В українському культурному просторі з’явилося видання, яке, без перебільшення, можна назвати подією національного значення. Це монографія «Гончарне мистецтво Опішного в контексті розвитку української кераміки другої половини XVII – початку XXI століття» Олени Клименко, керамологині, мистецтвознавиці, наукової співробітниці відділу декоративно-прикладного мистецтва Інститут мистецтвознавства,фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського
Дослідження виконано впродовж 2015 – 2022 років у межах наукових проєктів Національного музею-заповідника українського гончарства: «Історіографія української керамології (кінець ХVIII – початок ХХI століття)» та «Персоналії українського гончарства як чинник збереження й розвитку етнокультури України кінця ХIХ – початку ХХI століття (біографії, образний світ, художня стилістика, творча спадщина».
Рецензентами книжки стали провідні українські мистецтвознавці: Орест Голубець (Львів) – завідувач кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв, професор «Львівської політехніки», академік Національної академії мистецтв України; Тетяна Кара-Васильєва (Київ) — завідувачка відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології, академік Національної академії мистецтв України, лауреатка Шевченківської премії; Зоя Чегусова (Київ) — учена секретарка відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв цього інституту, заслужена діячка мистецтв України, лауреатка Шевченківської премії.
Підготувало монографію до друку видавництво «Українське народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства. Концепцію художнього оформлення та макет видання розробив головний художник музею-заповідника, заслужений працівник культури України Юрко Пошивайло, літературне редагування здійснила завідувачка видавництва Людмила Гусар, іменний та географічний покажчики підготували співробітники Гончарської книгозбірні України Оксана Андрушенко, Галина Панасюк, Тетяна Хрипун. Надрукував — відомий український видавець Павло Сачек.
Роки наполегливої праці Олени Клименко, пошуку, осмислення й любові до українського гончарства втілилися у виданні, яке сьогодні постає енциклопедією Опішного.
«Керамологиня підготувала захоплюючу книжку про багатовікову тяглість української ремісничо-художньої традиції, вивершеної на рівень національного символу, знаковості етнічної культури українців. Водночас вона створила винятковий гончарський меморіум Опішного, епічну розповідь про колективну пам’ять і жертовну працю впродовж понад трьох століть сотень опішненських династій, які присвятили своє життя прадавньому гончарному промислу», — сказав про це видання генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства, професор Олесь Пошивайло.
«Мій шлях до написання монографії розпочався ще в 1979 році, коли вперше приїхала до Опішного. Відтоді це місце стало для мене не лише об’єктом наукового зацікавлення, але й простором глибокого особистого й професійного зв’язку. Саме тут сформувалося моє розуміння гончарства як складного культурного явища, в якому поєднуються ремесло, мистецтво, традиція й пам’ять», – розповіла Олена Клименко.
В основі дослідження – люди (гончарі, родини, династії, майстри), чиї руки творили не лише побутові речі, але й саму сутність української культурної ідентичності. Авторка вдало поєднала історію, керамологію, мистецтвознавство, етнологію та культурологію, створивши багатошарову цілісну картину розвитку гончарства другої половини XVII – початку XXI століття. Вона проаналізувала художні особливості, технології, стилістику, соціальні та культурні контексти, характеризуючи гончарство як живий, динамічний процес, що змінюється разом із суспільством. Це видання розкриває феномен Опішного, як живого організму культури, де глина – мистецтво, а традиція – форма національної свідомості.
Карина РЄПЄХ,
співробітниця інформаційної служби Національного музею-заповідника українського гончарства
На фото : Олена КЛИМЕНКО та її книжка. Фото Тараса ПОШИВАЙЛА