На росію за деякими джерелами накладено вже більше 31 000 різних санкцій в різних сферах. Незважаючи на це, війна проти України триває, що природньо викликає запитання щодо ефективності санкцій, а як наслідок — їх доцільності взагалі. Причин такого стану речей багато: від банального саботажу виконання санкцій — до їх обходу. У цій публікації ми продемонструємо як обходять санкції в науці та до яких наслідків це призводить.
Springer Nature є провідним світовим видавництвом. У 2022 році, разом з іншими великими видавцями, компанія підписала Спільну заяву видавців та оприлюднила власну заяву, засуджуючи війну та висловлюючи підтримку Україні. Крім того, Springer Nature оголосила про припинення нових продажів у Росії та Білорусі.
Здавалося б, ідеальна позиція: підтримання України не лише на словах (офіційні заяви про це), а й на ділі (припинення продажів). Але в реальності між словами компанії Springer Nature та її діями існує значний розрив.
Важко узгодити образ компанії, яка декларує зупинку співпраці з Росією, з компанією, яка як видавала, так і продовжує видавати близько 200 російських журналів. Втім факт залишається фактом.
Хтось скаже, ну видають, це ж наука, фізика з хімією – вони ж поза політикою. Справа в тому, що багато які з цих журналів належать підсанкційним установам, значна їх кількість поширює російську пропаганду та виправдовує анексію українських територій, а також має сфабриковані редакційні колегії.
От і виходить, що, видаючи російські журнали, Springer Nature фактично співпрацює з підсанкційними суб’єктами, потенційно порушуючи санкції ЄС, США та інші міжнародні обмеження. Наприклад, журнал Cosmic Research є перекладеною версією видання Космические исследования, яке видається Інститутом космічних досліджень Російської академії наук, що наразі перебуває під санкціями США.
Невже Springer Nature настільки зухвалі? Та ні, напряму санкційний режим вони не порушують, зате використовують доволі нехитру одноходівку: видавництво посередника Pleiades Publishing, який не є підсанкційною установою.
Pleiades Publishing позиціонує себе як американська компанія, яка вже «історично» видає журнали колишніх радянських республік зі Східної Європи та Центральної Азії. Насправді лише 9 із 177 журналів Pleiades, які поширює Springer, засновані не російськими науковими установами.
У публічному інтерв’ю голова Pleiades Олександр Шусторович визнав, що його компанія розробила схему, адаптовану спеціально для уникнення санкцій, яка дозволяє публікувати російські журнали:
«Наші наукові продукти, які сприймаються як американські, збережені… Ми створили дуже важливий прецедент… Springer Nature та інші колеги допомогли нам» (Джерело)
В інтерв’ю за червень 2023 року російський академік А. Забродський заявив, що кошти, отримані від Pleiades/Springer, ушестеро перевищують державне фінансування цих журналів. По суті, західні видавці підтримують інфраструктуру російських наукових редакцій. Щоб мінімізувати санкційні ризики, після 2020 року Pleiades юридично перереєструвала на себе права «засновника» 100 журналів Російської академії наук (РАН) – крок, що має всі ознаки схеми для приховування справжнього походження контенту (Джерело).
Партнерство Pleiades/Springer окрім факту порушення санкційного режиму несе в собі цілу низку негативних ефектів, починаючи від сприяння поширенню пропаганди, виправдовування анексії українських територій, закінчуючи порушенням норм і принципів академічної етики, включно з ігноруванням системних фальсифікацій в науці в межах цих журналів, а також створенням наукових допельгангерів. Про все це, власне, поговоримо нижче.
Виправдовування анексії українських територій
Використовуючи дані Scopus, ми виявили майже 400 випадків, коли Springer класифікував українські території як частину Російської Федерації. Це є формою «пропаганди анексії».
| Місто/територія | 2022 | 2023 | 2024 | 2025 | Разом |
| Севастополь | 48 | 67 | 33 | 33 | 181 |
| Сімферополь | 40 | 31 | 26 | 36 | 133 |
| Донецьк | 0 | 2 | 14 | 14 | 30 |
| Ялта | 0 | 1 | 0 | 6 | 7 |
| Керч | 1 | 6 | 1 | 2 | 10 |
| Луганськ | 0 | 1 | 3 | 3 | 7 |
| Крим | 1 | 3 | 0 | 1 | 5 |
| Маріуполь | 0 | 0 | 0 | 1 | 1 |
| Херсон | 0 | 0 | 0 | 3 | 3 |
Таке «мовчазне схвалення» з боку видавців має цілком реальні наслідки. У 2013 році частка публікацій, де українське місто Севастополь було вказане як частина Російської Федерації, становила 0%. У 2014 році вона зросла до 43%, а до 2025 року досягла 100%. Це є прямим результатом політики міжнародних видавництв, включаючи Springer – мовчазним виправданням анексії.
