душинський.

Свій погляд на ці питання розкрив Національний координатор програми EUREKA (1999–2011рр.), старший науковий співробітник Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова НАН України Петро Смертенко, який в той час, як відбувалося реформування ПАН, часто бував у Польщі й, співпрацюючи з польськими колегами, помічав зміни, які відбувалися в науковому житті країни.

Проблема реорганізації української науки стоїть на порядку денному ще від початку 90-х. Час від часу лунають голоси про розпуск НАН України та національних галузевих академій.

Останнім часом ці ідеї виринули знову. Головні тези ініціаторів зводяться до того, що, мовляв, у провідних країнах світу немає подібних інституцій, наука робиться переважно в університетах, Національні академії України неефективні, тому їх треба реформувати чи розпустити.

Чи правдиві ці твердження? Частково — так. Чи потрібно їх сприймати як заклик до дії? Безумовно, ні.

Що б там хто не казав, Національні академії наук і зокрема НАН України мають дуже високий науковий потенціал: українські науковці успішно працюють практично у всіх розвинутих країнах. У США, Японії, Південній Кореї, Швеції, Фінляндії, Канаді тощо вони досягають високих результатів. Тож при створенні відповідних умов в Україні, цей потенціал буде також успішно реалізований.

Зв’язки наукових установ в Україні та за її межами вибудовувалися роками, міцніла довіра партнерів одне до одного. Ми не повинні втратити те, що напрацьовано. Ці втрати можуть мати катастрофічні наслідки для країни. Рік повномасштабної війни показав, що тільки новітні технології ведення війни спроможні привести нас до перемоги.

Я працюю в інституті НАН України вже 54 роки, тож немало бачив і знаю, як відбувалося реформування НАН. На жаль, у Президії НАН України багато говорять про самореформування, але самореформування часто зводилося до переміщення відділів та лабораторій то шляхом їх збільшення, то завдяки укрупненню. Є цікавий документ — SWOT аналіз діяльності НАН України (Strengths — сильні сторони, Weaknesses — слабкі сторони, Opportunities — можливості, Threats — загрози). Коли цей документ формувався, у ньому не було навіть слова «інновація», тому я послав одному з віцепрезидентів НАН України свої пропозиції внести інновації як потужний чинник подальшого розвитку. І там же вказав як на слабку сторону, на застарілу систему управління, а саме — на відомий від радянських часів принцип демократичного централізму.

Інноваційна модель управління, якою користуються у передовому світі, має інші складові. Головними рисами її є: довіра, прозорість, толерантність до поразок та помилок, рівноправність та партнерство, командна націленість на результат. Знати витоки наших недоліків — розуміти шлях до їх подолання.

У світі чимало різних систем організації та управління наукою. Академік Ярослав Степанович Яцків пропонує взяти за основу підходи Польської академії наук. Я хочу поділитися своїми враженнями від функціювання науки у Польщі на прикладі розвитку науки у м. Ряшів (Rzeszow) та участі польських науковців у Рамкових програмах.

Треба підкреслити, що велику роль у Ряшеві відігравала місцева влада, яка взяла курс на розвиток міста через розвиток науки. У Ряшеві було два великі заклади вищої освіти: Політехнічний інститут та Педагогічний інститут. Для підняття рівня Педагогічного інституту до рівня університету були запрошені професори з-за кордону. Наприклад, до Інституту фізики (у нашому розумінні факультету фізики) серед запрошених були й українські вчені зі Львова, Ужгорода, Дрогобича. Мій товариш, професор Євген Шерегій, як один із запрошених, приїхав до Інституту фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова у 1993 році в пошуку співпраці. Було розроблено Договір про співпрацю, який включав 6 напрямів, одним з яких була наша тематика з дослідження властивостей структур тонких плівок, осаджених на кремнієві підкладки. Відтак з 1994 року я почав їздити до Польщі. Потім наші наукові контакти розширилися до Кракова та Варшави. Тому бачив трансформацію організації науки в Польщі на власні очі.

Завдяки залученню великої кількості професорів зі сторони Ряшівський педінститут у 2001 році став університетом. Одночасно багато польських вчених захистили докторські дисертації (габілітували їх) і стали професорами. На моїх очах вчорашні аспіранти стали професорами, тобто було виховано багато власних науковців для викладацької та наукової діяльності.

