Нинішнього року Українська антарктична станція «Академік Вернадський» відзначає свій тридцятирічний ювілей.
Газета “Світ” не раз проводжала і зустрічала зимівників на нашій арктичній станції, а також учених, які прибували на час перезміни, і встигали зробити сотні записів, зібрати експонати для дослідження вдома, навіть встигнути провести дослідження на шостому континенті. Ми писали й про український науково-дослідний криголам «Ноосфера» (коли ми ще тільки придбали британський RRS James Clark Ross), який здійснює рейси до станції «Академік Вернадський», і в березні 2025 року привіз на станцію уже 30-у полярну експедицію.
Але сьогодні хочеться згадати, як усе починалося. З першого повідомлення, з перших кроків до придбання британської станції “Фарадей”, котра стала українською станцією “Академік Вернадський”. І хто ж розповість про це краще, ніж наш перший Надзвичайний і Повноважний посол України у Великій Британії, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України академік НАН України Сергій Васильович Комісаренко. (З інтерв’ю Сергія КОМІСАРЕНКА газеті “Світ”, № 1-2, 2023 рік.
СТАНЦІЯ «АКАДЕМІК ВЕРНАДСЬКИЙ»
— Мабуть, найгучніше і найвідоміше з усього, що було зроблено за час роботи першого складу посольства України у Великобританії — це передача Україні британської антарктичної станції «Фарадей». Як це почалося?
— Березень 1993 року. Я працюю в тимчасовому будинку посольства, яке нам передало Об’єднання українців Британії, передивляюся пошту. Раптом натикаюся на циркулярний лист: «Уряд Британії планує продати одну зі своїх антарктичних станцій — «Фарадей». Чи зацікавлене ваше посольство?»
Ще б пак. Звичайно, зацікавлене. Я знаю, що в Україні створена Антарктична служба, керівником якої був мій друг — член-кореспондент (пізніше — академік) Петро Федосійович Гожик, директор Інституту геології. Я добре знаю, що Україна завжди була активною в СРСР в полярних дослідженнях і в устаткуванні.
(Ще в радянські часи показували хроніку, де в Антарктиці пересуваються на всюдиходах «Харків’янка»). Ми починали перемовини з росією про передачу нам хоча б однієї станції в Антарктиді, але одержали відмову. Звичайно, ми зацікавлені. Антарктичний центр без станції — ніщо.
Я написав листи в три інстанції: в НАН України — чи це цікаво, в МЗС — як співробітник міністерства і в Адміністрацію Президента. Василь Григорович Кремень був заступником голови адміністрації та відповідав за гуманітарні питання. І він виступав лобістом отримання цієї станції. Надійшли відповіді: від НАНУ, що це дуже цікаво, від МЗС, що НАНУ висловила зацікавленість. І ми почали перемовини з Британською антарктичною службою (БАС).
Звичайно, перед ухваленням рішення співробітники БАС відвідали наукові установи НАН та МОН України у Києві і Харкові, переконалися, що українські науковці готові до полярних досліджень. А група українських полярників за підтримки Фонду «Відродження» відвідала станцію «Фарадей». Передавання станції просувалася позитивно, але як бути із її купівлею?
Я провів перемовини з міністром закордонних справ і з БАС. Розповів, що ми зацікавлені в станції, у нас є досвід, знання й уміння. А паралельно зондував, як би так, щоб нам передали її безплатно: «Це було б дуже шляхетно з боку британського уряду для молодої, демократичної і дружньої держави з поки не дуже могутньою економікою і обмеженими фінансами. Ми продовжуватимемо початі наукові дослідження і завжди готові поділитися усіма новими знаннями…».
Зрештою домовилися з Форин-офісом, що це буде безплатно. Все — сама станція, її устаткування, паливо тощо. Документ про передачу станції підписали 20 липня 1995 року державний міністр закордонних справ Сполученого Королівства Дейвід Девіс і я від імені України. При цьому була присутня делегація з України: Петро Гожик, Віталій Старостенко, Василь Кремень, Юрій Оскрет і співробітники посольства…
Фото з архіву газети та відкритих джерел