Стосунки України і ЄС — це не про благодійність, а про стратегічне партнерство. Ця думка проходила червоною ниткою через виступ Афсара Ратора — президента організації LIOS-SOIL, представника ООН, відповідального за реалізацію проєктів в Африці, Південній Америці та Східній Європі. Він виступав на початку другого пленарного засідання. «У виживанні України — безпека Європи, — сказав доповідач, звертаючись до аудиторії. — Ваше майбутнє — це не просто реконструкція, а відродження».
На думку гостя, Україна може зміцнити континентальну продовольчу й енергетичну безпеку. Згадав він і про 7-мільярдний український IT-ринок, і це не просто сума в доларах, а й інноваційний розум нації програмістів, інженерів та цифрових піонерів, які вже захищають кібербезпеку і сприятимуть технологічному суверенітету Європи в майбутньому.
Також пан Ратор відзначив успіхи України на шляху до ЄС, адже шлях, який вдалось пройти нашій країні за три роки, деякі країни-кандидати долали за 8–12. У цьому контексті доповідач висловив сподівання, що до 2030 року Україна стане членом ЄС.
Демографічні виклики
Про демографічні виклики України в епоху повоєнної відбудови й стратегію відновлення людського капіталу йшлося у виступі директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України академіка НАНУ Елли Лібанової.
За оцінками демографів, нас нині близько 30 мільйонів, а демографічні втрати внаслідок війни становлять 10 мільйонів людей — це ненароджені діти, смертність (і цивільних, і військових), окупація і зовнішня міграція. Саме остання, за словами Елли Лібанової, і є головним драйвером демографічної динаміки — за межами України перебувають близько п’яти мільйонів воєнних мігрантів. «Дуже важливо повернути хоча б частину тих, хто виїхав, — додала доповідачка. — У 2022 році я вірила, що це буде 50 %, сьогодні, дай Боже, щоб повернулася хоча б третина. Що довше триває гаряча фаза війни, то менше шансів, що вони повернуться, бо вони там адаптуються, знаходять роботу, діти відвідують школу тощо».
Україна неминуче стикнеться з нестачею робочої сили, але, на думку Елли Лібанової, це не означає, що нестача обов’язкова і надовго — все залежить від того, які компенсатори буде застосовано. У цьому контексті доповідачка закликала не боятись масової імміграції, за допомогою якої наші роботодавці компенсуватимуть цю нестачу.
— Бідність країни захищатиме нас від тих, хто їде виключно за соціальною допомогою, — зауважила Елла Лібанова. — До нас поїдуть ті, хто хоче працювати. Але, поза сумнівом, треба вибудувати виважену міграційну політику.
На думку академіка, головна ідея повоєнної відбудови України — це забезпечення й підтримка резильєнтності. «Війна показала (і не лише нам, а і європейським країнам), що головне — не так сталість, як стійкість і розбудова резильєнтної економіки, яка зможе швидко відновлюватися після ударів, і резильєнтної держави, яка здатна витримати зовнішній тиск, розв’язати внутрішні проблеми й залишитися стійкою надовго», — додала Елла Лібанова.
Які є компенсатори демографічних викликів? Насамперед доповідачка назвала зміну трудомісткої моделі економіки, для якої нам точно не вистачить робочої сили. Окрім того, потрібна зміна моделі управління — маємо значно потужніше впроваджувати в практику публічно-приватне партнерство, полісуб’єктне управління замість управлінської вертикалі. А ще — змінити систему розселення і сформувати нові просторові кластери.
Реалізувати соціальні функції
«Соціальна якість життя воєнного й повоєнного часу» — такою була тема виступу директора Інституту економіки та прогнозування НАН України академіка НАНУ Валерія Гейця. Наскільки людина як соціальний суб’єкт може реалізуватись у нинішніх умовах і впливати на економічну діяльність?
— У цьому контексті європейські країни йдуть у напрямку побудови моделі великого суспільства, — зауважив академік. — Найхарактерніша реформа відбулася у Великій Британії. Логіка в тому, щоб значну частину фінансових ресурсів і функцій управління децентралізувати, опустити вниз і на мікрорівні шукати єдність бізнесу, органів місцевого самоврядування, а також дати можливість реалізуватися людині в соціальному аспекті. У цій моделі ключову роль відіграють громадські організації. Водночас ми значно відстаємо від європейських країн за охопленістю ГО.
Водночас, як констатував Валерій Геєць, війна привела до того, що наше населення активізувалось, і паралельно, внаслідок адмінреформи, відбувся процес переміщення фінансових ресурсів. «Якщо подивитися на настрої населення, то 80 % людей говорили, що готові зреалізувати свої соціальні функції, — розповів академік. — Але, на жаль, виявляється, що вони це зробити не можуть, бо не вміють. Але «дозрівання» соціальних функцій відбувається — і це позитив».
Тож, на думку академіка, треба думати, як підготувати наше громадянське суспільство і місцеві органи влади до повоєнної реалізації соціальних функцій в умовах моделі великої трансформації.
Також у контексті повоєнного відновлення Валерій Геєць згадав про досвід Японії. Піднесення тамтешньої економіки відбувалося так рівномірно, що не було процесу збагачення одних за рахунок інших. «Для нас у повоєнний час у соціальному й економічному аспектах це надзвичайно серйозне питання, — переконаний академік. — Для забезпечення такої справедливості є різні інструменти, але вони вимагають, зокрема, переформатування податкової системи».
Бізнес і університети
Про важливість партнерства університетів і високотехнологічного бізнесу у формуванні людського капіталу йшлося у виступіОлега Уруського — директора компанії «Прогрестех-Україна», віцепрем’єр-міністра — міністра з питань стратегічних галузей промисловості України (2020–2021). Зазначалося, що в контексті щоденних кадрових змін таке партнерство стає єдиним шляхом подолання кадрового розриву. За словами Олега Уруського, жоден університет сьогодні не здатний самостійно забезпечити повний спектр компетентностей, яких вимагає авіаційна галузь, адже темпи розвитку технологій, цифрових інструментів, матеріалів і стандартів тут настільки високі, що лише інтеграція освіти з бізнесом дає змогу готувати інженера XXI століття.
За понад 10 років співпраці з університетами та реалізації власних освітніх програм інжинірингова компанія «Прогрестех-Україна» створила освітньо-виробничу екосистему, яка інтегрує представників різних інженерних спеціалізацій в авіаційну галузь.
Яскравим прикладом є більш ніж десятирічна співпраця компанії з КПІ ім. Ігоря Сікорського. Управління програмами тут виконується через навчально-науковий міжфакультетський центр дуальної освіти, який було створено завдяки взаємодії представників компанії з академічною спільнотою Київської політехніки.
— Університети забезпечують фундамент розвитку мислення, бізнес — реальні кейси, сучасні інструменти, стажування, наставництво та безперервне навчання, і лише в такій моделі народжуються інженери, які здатні з першого дня інтегруватися в міжнародні проєкти й забезпечувати технологічну присутність України в глобальній авіаційній екосистемі, — наголосив доповідач.
На його думку, завдання держави, університетів і бізнесу — не просто зберегти цей потенціал, а масштабувати його, зробивши одним із драйверів повоєнного економічного розвитку.
Наука — рушій відродження
Обговорення цивілізаційних викликів і визначення стратегічних кроків продовжилося під час панельних дискусій — їх у межах форуму відбулось аж вісім. Зокрема, учасники панелі «Наука як рушій післявоєнного відродження та інновацій», модератором якої була головаНаукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій Олександра Антонюк, не раз наголошували, що фундаментальні дослідження становлять вихідну умову появи інновацій в усіх високотехнологічних секторах — від матеріалознавства і нанотехнологій до біотехнологій та енергетики. Наголошувалось також на ключовій ролі НАН України, яка є носієм найпотужніших наукових шкіл держави, центром розвитку фундаментальних досліджень та критично важливою інституцією для забезпечення технологічного суверенітету нашої країни.
— Фундаментальні дослідження було розглянуто як ключовий елемент повоєнної відбудови, оскільки вони забезпечують створення власних критичних технологій, довговічних і високотемпературних матеріалів для оборони, енергетики, машинобудування та залізничного сектору, — прокоментував результати панелі віцепрезидент НАН України академік Олег Рафальський. — Зокрема, одним із центральних напрямів відбудови визначено матеріалознавчий комплекс. Саме довговічні, зносостійкі матеріали дають змогу забезпечити швидку, ефективну та економну реконструкцію інфраструктури. Україна має унікальні природні умови й глибокі традиції у металургії та матеріалознавстві, що визначає її орієнтацію на розвиток високотехнологічних матеріалів, сплавів і композитів».