Пізніше у Євгена Шерегія виникла ідея створити центр мікроелектроніки та нанотехнологій. Протягом кількох років Євген ділився зі мною розвитком цієї ідеї. Було створено проєкт та технічну документацію, залучено до ідеї місцеву владу та католицьку церкву, спільними зусиллями за підтримки структурних фондів Європейського Союзу у 2009 році розпочали будівництво центру при Ряшівському університеті, і 2012 року цей центр було відкрито. Як зазначено на сайті університету, однією з головних його цінностей є організація дослідницької роботи, що охоплює фундаментальні та прикладні дослідження. На цьому прикладі видно основні складові успіху: спільна робота і спільне досягнення науково-технічних цілей, особиста ініціатива, що ніким не пригнічувалась, співпраця місцевої влади з керівництвом університету, залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Водночас навкруг Ряшева створювались інноваційні та індустріальні парки: місцева влада виділила три достатньо великі ділянки землі. Було прокладено заасфальтовані дороги, розділено землю під окремі проєкти, підведено воду та електричну енергію, проведено конкурси на використання землі під інноваційні проєкти, надано відповідні гранти та субсидії. На одній з виділених під інноваційний парк ділянок за три роки виросло сучасне містечко з лабораторними корпусами. Такі інноваційні парки було створено по всій Польщі, включно з економічно депресивними районами, як-от Підляське воєводство. До речі, у Білостоку 2012 року було відкрито оперний театр. Риторичне запитання — скільки оперних театрів відкрито в незалежній Україні з 1990 року?

У 2014 році я брав участь у форумі в Інноваційному центрі у Кракові. На ньому було створено Польське космічне агентство. Тут були присутні міністри, представники науки, влади та бізнесу. Відчувалась радість від спільної праці.

До участі у Рамкових програмах наукових досліджень та технологічного розвитку Європейського Союзу Польща долучилась у 1996 році. Це була 4 Рамкова програма. Науковці інституту Польської академії наук у Кракові, де я в цей час був у відрядженні, обговорювали умови й можливості участі в спільних проєктах, готували проєктні пропозиції. Успіх прийшов до Польщі вже у 6 Рамковій програмі (2002–2006 рр.). Мені пощастило брати участь в інавгурації 7 Рамкової програми у Польщі, яка відзначалася у Варшаві 2007 року. На цьому заході були присутні керівники влади, науки, великого бізнесу, польські науковці, численні закордонні гості. З України було близько 20 учасників. На одному з засідань мене як Національного координатора України інноваційної науково-технічної програми EUREKA запросили до президії, де я опинився поруч з депутатом Європарламенту (і колишнім прем’єр-міністром Польщі) Єжи Бузеком. Ми обговорили з ним деякі моменти польсько-української співпраці. Він активно ставив запитання і був присутній весь час. Це свідчить про увагу найвищих посадовців до участі Польщі та її науковців у Рамковій програмі. У нас вищих осіб держави й на Загальні збори НАНУ не затягнеш.

Тобто, загальна стратегія розвитку науки та інновацій у Польщі стала важливою темою для політиків і адміністраторів усіх рівнів. Їй підпорядковано регіональні інноваційні стратегії, що враховують місцеві умови. Для реалізації цих стратегій розроблено план дій, що підпорядковує за вертикаллю й горизонталлю будь-які кроки в інноваційному напрямі: чи це будівництво, чи надання грантів, чи створення малого підприємства. Під словом «підпорядковує» треба розуміти поєднання ініціативи на місцях із необхідністю виконання плану дій і реалізації загальної стратегії розвитку науки та інновацій у державі.

Крім університетів та науково-дослідних інститутів Польської академії наук, основними ініціаторами та виконавцями плану дій є новостворені центри перспективних технологій, центри передових досліджень і центри трансферу технологій, науково-технологічні парки та наукові центри. Вони тісно співпрацюють з великими й малими підприємствами, а також сприяють створенню нових інноваційних підприємств, які на початковому етапі підтримує держава.

Тобто, реорганізація науки в Україні може цілком спиратися на досвід Польщі: для нас теж важливі взаємодія регіональної та центральної влади, науки, освіти та бізнесу, децентралізація управління науки, створення інноваційного клімату в освіті та науці, використання можливостей міжнародної співпраці.

Однак, незважаючи на привабливу та зрозумілу для нас модель організації науки та інновацій у Польщі, треба відзначити, що, згідно з Європейським табло інновацій за 2022 рік (European innovation scoreboard 2022) Польща займає місце у нижній групі новаторів (Emerging innovators), між Латвією та Словаччиною. Німеччина — в середині групи сильних інноваторів (Strong innovators), між Кіпром та Австрією. Як на мене, Україні потрібно звертати увагу й на досвід лідерів інновацій (Innovation leaders), до яких належать Швеція, Фінляндія, Данія, Голландія та Бельгія. І водночас — створювати модель виходу з кризи науки та інноваційного розвитку, яка буде спиратися на умови України. І, безумовно, треба вивчати досвід США, Японії, Південної Кореї та Китаю.

Петро СМЕРТЕНКО,

Національний координатор програми EUREKA з 1999 року по 2011 рік,

Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є. Лашкарьова, НАН України,

старший виконавчий редактор журналу Semiconductor Physics, Quantum Electronics and Optoelectronics

На фото: Польська академія наук; Єжи Душинський виступає в будівлі Президії НАН України; українських учених запрошують до співпраці у Польщі.

Читайте також: