В умовах затяжної широкомасштабної війни, коли ворог перетворює на руїни виробничу, енергетичну, наукову та логістичну інфраструктуру держави, коли в неймовірно важких умовах працюють підприємства й підтримують державу та її ОПК, відновлення країни значною мірою залежить від формування цілісної стратегії промислового відновлення України.
Союз науки й бізнесу — це те, без чого неможливо: ані створити цілісну стратегію, ані її реалізувати. Тож недавнє засідання Президії НАН України під час розгляду питання «Наука і бізнес у формуванні стратегії промислового відновлення України» відбувалося як спільне засідання НАН України та Українського союзу промисловців і підприємців.
Головні загрози і головні завдання
«Агресія Росії спричинила для України безпрецедентні безпекові, територіальні, соціально-економічні й демографічні виклики, — наголосив, виступаючи на цьому засіданні, президент УСПП Анатолій Кінах. — Нині необхідна надзвичайна консолідація зусиль, щоб забезпечити стійкість економіки та поетапне відновлення нашої ресурсної самодостатності».
Водночас завдання полягає не в тому, щоб «відновити» чинну досі сировинну модель, зазначив доповідач, маємо сконцентрувати зусилля на створенні «конкурентоздатної економіки, в основі якої —індустріальна й інноваційна високотехнологічна промисловість, що базується на державній техніко-науково-економічно обгрунтованій промисловій політиці».
Для створення та реалізації стратегії промислового відновлення України, збереження й розвитку людського потенціалу насамперед необхідна об’єктивна, системна діагностика, не пов’язана з політикою, наголосив Анатолій Кінах. Маємо знати реальний стан справ, реальні тенденції, щоб на цій основі здійснювати прогнози і конкретні дії.
Доповідач звернув увагу на тенденції, які не тільки віддаляють нас від поставлених завдань, а й загрожують національній безпеці. Серед таких — швидке зростання державного боргу України: якщо у 2021 році держборг становив 98 млрд доларів, то на початку 2026 — уже 214 млрд доларів.
Один з найважливіших показників ефективності економіки — сальдо зовнішньої торгівлі. Однак і тут не все гаразд: якщо у 2021 році негативне сальдо торгівлі товарами вимірювалось у мінус 4,7 млрд доларів, то в 2025 році — уже мінус 44,5 млрд.
Того ж таки 2021 року в структурі нашого експорту обладнання, електромашини, високотехнологічні товари з доданою вартістю становили близько 12 %. А в 2025 році — тільки 3,8 %. «Це інтегральний показник, який засвідчує безпрецедентну деіндустріалізацію країни», – уточнив доповідач.
Значні проблеми маємо також зі збереженням і розвитком людського потенціалу, продовжив Анатолій Кінах. В Україні зменшується тривалість життя, особливо чоловіків. Знижується народжуваність. До прикладу: в 2025 році в країні народилося 168 тисяч немовлят, а померло 485 тисяч цивільних осіб. Так, війна, але… «Тільки за минулий рік ми втратили таке місто як Черкаси чи Полтава», — заявив голова УСПП. Він уточнив, що на підконтрольній Україні території сьогодні мешкає до 29 млн осіб. З них —10 млн пенсіонерів, ще 3,4 млн осіб з інвалідністю. Якщо нинішні демографічні тенденції збережуться, вважає він, питома вага молоді в структурі населення України зменшиться до 6 -7 %.
Україну треба повертати до життя, а людей – на батьківшину. Єдиний вихід — це створення конкурентоздатної економіки, спроможної виробляти необхідні ресурси для життєдіяльності й розвитку, – переконаний президент УСПП. І тут він покладає велике сподівання «на науковий, аналітичний, кадровий потенціал Національної академії наук».
Реалізація наших програм та цілей залежатимуть від інституційної дієздатності держави, уточнив доповідач. Однак, при цьому він нагадав, що в Україні й досі діє Стратегія національної безпеки зразка вересня 2020 року, і вона аж ніяк не адаптована до поточних і майбутніх викликів.
