Благодійний фонд «Голоси дітей» і режисерка Марися Нікітюк презентували фільм «Покоління». Фільм розповідає про підлітків, які проживають досвід війни: евакуацію, вимушений переїзд в інші регіони України й за кордон, пошук себе на новому місці, втрату соціальних зв’язків, життя в окупації та на прифронтовій території.
Над фільмом працювало 14 українських підлітків. Щотижня впродовж п’яти місяців в рамках лабораторії «Сторітелінг у кіно» від фонду «Голоси дітей» режисерка Марися Нікітюк та психологиня Дар’я Паршинцева зустрічалися з дітьми. Вони писали сценарії і розповідали про свої переживання. Фіналом курсу стала 7-денна лабораторія в горах, де діти знімали свої історії, які об’єднали у стрічку «Покоління».
«Коли почалася повномасштабна війна, я бачила, що всі навколо діють, волонтерять, допомагають армії. Я теж хотіла бути корисною, хотіла допомагати людям. В якийсь момент зрозуміла, що можу допомогти підліткам адаптуватися до нової реальності завдяки мистецтву написання історій», – розповідає режисерка Марися Нікітюк.
Одна із героїнь та співавторок фільму 17-річна Софія Опанасенко нині живе в Києві, а місто, в якому вона народилася, все ще окуповано. Оголошення про набір на курс побачила її мама і запропонувала доньці спробувати.
«Спочатку я не дуже радісно сприйняла це, бо не мала бажання щось роботи, лежала в ліжку і нічого не хотіла. Коли мене взяли на курс, відчула радість. Далі з нами працювали психолог, режисерка. Дуже вдячна проєкту, адже я змогла знову наповнити своє життя сенсом», – каже Софія.
Це вже другий спільний мистецький курс фонду «Голоси дітей» та Марисі Нікітюк. Співзасновниця фонду Олена Розвадовська, яка прожила п’ять років на Сході, де допомагала дітям, котрі жили поруч з бойовими діями, розповіла, чому підтримати дітей у їхньому досвіді проживання війни дуже важливо.
«Дуже добре пам’ятаю, як починала працювати з дітьми в прифронтових селах. Було важко зрозуміти, що діти не можуть ходити в школу, не можуть гратися у дворі з друзями, тому що поруч лінія фронту, всі роз’їхалися. Тоді я дуже чітко зрозуміла, що дітям, підліткам потрібна комунікація, розуміння того, що ти проживаєш цей досвід війни не на самоті», – ділиться Олена.
Під час обговорення стрічки голова Центру громадянських свобод і нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук розповіла про те, як історії дітей в час повномасштабного вторгнення звучать на міжнародній арені.
«Мені дуже шкода, що нашим дітям доводитися це переживати, я відчуваю велику відповідальність і страх, щоб не залишити війну їм у спадок. Міжнародні системи миру і безпеки, на жаль, не працюють… Безпека, права людини і міжнародна система, яка це захищає, стають ілюзією», – каже правозахисниця.
Матвійчук зазначила також, що війна росії проти України є найбільш задокументованою в історії людства. Лише в базі українських громадських правозахисних організацій зафіксовано 81 тисячу епізодів російських воєнних злочинів. І голос українських дітей на міжнародній арені сьогодні є надзвичайно важливим.
«Мені хочеться вірити, що коли світ почує наших дітей, то він зрозуміє речі, які складно зрозуміти, коли ти читаєш новини, дивишся відео, гортаєш фотографії. Що дітям вдасться донести те, що таке боротися за свою свободу, за свою людську гідність із цією російською військовою машиною», – зазначила Олександра Матвійчук.
Участь в обговоренні фільму взяла також Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА та експертка Міжнародного інституту української перемоги, який став партнером заходу. За її словами, свідчення українських дітей, що стали цивільними жертвами воєнних злочинів росії на міжнародних майданчиках часто звучать гучніше і вагоміше, ніж слова політиків.
«Ми відвідували парламенти Великобританії, Литви, Нідерландів. Свідчення цих дітей, підлітків цінні, тому що вони справжні. Діти і підлітки – це універсальний механізм розповідати правду, бо вони самі є правдою», – каже Ольга.
Фільм «Покоління» зовсім скоро можна буде переглянути на фестивалях та кіноплатформах. А фонд «Голоси дітей» працює над новими мистецькими курсами, які допоможуть підліткам через мистецтво впоратися зі складним досвідом війни.
Христина ТИМОФІЙЧУК