Springer навіть почав «легітимізувати» анексію Херсона, попри те, що місто наразі перебуває під контролем України. Скриншот з офіційного сайту Springer демонструє таку афіліацію:
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-032-04365-8_23
Стандартне пояснення й позиція Springer Nature щодо цього наступне:
«Springer Nature дотримується нейтралітету щодо юрисдикційних претензій в опублікованих картах та інституційних афіліаціях».
Це не єдина форма, в якій Springer виправдовує анексію Російською Федерацією українських територій. Наприклад, описуючи редакційну колегію журналу «Russian Journal of Coordination Chemistry», Springer на своєму офіційному сайті зазначив, що українське місто Сімферополь – це територія Росії (див скріншот нижче).
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/journal/11173/editorial-board
Офіційна позиція Springer:
«Як компанія, ми вважаємо, що політика не повинна втручатися в комунікацію наукових досліджень. З цієї причини наша політика щодо територіальних питань, подібних до тих, які ви порушуєте, полягає в суворому нейтралітеті. Через це ми не диктуємо конвенції щодо географічних назв, які використовують редактори у своїх біографіях».
Статус українських територій не є «питанням» чи предметом для дискусій. Існує міжнародне право, наприклад, стандарт ISO 3166 «Коди представлення назв країн та їхніх підрозділів», де немає місця для «нейтралітету». Сімферополь – це Україна, Донецьк – це Україна, Херсон – це Україна. Будь-які протилежні заяви є порушенням міжнародного права. Тому позиція Springer виглядає як мінімум дивно, а як максимум є прямим порушенням норм міжнародного права.
Сприяння легалізації крадених українських інституцій
Цей «нейтралітет» поширюється і на легітимізацію вкрадених українських університетів. Через свою співпрацю з Pleiades, Springer ідентифікує десятки захоплених українських установ як російські. Прикладами є український Приазовський державний технічний університет (Маріуполь), Кримський федеральний університет імені В. І. Вернадського (Сімферополь), Херсонський державний педагогічний університет (Херсон), Луганський державний медичний університет імені Святителя Луки (Луганськ), Луганський державний педагогічний університет (Луганськ), Кримський інженерно-педагогічний університет (Сімферополь), Севастопольський державний університет (Севастополь) та багато інших, крадених в України університетів, які позначені як російські.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-032-04365-8_29
Те ж стосується і вкрадених науково-дослідних інститутів, таких як Інститут археології Криму (Сімферополь), Інститут біології південних морів імені О.О. Ковалевського (Севастополь), Морський гідрофізичний інститут (Севастополь), Кримська астрофізична обсерваторія (Бахчисарай), Нікітський ботанічний сад (Ялта) та багато інших.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/article/10.1007/s10811-025-03672-0
Нещодавнє дослідження під назвою «Мертві душі дослідників: аналіз редакційних колегій російських журналів» (Джерело) виявило, що російські журнали часто фальсифікують склади своїх редакційних колегій. Результати показують, що біля 70% іноземних членів редколегій або не знали про своє членство, або не виконували обов’язків, або перебували на пенсії, або вже померли.
Додаткову інформацію можна знайти у джерелі:
Plastun et al. (2026). Практики введення в оману щодо членства: випадок редакційних колегій російських журналів. Knowledge and Performance Management, 10(1), 1-11. doi:10.21511/kpm.10(1).2026.01
Така системна фальсифікація існує і в журналах, що видаються Springer/Pleiades, зокрема в Solid Fuel Chemistry, Russian Journal of Plant Physiology, Geotectonics, Steel in Translation, Russian Journal of Coordination Chemistry, Lobachevskii Journal of Mathematics, Physics of Metals and Metallography, Inorganic Materials: Applied Research та десятках інших.
Приховування співпраці з підсанкційними особами
У той час як одні журнали фальсифікують свої міжнародні редакційні колегії, щоб штучно підвищити свій престиж за допомогою «мертвих душ», інші активно приховують своє реальне редакційне керівництво, щоб уникнути міжнародних санкцій.
