35-ту річницю своєї незалежності Україна вп’яте зустріла у затяжній, жорстокій і несправедливій війні з російським агресором, у постійних обстрілах та бомбардуваннях, але зі стійкістю й готовністю відкинути намагання ворога, домогтися справедливого миру і відбудувати державу.
У цьому контексті уже традиційно напередодні Дня незалежності в Національній академії наук України відбулося засідання Президії НАНУ, на якому було розглянуто й обговорено найважливіші теми сьогодення — з проєкцією на майбутнє.
«Нині академія зосереджує свій потенціал і зусилля у сферах, де наука критично потрібна державі», — сказав у своєму вступному слові президент НАН України Анатолій Загородній. Понад 40 установ академії виконують роботи в межах державної науково-технічної програми оборони й безпеки, продовжив він. Науковці академії формують міцну наукову основу для становлення й розвитку незалежної української держави, утвердження верховенства права, демократичних інституцій. Підготовлено аналітичні матеріали щодо вдосконалення державної політики, спрямованої на зміцнення її наукового потенціалу, підвищення ефективності підтримки наукових досліджень і стимулювання інноваційного розвитку.
«Отже, результати роботи академії, попри те, що вони не завжди помітні зовні, формують потужну інтелектуальну основу стійкості країни», — підсумував Анатолій Загородній.
Мала відкрита економіка посеред невизначеності світу
Доповідь, з якою виступив академік НАН України Валерій Геєць, була присвячена аналізу української економіки, її місцю та перспективам у світовому економічному процесі.
За міжнародно визнаними критеріями, уточнив доповідач, українська економіка сьогодні належить до малих відкритих економік. Зокрема це означає, що в зовнішньоторговельному обігу перебуває значна частина нашого валового внутрішнього продукту.
Водночас наша економіка характеризується певними системними вадами, додав промовець, однією з яких є те, що «Україна за роки свого незалежного функціонування не змогла вирішити серйозну суперечність між державою і власністю». Питання на сьогодні залишається відкритим.
Складовою системної вади, за словами Валерія Гейця, є й те, що в Україні, яка перебуває у стані війни, «управління економікою досить часто має адміністративний характер, що зумовлює певні питання з економічними свободами». І цю проблему також доведеться розв’язувати у повоєнний час. Такі наші вихідні характеристики.
Викликами й ризиками для нинішньої глобальної економіки (і для нас теж) академік Геєць назвав старіння населення, нерівність, що поглиблюється у світі, кліматичні загрози, пандемії, геополітичну фрагментацію суспільства, невизначеність та непередбачуваність. У таких обставинах ринок з автоматичними регуляторами не може виконувати функції промоутера економічного зростання, зазначив він.
З погляду ретроспективи
Доповідач навів динаміку світового ринку, його економічного зростання ще з початку ХІХ століття. На графіку чітко видно чотири періоди, які демонструють співвідношення ринкового обміну, динаміки розвитку і глобального ВВП. У першому періоді, що простежувався до 60-х років XIX століття, торгівля випереджала у своїй динаміці розвиток ВВП і по суті була промоутером економічного зростання.
Однак, приблизно з 60-х років ХІХ століття ринок втрачає свій дієвий вплив на динаміку економічного зростання, каже доповідач. Починається період, який пізніше назвуть «економічним націоналізмом 1».
І тільки після Другої світової було знайдено механізм розв’язання цієї суперечності. З’являється, за словами доповідача, можливість поєднання соціального й економічного. Цей процес трактують як «соціальне життя — економічна мотивація». Торкається він усього світу, зокрема й економіки колишнього СРСР. Водночас розвивається і навіть нарощує свої темпи глобалізація економіки.
І вже наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття виникають нові суперечності між національним і глобальним. І в результаті, каже академік Геєць, вдруге за понад 200-річну історію свого існування ринок перестає виконувати свої функції. Цей четвертий період позначають як «економічний розлом сучасності».
Світ наче розпадається на дві частини: в одній домінує транснаціоналізм і глобалізм, а в другій національні держави намагаються відстоювати свої економічні інтереси. З’являється так званий «економічний націоналізм 2». З одного боку — світ без кордонів, влада корпорацій і дешевий експорт, а з другого — економічний націоналізм з торговельними обмеженнями, економічним егоїзмом і використанням ресурсів як зброї.
Як поєднати глобальне з національним, як забезпечити взаємодію між ними? Ця суперечність сьогодні є надзвичайно серйозною, зазначає Валерій Геєць. Поки що пошук моделі майбутньої ринкової взаємодії обмежується лише створенням окремих принципів, за якими її треба вибудувати.
Макроскладові глобальної економіки й наш вибір
Доповідач зупинився на системі нинішньої глобальної економіки, де особливе місце посідають макрорегіональні структури, до яких входять Євроатлантичний блок країн-партнерів (США та країни Євросоюзу), Китаєцентричний блок (Китай та його сателіти), а також Глобальний Південь. Країни, що належать до останнього, можна назвати ще країнами-балансирами. Зазвичай вони намагаються працювати з усіма, використовуючи контакти на свою користь.
