Як подолати сухість формул та куди рухається українське академічне книговидання
Ще зовсім недавно вітчизняна наукова спільнота дискутувала про необхідність реформування фахової періодики та наведення ладу в редакційних практиках українських фахових журналів, які прагнуть інтеграції до світового співтовариства. Тоді, на сторінках газети «Світ», ми детально аналізували, чому важливо позбутися «академічного хуторянства» та грати за прозорими міжнародними правилами. Проте реформа відкритої науки — це не лише про статті у Scopus чи Web of Science: будьмо відвертими, самі ці платформи часто залишаються закритими комерційними гігантами, недоступними для пересічного читача. Настав час для наступного, амбітнішого кроку: виведення української університетської монографії та науково-популярної книги (наукпопу) з тіні затишних кафедр на глобальний ринок.
Наприкінці травня в рамках Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» відбулася подія, яка фактично заклала нову дорожню карту для вітчизняного академічного середовища. У нетворкінг-просторі «Простір Booklab» пройшов захід «З полиць та шухляд — до мільйонів читачів: як університетські монографії та наукпоп стають голосом відкритої науки України у світі». Зустріч організували експерти проєкту Національного фонду досліджень України на чолі з Ганною Харламовою. Стратегічним партнером виступила міжнародна ініціатива SUPRR (Supporting Ukrainian Publishing Resilience and Recovery), яку очолює британська видавчиня Френсіс Пінтер. Науковці з понад десяти провідних українських університетів та наукових установ зібралися, аби відповісти на просте, але болюче питання: як змусити інтелектуальну власність ЗВО працювати на державу як інструмент «м’якої сили», а не припадати пилом у шухлядах?
…Нині, коли емоції та дискусії стихли, — можна констатувати: науковцям вдалося сформувати зрілі й по-хорошому революційні посили, що переписують правила гри в трикутнику «вчений – університет – суспільство». Розбираємося, куди рухається українська наука та які реформи чекають на екосистему найближчим часом.
Покоління SciComm: час «перемикати регістри»
Сучасний світ більше не вірить на слово сухим звітам, переобтяженим багаторівневими формулами та вузькоспеціалізованим жаргоном. Головний висновок експертів: академічна сухість є чи не найбільшим бар’єром між науковцем та суспільством.
Саме тому на перший план виходить ідея системної підготовки дослідників нової генерації. Учасники дискусії зійшлися на думці, що університети мають невідкладно впроваджувати спеціалізовані освітні компоненти:
- На магістерському рівні: обов’язковий курс із публічних виступів та презентаційних навичок (must have).
- На рівні PhD: курси, що розвивають навички популяризації досліджень (зокрема, презентація PhD-дослідження за логікою бізнес-стартапу).
Молодий науковець повинен володіти двома регістрами мислення та письма однаково філігранно: писати глибоку статтю для міжнародного журналу та водночас уміти «упакувати» цей зміст у захопливий сюжет для широкої аудиторії. Популяризація науки (SciComm) має стати не «додатковим кар’єрним тягарем», а прямим шляхом до визнання та професійного драйву.
Проактивність замість очікування: нова модель фінансування
Класичний підхід, коли автор чекає фінансування на друк монографії виключно від свого ЗВО або розраховує на комерційний успіх суто нішевої книги, у сучасних реаліях неефективний. Нова нормальність для вченого — це проактивний пошук грантових можливостей.
Українські видавці, які брали участь у Lab-Hub, надіслали чіткий сигнал: вони максимально відкриті до співпраці. Проте видавнича спільнота реалістично оцінює ринок і розуміє, що першочергове фінансування інтелектуальних видань усе частіше відбуватиметься через цільові проєкти, відкриті фонди, кошти НФДУ та міжнародні Open Access гранти.
Науковець, який приходить у видавництво з грантовим покриттям витрат на інфраструктуру, стає не винятком, а бажаним і стратегічним партнером.
Інституційний тил: що має зробити менеджмент ЗВО?
