Якщо раніше енергетику сприймали як суто цивільну галузь — труби, дроти, турбіни, — то нині кожна електростанція, підстанція чи лінія електропередач є потенційною ціллю для ворога. І сьогодні вона переживає радикальну трансформацію: енергетична інфраструктура фактично стала повноцінним театром воєнних дій. Саме тому, наголосив академік-секретар Відділення енергетики та енергетичних технологій НАН України академік Андрій РУСАНОВ, старі безпекові моделі більше не працюють. Україна має перейти до проєктування енергетичної системи, здатної функціонувати в умовах постійних атак і зовнішнього тиску. Йдеться не про тимчасову адаптацію, а про стратегічне переосмислення розвитку галузі на десятиліття вперед. Передусім це відповідь на принципово нові виклики, які постали перед державою в умовах війни.
На думку пана Русанова, традиційно енергетика розвивалася за трьома напрямами: економіка, безпека та екологія. У мирний час пріоритет часто надавався економічній доцільності, а екологічний вектор підтримувався державними програмами та міжнародними зобов’язаннями. Безпека ж здебільшого трактувалася як питання надійності. Війна змінила ці акценти: тепер безпека має стати ключовим принципом побудови всієї системи.
Андрій Русанов запропонував орієнтуватися на стратегію так званої асиметричної стійкості: захист енергетичних об’єктів має бути організований так, щоб агресор витрачав на атаки значно більше ресурсів, ніж Україна — на захист і відновлення. Неприпустимо, щоб один дешевий дрон завдавав збитків на десятки чи сотні мільйонів доларів.
Для цього необхідно розробити нові критерії оцінки ризиків і нові стандарти захисту. Окрім традиційних технічних параметрів, слід враховувати ймовірність фізичного ураження об’єкта, вартість пасивного й активного захисту, швидкість і ціну відновлення після пошкоджень, а також каскадні наслідки для всієї системи у разі виходу з ладу окремих вузлів.
Особливу увагу академік приділив визначенню пріоритетних джерел енергії. Основою енергетичної безпеки має бути максимальна опора на власні ресурси. Серед ключових напрямів він назвав атомну енергетику, природний газ, вугілля, відновлювані та альтернативні джерела.
Попри відсутність повного циклу власного виробництва ядерного палива, атомна генерація, на думку академіка, залишається одним із найперспективніших напрямів, зокрема завдяки міжнародній кооперації та розвитку технологій малих модульних реакторів. Важливими залишаються і власний видобуток газу, і, за потреби, використання вугілля — з урахуванням насамперед національних інтересів.
Серед відновлюваних джерел особливо перспективним для України названо біопаливо. Його перевага над сонячною та вітровою генерацією — стабільність і прогнозованість.
Водночас головною проблемою залишається висока собівартість. Уже сьогодні українські вчені розробили технології, що дають змогу ефективно використовувати місцеву біомасу та сільськогосподарські відходи без дорогого попереднього перероблювання. За оцінками, потенціал такого ресурсу еквівалентний близько 10 млрд кубометрів природного газу.
Ще одним складним завданням є побудова сучасної моделі електричних мереж. На думку доповідача, оптимальним шляхом є гібридна система, що поєднує централізовану та розподілену генерацію. Це дасть змогу підвищити стійкість мережі та зменшити вразливість до атак.
Першими практичними кроками мають стати забезпечення резервного живлення для критичної інфраструктури — лікарень, водоканалів, тепломереж, соціальних об’єктів, а також упровадження систем фізичного та протиповітряного захисту.
Національна академія наук України, підкреслив Андрій Русанов, повинна відіграти ключову роль у формуванні цієї нової енергетичної стратегії. Йдеться про міждисциплінарні дослідження, які охоплюють атомну, теплову, гідро- та відновлювану енергетику, електричні мережі, кібербезпеку, енергетичні ринки та стратегічне планування.
«Ми маємо створити власну систему енергетичного імунітету», — наголосив академік, закликавши наукову спільноту до об’єднання зусиль заради стійкого енергетичного майбутнього України.
Фото Дмитра ШУЛІКІНА