Стратегію необхідно оновлювати як базовий документ для всіх напрямів і завдань, включно з розвитком промислового комплексу, заявив він. Нова концепція вже розроблена, є аналітична наукова доповідь. Їх необхідно перевести на нормативний рівень. Ми маємо розуміти, якою буде структура нашої економіки, і що для цього необхідно робити вже сьогодні, не чекаючи завершення гарячої фази війни.
Промовець нагадав також, що у квітні 2022 року ухвалено указ Президента України, яким була затверджена Національна рада з відновлення України, і їй підпорядковано практично всю вертикаль влади. «Однак впродовж більш як чотирьох років я не можу знайти жодного нормативного документа, затвердженого цією Національною радою, — зауважив Анатолій Кінах. — Хоча за положенням, затвердженим указом, вона повинна засідати не рідше, ніж двічі на місяць.
Голова УСПП зосередив увагу також на негативних тенденціях у грошово-кредитній та бюджетній політиці. «Як може дозволити собі держава, котра воює, мати найнижчий в Європі рівень кредитування реального сектору економіки: усього 14 % ВВП, в той час як Чехія та Польща, наприклад, спрямовують на ці цілі 70-80 %, — запитує він. — Як може держава, оборонно-промисловий комплекс якої завантажений максимум на третину, на початку цього року мати заморожених в депозитних сертифікатах Національного банку 776 млрд грн? Включно зі ставкою 15 %, що тримається до сьогодні. Це питання, що безпосередньо пов’язані з нашою фінансовою безпекою». І як стверджують міжнародні й українські експерти, продовжує промовець, така політика стає одним із бар’єрів на шляху відновлення економіки України. Тож якщо у перші роки війни темпи відбудови сягали 5,5 % ВВП, то в 2025 вони впали до 1,8 %, а прогноз на 2026 рік — максимум до 1 %.
«Цими питаннями необхідно займатися системно, деполітизовано на всіх рівнях, — додає Анатолій Кінах. — Ми будемо працювати й формувати спільні пропозиції, як це визначено в нашому проєкті рішення. Жодна реформа, стратегія відновлення, секторальні завдання не можуть бути результативними без системного науково-технічного інноваційного супроводження. І наше засідання — це спільний крок для того, щоб змінити ситуацію, максимально об’єднати наші можливості, досвід, інтелект і вийти хоча б на середню траєкторію розвитку, яка не залежать, зокрема, й від будь-яких політичних компаній. Об’єднуємо зусилля, щоб протидіяти деіндустріалізації нашої держави і збудувати конкурентоспроможну сучасну Україну».
Чи дає адекватні відповіді на виклики українська модель економіки?
Розмову про характер викликів, що постають перед Україною та її економікою продовжив директор Інституту економіки та прогнозування НАН України академік Валерій Геєць. Він зазначив, що глобальні й національні питання сьогодні в світі не просто пов’язвані, а взаємозалежні: від проблем глобального постаріння націй, поглиблення нерівності — до кліматичних змін та економічного націоналізму деяких країн. І перед усім світом, як і перед нами, постає завдання створити економічну модель, здатну давати адекватні відповіді на виклики.
«Чи здатна давати такі відповіді українська модель ринкової економіки?» — запитав академік Геєць. І сам відповів: у більшості випадків ні, вона є «з так званими системними вадами». Щоб відповісти, чому так сталося, каже він, можемо згадати, наприклад, «наскільки успішно завершився в нас трансформаційний перехід від адміністративно-планово-господарської до ринкової економіки». А також, наскільки зреалізованими стали для населення та бізнесу так звані ринкові свободи.
До широкомасштабної війни за Індексом економічної свободи у світі (Economic Freedom of the World) Україна посідала 145 місце серед 164 країн світу. Це надто низький показник, каже академік, і кращим він поки не став. За показниками свободи міжнародної торгівлі — Україна на 132 місці, за розміром державного сектора – на 128, за доступом до надійних грошей – на 132.