Успіх наукпопу чи якісної монографії починається не у друкарні, а в кабінетах топ-менеджменту університетів. Якщо залученість керівництва нульова — автор залишається сам на сам із колосальним академічним навантаженням.
Експерти сформували конкретні пропозиції для оновлення університетської політики:
Експерти сформували п’ять ключових напрямків реформи та конкретні пропозиції (інструменти реалізації) для оновлення університетської політики.
Насамперед — система мотивації. Публічні виступи, експертиза в медіа та науково-популярні статті мають нарівні з традиційними показниками враховуватися в індивідуальних звітах і рейтингуванні викладачів. Популяризація науки повинна заохочуватися — як матеріально, так і символічно.
Другий напрям — організаційна підтримка. Університетам пропонується створити спеціалізовані відділи підтримки науково-популярних ініціатив у складі науково-дослідних частин, які консультуватимуть учених на всіх етапах роботи.
Третій — час на дослідження. Творчі відпустки, або сабатікали, мають стати доступними не лише для написання наукових монографій, а й спеціально для роботи над якісними науково-популярними книгами.
Четвертий напрям стосується розвитку екосистеми: університети та роботодавці можуть започаткувати стипендії, що покривають витрати на видання науково-популярних книг.
Нарешті, п’ятий напрям — брендинг і видимість. Університетам варто активніше працювати з соціальними мережами: створювати тематичні сторінки для різних вікових аудиторій, системно анонсувати нові видання та формувати культуру читання академічного контенту.
Орієнтуючись на досвід Великої Британії (завдяки підтримці ініціативи SUPRR), де бренд University Press (наприклад, Oxford чи Cambridge) є частиною національного престижу, українські ЗВО мають трансформувати свої видавничі центри у сучасні хаби. Крім того, вчені мають виходити за межі університетських стін і презентувати свої здобутки на нейтральних майданчиках: у книгарнях, музеях, публічних просторах.
Агресивний PR: кінець епохи «пасивного автора»
Часи, коли робота письменника-дослідника завершувалася в момент передачі рукопису до друку, минули безповоротно. Сьогодні видати книгу й покласти її на полицю — це фінансове та інтелектуальне самогубство.
Якщо ми хочемо, щоб український наукпоп читали мільйони, стратегія просування має розроблятися ще до того, як перша сторінка вийде з друкарського верстата. Автори та видавці зобов’язані з першого дня залучати публічних осіб, селебріті та нішевих інфлюенсерів. Саме вони спроможні згенерувати першу, швидку й «вибухову» хвилю інтересу, без якої навіть найгеніальніший текст ризикує залишитися непоміченим у щільному цифровому шумі.
Водночас це виклик і для самого українського блогерського середовища. Пора зміщувати акценти: лідери думок мають використовувати свої багатотисячні або мільйонні аудиторії не лише для реклами споживчих товарів, а й для капіталізації інтелектуальної української культури. Найпростіший крок, який кожен із нас може зробити вже сьогодні у своїх соцмережах — це запустити щирий та регулярний флешмоб із питанням до підписників: «А що наукового чи науково-популярного ти читаєш сьогодні?»
Що далі?
Напрацьовані під час Lab-Hub пропозиції не залишаться декларацією про наміри. Наразі оргкомітет проєкту вже готує розлогий аналітичний матеріал для авторитетного міжнародного видавничого блогу The Scholarly Kitchen, що дозволить гучно заявити про українську академічну стійкість на весь світ.
Паралельно з цим формується офіційний інформаційний лист на адресу Міністерства освіти і науки України (МОН). До нього увійде чіткий перелік системних пропозицій щодо зміни нормативної бази, обліку науково-популярної діяльності в активі викладачів та реформи університетських видавництв.
Українська наука має колосальний потенціал, який занадто довго тримали у «шухлядах». Настав час говорити просто, діяти рішуче та масштабувати наші сенси на весь світ.
Текст підготували Ганна ХАРЛАМОВА, Ольга ПОЛЮХОВИЧ, Оксана ДАНИЛЬЧЕНКО-ЧЕРНЯК