Учасники обговорення також наголосили на необхідності збалансованої державної політики, яка поєднує відкритість ринку з інструментами селективного протекціонізму щодо стратегічних секторів. Такий підхід, як резюмував Олег Рафальський, має захищати національні інтереси, не створюючи бар’єрів для міжнародної інтеграції та участі у глобальних дослідницьких проєктах.
Розум, що змінює світ
Під таким девізом відбулася панельна дискусія, присвячена штучному інтелекту. Зауважимо, що тема ШІ викликає величезний інтерес у наших читачів — освітян і науковців. Зокрема, матеріали про новий підручник «Системи й методи штучного інтелекту», а також репортаж із загальних зборів НАПН України, які були присвячені ШІ в освіті, зібрали понад 100 тисяч переглядів на електронних сторінках «Світу».
Під час панелі академік-секретар Відділення інформатики НАНУ і модератор секції Олександр Хімічпрезентував основи Стратегії розвитку штучного інтелекту в системі НАН України (докладніше про неї можна прочитати за посиланням — https://surl.li/ycckom). Михайло Згуровський розповів про глобальні тренди у сфері штучного інтелекту, а також можливості й виклики для України. Відбулася презентація вже згаданого вище підручника Михайла Згуровського і професора КПІ ім. Ігоря Сікорського Юрія Зайченка, який побачив світ у видавничому домі «Академперіодика».
— Синхронізація державних і наукових ініціатив створює міцний фундамент для формування повноцінної національної екосистеми штучного інтелекту, — зауважив модератор секції.
Серед пропозицій, які пролунали — започаткувати орган державного масштабу з дослідження і впровадження технологій штучного інтелекту. А ще — долучитись до ініціативи RAISE (Resource for Artificial Intelligence Science in Europe), яку започаткувала Європейська Комісія для прискорення впровадження штучного інтелекту в наукові дослідження. Фактично це центральний елемент Європейської стратегії ШІ в науці, яку було ухвалено в жовтні 2025 року.
— Логічним кроком було б позиціювати НАН України у партнерстві з провідними університетами, галузевими інститутами як один із вузлів RAISE у Східній Європі, з фокусом на тих напрямах, де українські наукові школи мають переваги: обчислювальний інтелект, моделювання складних систем, матеріалознавство, енергетика тощо, — вважає Олександр Хіміч. — Це може передбачати створення в Україні національного хабу штучного інтелекту в науці, інтегрованого з європейськими обчислювальними інфраструктурами та відкритими науковими дата-просторами.
В освітян і науковців — визначальна місія
За підсумками форуму було ухвалено декларацію й рекомендації, які буде спрямовано до органів влади, а також міжнародних організацій. Зокрема в декларації учасники констатували, що в умовах російсько-української війни, а надто в процесі повоєнного відновлення людський капітал стає головним стратегічним ресурсом України. Зазначається, що подолання масштабів шкоди й руйнувань у соціально-економічній, гуманітарній та науково-технологічних сферах вимагає безпрецедентної концентрації зусиль усіх суб’єктів суспільного розвитку. Визначальна місія в цьому процесі належить освітянам і науковцям, діяльність яких формує інтелектуальні, інноваційні та управлінські передумови повоєнного відродження держави.
Визначаючи освіту і науку базовими чинниками формування людського капіталу, необхідного для повоєнної відбудови України, форум проголосив стратегічні пріоритети. По-перше — забезпечення доступу до високоякісної, сучасної та людиноцентричної освіти на всіх рівнях, що відповідає викликам післявоєнного розвитку та потребам цифрової інноваційної економіки. По-друге — формування стратегії соціально-економічного розвитку на основі результатів високоякісних наукових досліджень із пріоритетом розвитку фундаментальних і прикладних досліджень, підготовки наукових кадрів, належного фінансового забезпечення та розширення міжнародної кооперації. Наголошується, що особливе значення мають дослідження у сфері штучного інтелекту як міждисциплінарного напряму для оборони, медицини, енергетики, екології, економічного прогнозування та публічного управління. По-третє — стимулювання впровадження інноваційних технологій у процес повоєнного відновлення України, що має стати ключовим каталізатором економічного зростання та конкурентоспроможності.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА,
Дмитро ШУЛІКІН.
Фото Дмитра ШУЛІКІНА