Як і що змінювати? Національна економіка здатна реалізувати національні пріоритети, якщо вона спирається на національні ресурси, уточнює Валерій Геєць. Коли йдеться про відновлення економіки, необхідно, щоб орієнтовно 40 % її фінансового забезпечення взяв на себе приватний сектор.
«Й оскільки сьогодні ми зустрічаємося з промисловцями і підприємцями, нам є тут над чим разом попрацювати», — додає він.
Питання регулювання бізнесу та ринкових свобод постає надзвичайно гостро і надзвичайно актуально, зазначає доповідач. Головний торговельний партнер для України сьогодні — Європейський Союз, через нього проходить понад 60 % нашого експорту. Однак торгівля з ЄС не є еквівалентною: нерідко ми імпортуємо ті види товарів, які виробляємо і в Україні: наприклад, фруктові соки чи картоплю. Щоб внести зміни і відстояти їх в переговорному процесі, треба покласти дуже багато зусиль, пояснює академік Геєць.
Він уточнив, що така «нееквівалентність існує давно. Змінити її необхідно, але, — повторює, — це надзвичайно серйозне завдання». Потрібна вагома «інноваційна база, на якій це можна вибудувати». Таке завдання постає не тільки для держави (хоча вона надто недостатньо виділяє коштів на науку та інновації). Європейський досвід показує, що в торгівлі товарами з високою доданою вартістю 66 % витрат на інновації здійснює бізнес.
«Давайте зробимо спільні зусилля, щоб почати діяти», — звернувся Валерій Геєць до присутніх. І зачитав перелік наукових розробок, запропонованих НАН України і вже готових до комерціалізації. Серед них 18 — у сфері енергетики та енергоефективності, 19 — інформаційних технологій, 27 — інформаційних сенсорних систем і приладів, 53 — у машинобудуванні й приладобудуванні.
«У переліку — 240 готових до інновативного впровадження розробок, — каже Валерій Геєць. — За їхньої наявності і водночас пасивності бізнесу щодо інновацій виникає чимало серйозних запитань не тільки до держави. І що нам робити? Ми навіть пробуємо на базі інститутів організовувати випуск інноваційної продукції з високою доданою вартістю. Чесно кажучи, це нонсенс. Так не має бути. Але доведеться так робити, якщо не буде змін».
Доповідач зазначив, що для Євросоюзу питання розвитку промисловості та її оновлення також надзвичайно актуальне. Він нагадав принагідно доповідь ексголови Європейського центробанку Маріо Драгі (вересень 2024 року) щодо майбутньої конкурентоспроможності Європи. Попереджаючи про загрозу стагнації на тлі США та Китаю, відомий економіст наголосив, що зі збереженням поточного стану в Європі справи будуть кепські, й закликав до радикального оновлення промисловості ЄС. Ключові тези його стратегії: масштабні інвестиції, енергетична незалежність, інноваційний ривок, інтеграція фінансових ринків, а також стимулювання технологічного сектору.
Євросоюз створив на цьому напрямі серйозне законодавче супроводження, наголосив Валерій Геєць, яке називають «прискорювачем промислового оновлення». В ЄС, зазначив він, давним-давно створені інституції, які супроводжують науку, освіту й бізнес і таким чином напрацьовуються спільні рішення. На превеликий жаль, у нас із законодавчою базою не все добре, і тому разом з промисловцями, підприємцями, з бізнесом необхідно буде над усім цим попрацювати.
Підтримка науки як технологічного суверенітету України.
Участь в обговоренні взяли і науковці, і представники бізнесу. Віце-президент громадської спілки «Всеукраїнська асоціація ливарників України» Степан Клименко наголосив у своєму виступі, що рівень розвитку держави і життя людей визначає індустріалізація, а основним показником індустріалізації держави є промисловість.
Водночас, порівняно з 2006 роком частка машинобудування в Україні скоротилася у 3-4 рази. Деградація виробничої бази активно формувала імпортозалежність країни. Експерти підрахували, що наше машинобудування втратило понад 70% своєї частки в структурі ВВП України. А це — основа економічної незалежності.
