Підвищення кваліфікації вчителів. Вислів не надто вдалий — трохи віддає «збільшимо надої молока», наче йдеться про нарощування якогось вимірюваного параметра. Втім, по суті так і є. Я б сказав «професійний розвиток», хоча мета одна: щоб вчителі мали можливість краще робити свою роботу — і самі вчителі зацікавлені в цьому, і учні, і батьки, і держава.
До речі, ще про невдалі терміни — такими, на мою думку, є «надання освітніх послуг» та «здобувач освіти», але це тема окремої розмови.
Отже, наразі надавачі освітніх послуг зобов’язані підвищувати свою кваліфікацію, проходячи кілька десятків годин навчання на рік, — про що їм мають вручити відповідні сертифікати. Така система виглядає неефективною. Професійний розвиток не визначається кількістю витрачених на нього годин. Він визначається набутими здібностями та результатами роботи — успіхами учнів, якщо ми говоримо про вчителів. Кількість годин надто легко перетворюється на фікцію, причому вдаватися до цієї фікції змушені навіть ті вчителі, у яких із професійним розвитком усе гаразд, — просто тому що немає легітимних способів це верифікувати.
З мого досвіду, для ефективного зростання професійного рівня вчителів потрібно кілька речей.
По-перше, середовище активних, небайдужих, кваліфікованих людей — вчителів, науковців, інженерів, підприємців, управлінців — усіх дотичних до справи освіти. Осередки, спілки, заходи, які дають можливість спілкуватися, обмінюватися досвідом, дізнаватися про різноманітні проблеми, завдання та способи їхнього розв’язання.
По-друге, залежність статусу та заробітку від професійного рівня. На жаль, у державній системі освіти України це реалізовано погано. Супервчителі й випадкові люди займають однакові посади, отримують однакові гроші, а надто активним вчителям ще й перепадає за їхню невгамовність.
По-третє, наявність вільного ресурсу — часу для розвитку. Це напряму пов’язано з оплатою праці. Якщо вчитель змушений у вільний час підробляти репетитором чи ремонтувати чоботи, розвиватися стає вкрай важко. Тут, щоправда, спостерігається цікавий зворотний зв’язок: чим більше часу людина відводить для розвитку, тим ефективнішою стає її діяльність — і тим більше часу з’являється для подальшого розвитку.
Організовувати, впроваджувати та підтримувати процеси такого масштабу — справді завдання державної політики. Наразі ж це тримається на окремих ентузіастах та установах. Наприклад, Інститут математики НАН України спільно з Kyiv Academic University та Науково-дослідницькою школою «Базис» проводять курси підвищення кваліфікації для вчителів математики та фізики (https://surl.li/scsbzp ). Розкажу про це детальніше.
Ми створюємо спільноту, де вчителі фізики та математики матимуть змогу контактувати між собою й із провідними науковцями. Обмінюватися практичним досвідом проведення уроків та з перших рук дізнаватися про передові наукові дослідження. Звісно, мова не лише про «корисні поради» — хоча й їх буде вдосталь, — а про побудову спільноти на певних цінностях.
Гадаю, за таким форматом — майбутнє. Ви бачите людей, бачите, як працюють легендарні наукові установи. Ви присутні особисто, і спілкування відбувається по-справжньому — з вашою участю, для вас. Знаю з власного досвіду: думки, що виникають під час таких зустрічей, лишаються важливими через місяці та роки. І це незрівнянно більше, ніж кількість годин у сертифікаті.
Ось що говорять про ці курси їхні організатори та слухачі.
Вячеслав Бойко, завідувач кафедри математики КАУ, завідувач відділом математичної фізики Інституту математики:
«Для Інституту математики НАН України ці курси — це не просто локальна освітня ініціатива чи формальні популяризаційні заходи. Йдеться про значно ширше завдання — збереження та розвиток наукового потенціалу країни в умовах жорсткої глобальної конкуренції за таланти. Сьогодні Україна часто програє цю конкуренцію — не тому, що у нас слабші школи чи викладачі, а через відсутність системної підтримки траєкторії “школа — університет — наука”. Ми переконані: без якісних змін у фізико-математичній освіті неможливе сталe зростання наукового та технологічного потенціалу країни, тому розвиток цієї освіти є стратегічною основою майбутнього України.
Ми виходимо з простої тези: якщо не підтримувати вчителів — неможливо якісно підтримати школярів; якщо не підтримати школярів — не буде сильних студентів; а без сильних студентів — не буде майбутніх науковців. Саме тому Інститут математики виступає платформою, де зустрічаються вчителі та науковці, формується професійна спільнота й виникають нові підходи до викладання математики та фізики.
Ключовою для нас є ідея навчання через дослідження — коли знання не передаються готовими, а формується особистість, здатна створювати нові знання. Це і відрізняє формальну освіту від такої, що справді розвиває інтелектуальну незалежність і здатність працювати з новими задачами. І саме вчитель стає носієм цієї культури».
Віталій Шадура, заступник директора КАУ з наукової роботи:
«Для розвитку в Україні високотехнологічної промисловості, зокрема оборонної, важливо побудувати ланцюжок неперервної фізико-математичної освіти — від школи до аспірантури — для підготовки талановитої творчої молоді, основою якого є дослідницьке навчання. Для практичної реалізації дослідницької освіти важливим є взаємний вплив вчителів, науково-педагогічних працівників університетів та вчених наукових установ, що породжує нові цікаві задачі й підходи до творчого оволодіння знаннями.
Прикладом такої взаємодії є спільна робота Науково-дослідницької школи «Базис», Інституту математики НАН України та Київського академічного університету з професійного розвитку вчителів фізики та математики — через об’єднувальне ментальне поле практичної дослідницької роботи на шкільних уроках, реалізацію наукової дуальної освіти бакалаврів та магістрів на базі наукових установ і залучення аспірантів до сучасних міжнародних дослідницьких проєктів у межах європейських дослідницьких інфраструктур.
Ясно, що такі курси потребують більше часу та уваги, ніж ті, що пропонуються на онлайн-платформах. Але ми переконані: живе спілкування того варте. Деякі питання неможливо вирішити через книжки — зате можна з’ясувати за кавою».
Олександра Локазюк, математикиня:
«Курси підвищення кваліфікації в Інституті математики НАН України залишили дуже гарне враження. Було цікаво, доступно й справді корисно — вдалося освіжити знання з математики й фізики та дізнатися про нові підходи до викладання, зокрема у сфері STEM. Сподобалося, що матеріал подавався не лише теоретично, а й із прикладами, які можна одразу використати на уроках. Зручний формат — онлайн плюс офлайн — теж великий плюс. А ще приємно отримати сертифікат від Міністерства освіти і науки України».
Єгор Яковлєв, учитель:
«Курси підвищення кваліфікації в Інституті математики відрізняються від інших своєю продуманістю, складом доповідачів та увагою до слухачів. На відміну від інших курсів, які часто проводять “для галочки”, тут справді дізнаєшся нове й корисне — те, що можеш хоч завтра передати учням».
Олександр ТРИЛІС,
учитель фізики, Заслужений вчитель України, співзасновник школи «Базис»