Для обходу західних фільтрів комплаєнсу Springer і Pleiades навмисно приховують справжні керівні ролі осіб, що перебувають під персональними санкціями, а також директорів підсанкційних установ в англомовних версіях журналів. Вони досягають цього або шляхом повного видалення цих імен із платформи, або шляхом оманливого пониження статусів головних редакторів до звичайних членів редакційної колегії.
Безпосереднє порівняння офіційних російських версій журналів та їхніх англомовних аналогів на офіційному сайті Springer виявляє задокументовані випадки такого навмисного приховування:
Приклад 1: Приховування осіб під персональними санкціями (Михайло В. Ковальчук) Crystallography Reports та Nanobiotechnology Reports є англомовними версіями російських журналів «Кристаллография» та «Российские нанотехнологии». В оригінальних російських версіях головним редактором відкрито зазначений Михайло В. Ковальчук (Джерело 1 і Джерело 2). Він є президентом Курчатовського інституту і перебуває під персональними санкціями Канади (з вересня 2022 року) та Великої Британії (з березня 2023 року, Джерело) за свою роль у підтримці російського уряду. Проте на сайті Springer його статус навмисно мінімізовано: він вказаний лише як член «Редакційного комітету» (Editorial Committee), тоді як посада головного редактора залишена вакантною.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/journal/11445/editorial-board та https://link.springer.com/journal/12201/editorial-board
Приклад 2: Приховування директорів підсанкційних установ (Сергій В. Гарнов) Для журналу Doklady Physics (переклад видання «Доклады Российской академии наук. Физика, технические науки») на сайті Springer відображається розпливчасте застереження: «Інформація про редакційну колегію перебуває в стані розробки». Твердження Springer Nature про те, що вони все ще «розробляють» інформацію про редколегію журналу, який вони безперервно розповсюджують десятиліттями, є вкрай підозрілим і юридично неспроможним. Російська версія чітко вказує Сергія В. Гарнова як головного редактора (Джерело). З 2018 року Гарнов обіймає посаду директора Інституту загальної фізики імені О.М. Прохорова Російської академії наук. Цей інститут безпосередньо внесено до санкційного списку SDN Міністерства фінансів США (OFAC) (Джерело). Видаляючи ім’я директора інституту з міжнародної платформи, видавець приховує прямий зв’язок керівництва журналу з підсанкційною структурою.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/journal/11446/editorial-board
Співпраця з підсанкційними суб’єктами
Партнерство Springer із Pleiades призводить до опосередкованої співпраці з підсанкційними організаціями. Наприклад, Springer видає «Bulletin of the Lebedev Physics Institute» (Джерело) — перекладену версію видання «Краткие сообщения по физике» (Джерело). Цей журнал належить Фізичному інституту імені П. М. Лебедєва (ФІАН), який перебуває у списку SDN США (Джерело) та під санкціями ЄС (Джерело).
Крім того, багато журналів видаються Російською академією наук (РАН). Значна кількість установ РАН перебуває під санкціями США (внесені до списку SDN OFAC — Джерело). Голова РАН Геннадій Красніков є членом Ради безпеки Російської Федерації — органу, який схвалив повномасштабне вторгнення (Джерело).
Велика кількість журналів Springer/Pleiades видаються російськими університетами, які підтримали російську агресію в Україні та активно допомагають Росії нищити Україну. Наприклад, Московський державний університет імені М. В. Ломоносова, який видає «Moscow University Biological Sciences Bulletin» через Springer (Джерело), публічно підтримав війну через «Звернення Російського союзу ректорів» (Джерело).
Важливо, що деякі головні редактори журналів Springer самі перебувають під санкціями. Віктор А. Садовничий, ректор МДУ імені Ломоносова та головний редактор журналу «Differential Equations», що видається Springer/Pleiades (Джерело), перебуває під українськими санкціями за ініціювання звернення ректорів на підтримку агресії (Джерело).
Платформа Springer Nature також використовується для розповсюдження досліджень, проведених спеціально для виконання «державних завдань» підсанкційних структур. Нещодавні публікації (2025 рік) у таких журналах, як «Acoustical Physics» та «Bulletin of the Russian Academy of Sciences: Physics», демонструють чітку схему такої співпраці. У цих статтях прямо зазначено, що дослідження були проведені на виконання державних завдань: Інституту теоретичної та прикладної механіки імені С.А. Христіановича СО РАН (під санкціями США/Великої Британії, Джерело), Інституту прикладної фізики РАН (під санкціями США/ЄС/Швейцарії/Канади/Японії, Джерело), Фізичного інституту імені П. М. Лебедєва РАН (під санкціями США/Швейцарії/Канади/Японії, Джерело) та Казанського наукового центру РАН (під санкціями США, Джерело).