Нині локомотивом нашої економіки стала оптова торгівля, зауважив Степан Клименко. Однак, продати можна все, але колись дійдемо до того, що й продавати буде нічого.
Відновлення індустріального потенціалу України – одне з головних завдань повоєнного розвитку держави. Україна має отримати шанс на нову індустріалізацію, створення сучасної, високотехнологічної, наукомісткої конкурентоспроможної економіки. І саме підтримка науки є запорукою технологічного суверенітету України. Якщо ми хочемо відтворити промисловість, маємо розвивати науку, якщо хочемо мати власні технології, маємо зберегти наукові школи, якщо хочемо мати сильну Україну, повинні поєднати потенціал науки, освіти та виробництва в єдину державну стратегію розвитку.
А фундамент усього — енергетика
Саме з цього почав свій виступ директор Інституту загальної енергетики НАН України академік Віталій Бабак. Величезні проблеми, які всі ми відчули минулої зими, цієї зими будуть не менш складними через втрату потужностей та масштабні руйнування. Академік Бабак наполягає: настав час переходити від вразливої централізованої моделі до стійкої гібридної моделі електро- й теплопостачання наступного покоління.
«На що спирається традиційна модель виробництва й постачання електроенергії?» – перепитує промовець.
Зрозуміло: на традиційні базові великі генеруючі потужності та на систему передачі з радіальними магістральними мережами. Зруйнували один вузол — й одразу аварійно відключаються цілі регіони, а відновити електротеплопостачання не просто. Що треба робити?
Необхідна гібридна стійкість, нова модель, використання багатьох джерел генерації середньої та малої потужності, зокрема сонячні станції, вітрові станції, газові когенераційні установки. У разі аварії й окремі ділянки, те, що називають сьогодні островами, можуть певний час функціонувати автономно, в режимі самодостатності.
Окреме питання — передавання енергії. Всім зрозуміло, що великі підстанції найбільш вразливі. Тому переходимо до смарттехнологій і географічно розподілених підстанцій. Впроваджуємо цифрові трансформатори.
Враховуємо регіональні дисбаланси. Дефіцит енергії є на сході й півночі, профіцит — на заході. Закарпаття, Прикарпаття: енергії надлишок, але як її передати? Розвивати міжсистемні мережеві зв’язки.
Академік Бабак назвав такі дії трансформацією архітектури енергосистеми, яка на часі. І нам допомагають, каже він. За останні роки енергетика України отримала понад 10 млрд євро інвестицій. Усі області України, крім тимчасово окупованих, приєдналися до реалізації проектів децентралізації.
Проблеми є, зазначив академік. Зокрема й з економічної сфери: необхідне впровадження спрощених правил для бізнесу, для домогосподарств — щодо продажу власної надлишкової енергії в мережу, створення економічно вигідних тарифів для тих, хто готовий встановити потужні промислові акумулятори зберігання енергії й маневру електростанції. І швидке розгортання сотень малих когенераційних газопоршневих установок Спрощення регуляторних процедур дуже важливе: як тільки це сталося, темпи введення нових потужностей подвоїлися.
Короткострокове завдання сьогодні: до початку опалювального сезону забезпечити резервне живлення критичної інфраструктури: лікарні, школи, водоканали, теплогенерація, мобільні модульні рішення. Середньострокове: з урахуванням досвіду громад створювати пілотні кластери, розробити типові моделі мікромереж і головне – підготувати локальний персонал. І тут ми просимо допомоги в УСПП, каже Віталій Бабак. На національному рівні — забезпечення методології, нормативна база, фінанси. На регіональному —- координація кластерів, технічна підтримка. І на місцевому — розвиток енергетичних спілок, підготовка локальних операторів. Робота з місцевою владою.
І, звичайно, без підготовлених інженерів навіть найкраще обладнання не дасть результату. Потрібні програми швидкого навчання, регіональні навчальні хаби, технічні тренінги для операторів. А для громад, де впроваджуватимуться нові технології, підготувати методичні рекомендації, технічні вимоги, правила безпеки, базові принципи роботи мікромереж.