Євроатлантичний блок — найближчий до нас в усіх сенсах. Частиною його, ставши кандидатом у члени Євросоюзу, ми намагаємось бути. Але, якщо придивитися ближче, каже Валерій Геєць, ми розуміємо, що цей блок зовсім неоднорідний у відстоюванні своїх економічних інтересів. США формують національний глобальний протекціонізм, субсидують власні інтереси, якщо треба, здійснюють односторонній тиск, відстоюючи їх.
А країни Європейського Союзу не мають можливості діяти таким робом. Вони залежні від ресурсів, шукають порозуміння, зацікавлені в регулюванні ситуації й пошуку узгодженого рішення.
ЄС, на думку Гейця, є досить суперечливим прикладом моделі взаємодії глобального й національного. Особливо якщо взяти до уваги його політичну складову, що проявилася у спробах розвивати ЄС як єдину країну. Натомість ЄС має великий потенціал для розвитку своєї структури як потужного економічного союзу. І для нас це надзвичайно важливо.
В Україні впродовж 2021–2025 років не раз проводили дослідження, щоб визначити, як оцінює населення доцільність вступу в Європейський Союз. І рівень «за» завжди був досить високим.
Водночас наше зближення з Європейським Союзом, зазначив доповідач, відбувається не так просто. Йдеться насамперед про відповідність наших дій вимогам ЄС, а інколи й нерозуміння того, що в переговорні позиції України закладається нормативний фундамент юридичного характеру. Валерій Геєць зацитував документ, у якому сказано, що через часте копіювання регламентів ЄС без урахування управлінської національної культури й тих внутрішніх суперечностей, що є в Україні, ми можемо виявитись нездатними до реалізації задекларованого.
Чому важливо накопичувати
Після Другої світової війни, яка розгорталася на теренах Європи, було продемонстровано кілька моделей повоєнного відновлення країн. Принципово різними вони були в Німеччині й у Великій Британії. У підсумку: німецьке чудо відбулося, а англійське — ні. Усім відомо, що німці отримували допомогу від плану Маршалла. Але англійці також отримували зовнішню допомогу, і в грошовому еквіваленті навіть удвічі більшу, уточнив Валерій Геєць. Зовнішня допомога ФРН становила 1,4 млрд доларів США, а для Великої Британії — 3,2 млрд доларів.
Ця допомога дала змогу Великій Британії погасити дефіцит платіжного балансу, уникнути фінансового краху, виконати соціальні зобов’язання та забезпечити потреби у споживанні, перелічив Валерій Геєць. Натомість Німеччина змогла реалізувати успішну модель і створити чудо: домоглася макростабільності, провела цільові інвестиції й запустила довгостроковий механізм економічного зростання.
Темпи зростання німецької економіки у 50-х повоєнних роках становили 8 %, у 60-х — 4,4 %. (У Великій Британії до 1962 року — 2,2 %.) У Німеччині зуміли змотивувати людей до ощадливості й нагромадження. Норма нагромадження у ФРН, тобто частка національного доходу, яка спрямовувалася на інвестиції, модернізацію та нові технології, становила 28 %. Особисті заощадження становили до 14 % (у Великій Британії — 6 %). У країні була вибудувана ціла система: запровадження премій за заощадження, доплати кращим, розвиток інфраструктури для дрібних заощаджень, обмеження споживчих витрат через високі ставки по кредитах. Водночас держава стимулювала інвестиції, жорстко обмежувала монополії, надавала податкові пільги для корпоративних інвесторів.
Англійці мали іншу мотивацію. Вони вважали, що достатньо настраждалися під час війни, і вже можна трохи розслабитися, доходи населення спрямовувалися здебільшого на базове споживання.
Приклад партнерів і сучасників
Для нас показовим може бути й інший приклад — Чехії та Естонії, які досягли успіхів у піднесенні своїх економік уже в наш час, сказав Валерій Геєць.
Він розповів, що Чехія за структурою економіки на початку 2000-х була досить близька до України: та сама металургія, важке машинобудування, сировинна залежність, енергомістка економічна діяльність. Відновлюючись та трансформуючись, країна змогла використати свої можливості для перебудови й успіху. Середній клас у Чехії, у співвідношенні до кількості населення, сьогодні численніший, ніж у Німеччині.
Важливу роль у чеській перебудові відіграла держава: використовуючи свої можливості, вона закривала нерентабельні підприємства, створювала майданчики для нового бізнесу, для системи регулювання, мотивуючи у такий спосіб здійснювати необхідну трансформацію.
Схожий шлях пройшла й Естонія, зауважив доповідач. «На превеликий жаль, ми не змогли реалізувати цього в Україні», — додав він.
Україна: вибір моделі
Ми повинні зрозуміти, що для нас починається серйозний виклик, який полягає у виборі моделі майбутнього відродження України, зазначив академік Геєць.