Масштаби цього порушення комплаєнсу вражають. Короткий 30-хвилинний пошук лише у двох журналах із портфоліо Springer/Pleiades виявив 16 чітких прикладів досліджень, виконаних за державними завданнями цих підсанкційних установ. Ця вибірка — лише крапля в морі; враховуючи загальний обсяг контенту, ймовірно, існують сотні або навіть тисячі подібних порушень в інших журналах.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/article/10.1134/S1063771024602127
Академічна пропаганда
Springer (завдяки Pleiades) надає платформу для відвертої російської пропаганди. У журналі «Herald of the Russian Academy of Sciences» (Джерело) стаття під назвою «Zigzags of the Post-Imperial Syndrome» (Джерело) наводить повний перелік класичних наративів російської пропаганди для виправдання війни проти України. Нижче наведено кілька цитат із цієї статті.
Кого слід звинувачувати у початку війни (стор. 494): «Перш за все, це безвідповідальна, короткозора та відкрито провокаційна політика націоналістичної, орієнтованої на євроінтеграцію української політичної еліти, яка протягом останніх 17 років за підтримки екстремістських угруповань та західних країн, що постачали їй зброю, проводила відверто антиросійський курс, будуючи на його основі нову українську ідентичність та державність».
І, звісно, «бандера», «нацисти», «дискримінація російської мови» та всі інші штампи російської пропаганди, які ви очікуєте знайти на російському телебаченні, але не в академічній статті, опублікованій поважним міжнародним видавцем (стор. 495): «Глорифікація Бандери, дискримінація російської мови та заклики до розправи над ненависними москвичами стали нормою суспільної свідомості та поведінки, що підтримувалася українською владою, формуючи уявлення про Україну як про неонацистську державу, що було використано Кремлем як виправдання для подальшої військової спецоперації».
Публікація статей, що містять мову ворожнечі та воєнну пропаганду, свідчить про повний крах процесу рецензування (Peer Review). Жоден авторитетний редактор не пропустив би такий текст. Це доводить, що Springer не має жодного редакційного контролю над контентом Pleiades, фактично продаючи свою печатку легітимності російським пропагандистам.
Крадіжка інтелектуальної власності та «викрадення» журналів
Поряд із задокументованими доказами ризиків, пов’язаних із санкціями, Pleiades Publishing бере участь у систематичному розповсюдженні неавторизованих журналів-«клонів», що викликає серйозне занепокоєння щодо крадіжки інтелектуальної власності.
Основним прикладом є п’ять журналів, що належать Фізико-технічному інституту імені Йоффе: «Optics and Spectroscopy», «Physics of the Solid State», «Semiconductors», «Technical Physics» та «Technical Physics Letters».
У липні 2022 року Інститут імені Йоффе офіційно та в односторонньому порядку розірвав усі ліцензійні угоди з Pleiades, юридично відкликавши право видавця використовувати торгові марки та контент Інституту. Однак замість того, щоб припинити діяльність, Pleiades Publishing почала випускати неавторизовані «клоновані» версії журналів, зберігши історичні назви та ISSN, але повністю ігноруючи Інститут.
Щоб приховати той факт, що законні редактори пішли у відставку або були усунені, і Springer Nature, і Pleiades видалили списки редакційних колегій зі своїх вебсайтів, замінивши їх розпливчастим застереженням про те, що «інформація про редакційну колегію перебуває в стані розробки». Нелегітимність цієї схеми була підтверджена на міжнародному рівні в лютому 2023 року Міжнародним центром ISSN при ЮНЕСКО, який визнав Інститут імені Йоффе єдиним законним видавцем цих назв (Джерело). Крім того, у січні 2026 року російський Суд з інтелектуальних прав постановив, що Pleiades порушила ці торговельні марки, визнавши їхню діяльність незаконною та зобов’язавши виплатити понад 460 мільйонів рублів збитків (Джерело). Отже, контент, який зараз продається Springer Nature під цими назвами, фактично є фальсифікатом, що розповсюджується з порушенням як міжнародних стандартів реєстрації, так і законодавства про інтелектуальну власність.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/article/10.1134/S1063771024602127
Подібна схема спостерігається і у випадку з Journal of Experimental and Theoretical Physics (JETP). Починаючи з 2019 року, Pleiades оманливо просувала JETP як незалежну структуру, видаляючи згадки про його оригінальних засновників та приховуючи той факт, що контент є перекладом російського журналу «Журнал экспериментальной и теоретической физики» (ЖЭТФ). Після рекомендацій російської академії наук у 2024 році законна редакційна колегія «ЖЭТФ» припинила будь-яку співпрацю з Pleiades (Джерело). Попри це, Springer продовжує розповсюджувати продукт під брендом JETP, де головний редактор і редакційна колегія є абсолютно невідомими науковій спільноті. Зрештою, експлуатуючи історичний престиж бренду «ЖЭТФ» та розірвавши всі зв’язки з його законними редакторами, Springer Nature розповсюджує нелегітимний «журнал-привид», який привласнює наукову спадщину з метою введення в оману світової академічної спільноти.
