Цей проєкт поки що не має завершеного вигляду — і в цьому його найбільша інтрига. Він існує між ескізними напрацюваннями й внутрішніми сумнівами авторки.
Композиція з промовистою назвою «Смак літа» обіцяє стати не лише естетичною домінантою простору, а й повноцінним функціональним об’єктом — серією авторських столів.
Спроба поєднати мистецтво та щоденний ужиток стала ключовою в цьому проєкті. Це будуть столи, які ніби виростатимуть із ґрунту, уособлюючи образи плодових дерев: яблуні, груші та сливи. Саме ці дерева Наталія Матвійчук обрала невипадково, вони є традиційними для Полтавщини, викликають теплі спогади про літо, дитинство і домашній сад. «У столах буде поєднано глину й дерево: глиняна основа, дерев’яна поверхня, з центру кожного столу ніби проростатиме паросток дерева. Для мене це не про конструкцію, а про природну тяглість: про те, як одне відходить, щоб дати місце іншому…» — зауважила художниця-керамістка.
Майстриня довго не могла визначитися з формою столів, перебираючи різні варіанти. Ця ідея з’явилася спонтанно: «Я просто чиркнула раз — і подумала: а може, щось таке? До того я довго не могла визначитись, воно мені не йшло. Я не хотіла робити штучні форми. Хотілося, щоб це нагадувало крону дерева — живу, але стилізовану», — поділилася своїм задумом Наталія Матвійчук.
Форми столів будуть різнитися (кругла, квадратна, трикутна), різною буде і їхня висота — без симетрії, але з відчуттям природного балансу. Кожен матиме власний настрій і колористичний акцент. Обов’язковим у цій роботі буде птах — улюблений образ Наталії. «Я дуже люблю птахів. У багатьох моїх роботах вони присутні. Для мене птах — це символ волі, свободи й польоту», — каже мисткиня.
Майбутня композиція оселиться біля музейного кафе «ГОРНятко» й стане природним продовженням простору навколо. Тут захочеться зупинитися, доторкнутися, сісти за стіл і побути в моменті.
Мистецтво не віддаляється, воно живе поруч — у розмовах, чашці кави, неспішному перебуванні разом. Проєкт «Смак літа» — про коріння і плоди, про традицію, яка не зникає, а м’яко проростає в сучасності, дихає й дарує тінь. І зовсім скоро біля «ГОРНятка» з’явиться невеликий сад — простір, де мистецтво можна не лише побачити, а й відчути як частину себе.
Карина РЄПЄХ, співробітниця інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Фото Тараса ПОШИВАЙЛА