У контексті перебудови економіки в історії незалежної України можна виокремити чотири періоди. Перший пов’язаний з безкінечним закриттям нерентабельних підприємств, які в умовах відкритості економіки держава втрачала.
А на початку 2000-х в Україні починається другий період — інвестиційний бум. «Норма заощадження зростає до рівня 27–28 % — це та характерна норма, за якої відбувається відбудова й модернізація, — пояснює Валерій Геєць. Цей період він розкриває детально, адже країна могла використати свій шанс. — Однак трагедія полягає в тому, що українська держава послаблює свій вплив на ринок, віддаючи цю місію екзогенним чинникам. А що в цей час відбувається у світі? Зростають ціни на наші основні експортні товари. І наші товаровиробники з низькою доданою вартістю, враховуючи, що економіка стала відкритою, виходять на ринок і починають заробляти… При владі тоді були люди, які говорили, що вони хороші господарники. Насправді це ніякі не господарники, вони скористалися високими цінами. Але як тільки світові ціни провалилися, ми й посипалися. Сьогодні наша схильність до заощадження та нагромадження перебуває на дуже низькому рівні. Для цього треба виходити на рівень 28–30 % ВВП і мати відповідні чинники. Тепер нам доведеться їх так чи інакше формувати».
Що відбулося у період інвестиційного буму і золотих часів української незалежності в Європі?На жаль, в Європейському Союзі схильність до нагромадження й економічного зростання, ще починаючи з 70-х років, поступово знижувалась. А у 2006–2010 роках фіксувалася глобальна фінансова криза. Лише в останнє десятиліття динаміка розвитку економіки ЄС пішла вгору, хоча й не демонструє тих економічних успіхів, які мала в повоєнні часи. А для повоєнного відновлення економіки України було б вкрай важливо мати гарний приклад і стимул Європи.
Куди вкладати гроші?
Ми аналізували, куди під час інвестиційного буму вкладалися кошти українського бізнесу, і куди для модернізації своєї економіки вкладали їх у Чехії. Окреме питання — банківські кредити. Вони й тоді, і нині, зазначив Валерій Геєць, використовувались дуже слабко. А в повоєнній Німеччині кредити сягали 35 % валового внутрішнього продукту.
«Ми не мали можливості, не вміли, не хотіли й не пускали прямі іноземні інвестиції у свою економіку, — аналізує доповідач. — Вкладалися вони, куди могли: тобто в нерухомість, фінансовий сектор тощо. А населення теж не мало альтернатив: держава не створила механізмів, куди б можна було вкласти кошти, щоб убезпечити себе на майбутнє і мати відповідний дохід. Тому воно вкладало кошти у житлове будівництво. Ну, а сама держава реалізовувала соціальні програми. І це одна з причин системного провалу наших ознак ринковості, які нам сьогодні треба повертати й розвивати».
Сценарії економічної трансформації
Над сценаріями змін зараз розмірковують чимало професійних інституцій і громадських організацій, заявив Валерій Геєць. Думають над цим і науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України. «Ми розглядаємо кілька сценаріїв, — зазначив академік Геєць. — Зокрема, великий потенціал для експорту має сьогодні український ОПК, але реалізується він лише на 30 % — переважно через те, що замовляє держава для потреб ЗСУ. Водночас ми знаємо, що саме такі можливості використовувала повоєнна Японія, здійснюючи своє економічне диво. Цим шляхом іде й Ізраїль. А для того щоб наші можливості зростали й удосконалювалися, необхідний високотехнологічний науковий супровід».
Один зі сценаріїв може бути схожий на те, як трансформувалася Чехія, продовжив Валерій Геєць. І це один з високотехнологічних шляхів, яким Україна може рухатися до європейської співдружності. Згадаймо також варіант Болгарії. У цій країні, на етапі її вступу до Євросоюзу також відбулася певна модернізація й прив’язка до європейських ланцюгів постачань. Болгарія змогла суттєво підтягнути свої спроможності й досягти успіху.
«Зрештою, ми можемо рухатися так, як рухаємося зараз, — усміхається, — хоча це один із найбільш негативних сценаріїв для України».
Повернувшись до сценаріїв трансформації України, ідей та пропозицій науковців різних галузей — економістів, політиків, екологів, соціологів, — Валерій Геєць запропонував започаткувати міждисциплінарний проєкт. У його межах варто вивчити й проаналізувати все напрацьоване, а за допомогою цифрових технологій — все прорахувати, послідовно відстежувати, моніторити, коригувати й вносити пропозиції, адже така робота потребує постійної уваги. Академік переконаний, що вона під силу тільки НАН України. «Тому за підсумками обговорення ми могли б уже почати реалізовувати такий проєкт», — заявив він.
…І доповідь, і пропозиція знайшли дуже активну підтримку й викликали жваве обговорення. І якщо цей проєкт почне реалізовуватися, у нас буде чимало нагод повернутися й до цієї розмови, і до теми економічної трансформації України.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Картинка: https://subota.online/bilshist-ukraintsiv-pidtrymuiut-rynkovu-ekonomiku/#google_vignette