Як відновити економіку?
Успіх економічного відновлення країни залежить як від залучення зовнішніх фінансових джерел, так і від формування в країні загальної політики та бізнес-середовища, здатних трансформувати державні ресурси в успішне економічне зростання. Своїми думками на ці теми поділилася директорка з наукової роботи ГО «Гроуфорд інститут» докторка економічних наук Тетяна Богдан.
Чимало країн світу переживали період відновлення своїх економік після різних, а найчастіше – воєнних катаклізмів. Як показує практика, у поствоєнний період під час реалізації будь-якого з геополітичних сценаріїв значення зовнішнього фінансування зменшується, натомість внутрішнього —зростає, усі можливі ресурси спрямовуються на відновлення виробничих активів, інфраструктури, зміцнення безпеки й оборони, залучаються інструменти, які успішно показали себе в інших країнах.
У цьому контексті, каже Тетяна Богдан, пріоритетними напрямами бюджетної політики України має стати посилення інвестиційної спрямованості видатків бюджету, модернізація інфраструктури та забезпечення структурних змін в економіці. Водночас треба розуміти, що потреба в оборонних видатках в Україні зберігатиметься у довгостроковому періоді. Досвід Світового банку підтверджує, що навіть через рік після завершення гострої стадії конфлікту рівень оборонних видатків може бути знижено лише до 21% ВВП. І аж через 10 років після завершення війни — до 8% ВВП.
Суттєвим важелем модернізації української промисловості може стати вертикальна промислова політика, спрямована на підтримку певних секторів чи окремої категорії підприємств. Згідно з дослідженнями МВФ, вертикальні заходи промислової політики зазвичай є основним інструментом підтримки промисловості, як у розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються.
В Україні нобхідно розширити ринок державних кредитних програм, каже Тетяна Богдан, зокрема програму державних гарантій, спростити доступ до них підприємств, а також збільшити максимальну суму кредиту в межах цих програм з 60 до 150 млн євро.
На думку науковиці варто масштабувати діяльність Національної установи розвитку через її докапіталізацію, розміщення облігацій на ринку капіталів, а також залучення ресурсів міжнародних фондів. Важливість активного застосування кредитних інструментів пояснюється ще й тим, що рівень кредитної глибини національної економіки дуже низький: він у 5-7 разів нижчий, ніж у країнах центральної та східної Європи. За даними Держстатистики кредити українських банків у капітальних вкладах підприємств становлять лише 3%.
А обсяг промислового виробництва, профінансований банківськими кредитами — всього 5%.
Ще одним інструментом підтримки української промисловості могло б стати розширення ресурсної програми грантів для підприємств оборонної промисловості, яка була започаткована у 2022 році, але вона має надто символічні обсяги бюджетного фінансування і дуже жорсткі умови для доступу підприємств. Варто також розробити та впровадити нові програми кредитної та грантової підтримки українських підприємств, які впроваджують екологічні, технічні та санітарні стандарти ЄС.
Важливим напрямом у співробітництві з міжнародними донорами, зокрема Світовим банком, ЄБРР, Європейським інвестиційним банком, може стати й впровадження системи страхування ризиків для українських підприємств, зазначила також Тетяна Богдан.
У банківській системі забагато грошей
Державній кредитній політиці відновлення України, присвячений був і виступ завідувача відділу грошово-кредитних відносин ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» доктора економічних наук Євгена Бублика. І почав він із констатації факту, що нині банківська система Україна має надлишок грошей. І це не парадокс, і не випадковість, а цілком закономірний розвиток відносин, як вони складались останні десятиліття.