Інформація з офіційного сайту Springer: https://link.springer.com/journal/11447/editorial-board
Бібліографічна інфляція та «проблема трьох DOI»
Ми провели аудит портфоліо компанії Pleiades Publishing і виявили щонайменше 70 російських академічних журналів, які систематично генерують три різні цифрові ідентифікатори (DOI) для однієї наукової статті.
Перший ідентифікатор закріплюється за англомовним перекладом, який розповсюджується на міжнародному рівні через Springer.
Другий ідентифікатор присвоюється російською академією наук для російськомовної версії статті. Він фізично вказується на PDF-файлах, але не реєструється в міжнародній базі Crossref і залишається неактивним (далі називатимемо його фейковим).
Третій ідентифікатор реєструється російським державним видавництвом «Наука». Він веде на вебсторінки, де заявляється про доступність обох мовних версій, проте фактично завантажити можна лише російськомовний файл, на якому надруковано неактивний фейковий ідентифікатор від РАН. Тому третій ідентифікатор від «Науки» називатимемо фантомним.
У процесі реєстрації третього фантомного ідентифікатора в базі Crossref фіксуються неповні метадані. Зокрема, у записах до статей із кількома співавторами вказується лише один автор. Також у системі не створюються обов’язкові перехресні посилання, які б технічно пов’язували оригінальну статтю з її перекладом. У результаті одне й те саме дослідження існує в глобальній базі даних під різними, не пов’язаними між собою цифровими записами.
Проблема трьох DOI на прикладі однієї статті:
- Міжнародний ідентифікатор 10.1134/S0003683824608114
- Фейковий ідентифікатор 10.31857/S0555109925030021 фізично надрукований на pdf версії статті
- Фантомний ідентифікатор 10.7868/S3034574X25030021
Для світової наукової спільноти ця практика руйнує базовий принцип: «один об’єкт – один ідентифікатор». Потроєння записів забруднює глобальні бази даних, змушуючи пошукові алгоритми сприймати одну статтю як кілька незалежних праць. У результаті це штучно роздмухує публікаційні показники російських установ і фундаментально компрометує достовірність світової наукової статистики.
Тіньові канали платежів та фінансові порушення
Докази системних зловживань додатково підкріплюються виявленням фінансової мережі, розробленої для введення в оману банківських установ та обходу міжнародного моніторингу. Вебсторінка під назвою «Як отримати роялті» (Джерело), доступна виключно в російськомовній версії сайту Pleiades, розкриває механізм маскування комерційних платежів.
Авторам пропонують варіанти отримання роялті через конкретні банки – Райффайзенбанк або Азіатсько-Тихоокеанський банк. Важливо, що для останнього видавець вимагає, щоб рахунки були формально прив’язані до «зарплатного проєкту» структури під назвою Gertal Holding Limited.
Оформлюючи незалежних дослідників через систему нарахування заробітної плати компанії, в якій вони не працюють, видавець фактично фальсифікує характер транзакції. Це навмисна тактика, спрямована на маскування комерційних переказів роялті під рутинні корпоративні виплати зарплат, які зазвичай оминають суворі фільтри протидії відмиванню коштів (AML) та комплаєнс-перевірки, що застосовуються до транскордонних комерційних платежів.