За особливостей формування грошового балансу під час війни, зазначає науковець, в Україні сьогодні маємо щонайменше три принципові ризики, кожний з яких є підставою для втручання держави. Перший пов’язаний з тим, що комерційні банки уникають довгострокового інвестиційного кредитування. Другий: зовнішнє фінансування, яке отримує Україна під час війни, рятує її економіку, але витісняє кредит з реального сектору і формує величезний обсяг надлишкової ліквідної грошової маси, яка акумулюється на рахунках у вигляді депозитних сертифікатів і здійснює тиск на інфляцію та на валютний курс. І третій ризик: надлишкова ліквідність, яка має бути локалізована й мобілізована в інтересах економічного розвитку. Однак ринковими інструментами в межах чинної монетарної парадигми, це зробити неможливо. Тому й з’являється потреба застосувати інші механізми.
Євген Бублик уточнює: зовнішня допомога є безумовно важливою, подекуди надважливою. Але відновлення будь-якої країни має спиратися на внутрішній капітал. Це підтверджує досвід усіх країн, які пройшли через відновлення. Тих же Франції, Японії, Кореї, Австрії. І в кожному випадку зовнішнє фінансування відігравало лише допоміжну роль.
Промовець нагадав у цьому контексті роль револьверних (ревернерних) фондів, з допомогою яких корелювалось використання зовнішнього фінансування; зауважив також, що особливості формування грошового балансу під час війни призводять до перевищення темпів грошової емісії і формування інфляційного навісу, тому всі країни після Другої світової вдавались до грошової реформи. Чи доведеться робити її в Україні? Науковець вважає, що Україна може уникнути негативного ефекту грошової реформи, для цього потрібно використовувати спеціальні інструменти мобілізації вільної ліквідності й заощаджень у відповідних інвестиційних інструментах.
Активну роль має відігравати й НБУ, каже пан Євген, стати інституційним партнером відновлення, здійснюючи такі ключові завдання, як валютне регулювання й контроль за транскордонними потоками капіталу, стерилізацію непродуктивної ліквідності й підтримання інструментів мобілізації заощаджень.
Нині в Україні вже є ціла низка важливих фінансових інститутів розвитку. Це й Національна установа розвитку, й АТ «Фонд декарбонізації України», Експортно-кредитне агентство. Ключова відмінність цих інституцій, порівняно з комерційними банками, полягає в тому, що їхньою основною метою є не комерційний прибуток, а підтримка економічного зростання.
Національна установа розвитку, наприклад, орієнтується на наукову підтримку. Як повідомив промовець, нинішнього року, між Інститутом економіки і прогнозування і Національною установою розвитку підписано меморандум про співпрацю, напрацьовуються тематика і напрями спільної роботи.
Важливий інструмент загальної кредитної політики — кліматична політика або зелений курс. Це узагодження кредитної політики з кліматичними стандартами. Воно відкриває доступ до структурних фондів ЄС і гарантує, що відновлена українська промисловість буде спроможна на єдиному ринку ЄС.
Підсумовуючи, Євген Бублик назвав ключові принципи, яких слід дотримуватись у фінансовій політиці відновлення. Найперше – це те, що саме внутрішній капітал є основою відновлення. Наступне: державна кредитна політика є базовим елементом фінансової моделі відновлення. НБУ створює для неї сприятливі умови. Узгодженість кредитної й монетарної політики є ключовою складовою успіху. Монетарна політика не повинна ставати на заваді. Провідниками державної кредитної політики мають стати національні фінансові інститути. А державна кредитна політика має бути узгоджена з імперативом зеленого курсу і Паризької угоди.
* **
Підсумком цього дня стало обговорення важливих питань формування стратегії промислового відновлення України.
Між Національною академією наук України та Всеукраїнською громадською організацією «Український союз промисловців і підприємців» було укладено Меморандум про співпрацю, який підписали президент НАН України Анатолій Загородній та президент УСПП Анатолій Кінах.
А в рішенні спільного засідання записано, що формування науково обгрунтованої стратегії промислового відновлення України є пріоритетним напрямом співпраці НАН України та УСПП. Утворена спільна координаційна робоча група, яка вже до 15 вересня визначить конкретні теми, пріоритети та пропозиції.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Фото пресслужби НАНУ