Прямий зв’язок між видавцем і цим посередником підтверджується наданою контактною електронною адресою gertal@pleiadesonline.com, яка використовує власний корпоративний домен видавця. Несамостійний статус Gertal Holding Limited додатково доводиться його керівництвом та прямими корпоративними зв’язками з основною діяльністю видавця. Олександр Петраков, який є директором Gertal Holding Limited (Джерело), одночасно є генеральним директором ТОВ «Мегаполіс» у москві. Офіційні російські корпоративні реєстри свідчать, що ТОВ «Мегаполіс» безпосередньо належить американській компанії Pleiades Publishing, Inc. Такий збіг у керівництві та власності доводить, що Gertal Holding Limited є внутрішнім адміністративним підрозділом корпоративної групи Pleiades, а не стороннім постачальником послуг.
Видавець навмисно приховує цю систему від своїх західних партнерів. Ці інструкції існують виключно в російській версії вебсайту і повністю відсутні в англійській. Таке свідоме умовчування гарантує, що міжнародні аудитори та регулятори залишатимуться в невіданні щодо цього тіньового каналу платежів, який використовується для переказу грошей у росію. Використання офшорної структури Gertal Holding Limited на Кіпрі у поєднанні з шахрайським маркуванням платежів як «заробітної плати» демонструє системні зусилля Pleiades з метою обману глобальної системи фінансового моніторингу та підтримки тіньового каналу розрахунків, що наражає їхніх глобальних партнерів на серйозні регуляторні ризики та ризики порушення комплаєнсу.
Замість висновків
Як бачимо, наслідки обходу санкцій в науці є різноманітними за формами та мають багато негативних ефектів. Які варіанти боротьби з цим?
Один із варіантів – привернути увагу до теми, цим підвищуючи токсичність співпраці з росією та порушення санкцій. У контексті співпраці Springer Nature та Pleiades, доцільність дискусії обумовлена зокрема тим, що у своєму проспекті IPO за жовтень 2024 року Springer Nature зазначила в розділі 1.5.6:
«Термін дії наших поточних дистриб’юторських угод із Pleiades триває до грудня 2026 року…» (Джерело)
Тобто Springer Nature може не продовжити дистриб’юторські угоди з Pleiades Publishing та припинити будь-яку співпрацю з цією структурою.
Очевидно, що до такого рішення компанію варто «підштовхнути». Спробою привернути увагу до проблеми та дати зрозуміти Springer, що подальша співпраця з Pleiades Publishing стає дедалі токсичнішою для Springer як з репутаційної, так і з юридичної точок зору.
Замість висновків (альтернативна версія)
Як бачимо, наслідки співпраці з російськими структурами виходять далеко за межі академічної етики – це обхід міжнародних санкцій, фінансові махінації та руйнування інфраструктури глобальних баз даних. Щоб перевести цю проблему в юридичну площину, Міністерство освіти і науки України надіслало керівництву Springer Nature офіційний запит та детальну аналітичну записку, матеріали якої і лягли в основу цієї статті. 28 лютого 2026 року МОН отримало від видавництва підтвердження про отримання документів.
Минув місяць. Чи надав Springer Nature офіційну відповідь на юридичний запит українського міністерства? Ні. Що зробило поважне європейське видавництво натомість? Текст конфіденційного листа від МОН потрапив до російських пропагандистів. Матеріали запиту з’явилися у пропагандиста Юнашева (Джерело) та «РІА Новості» (Джерело). Останні є рупором Кремля та перебувають під настільки жорсткими європейськими санкціями, що їх сайт в Європі не відкривається навіть із сербським VPN.
Цей витік інформації підводить до логічного запитання: а чи дійсно наука для Springer Nature залишається «поза політикою»? Коли європейське видавництво заплющує очі на махінації з базами даних та зв’язки з підсанкційними інститутами – це ще можна цинічно списати на бізнес-інтереси. Але коли офіційне юридичне листування опиняється в руках путінських пропагандистів, міф про «академічну нейтральність» остаточно розсипається.
У своєму проспекті IPO за жовтень 2024 року Springer Nature зазначила в розділі 1.5.6:
«Термін дії наших поточних дистриб’юторських угод із Pleiades триває до грудня 2026 року…» (Джерело)
Тобто, повторимо, Springer Nature може не продовжити дистриб’юторські угоди з Pleiades Publishing та припинити будь-яку співпрацю з цією структурою. Рішення щодо продовження цього контракту остаточно покаже світовій спільноті, ким насправді є європейський видавничий гігант: лідером глобальної науки, який дотримується закону, чи свідомим співучасником російської пропаганди та зручним інструментом для обходу санкцій. Час ховатися за зручною ілюзією «науки поза політикою» вичерпано.
Олексій ПЛАСТУН,
Валерія КОТЕЛЬНИКОВА