Навряд чи хтось в Україні сумнівався, що День знань стане винятком для російських варварів, і вони дадуть змогу дітворі, студентам, усім, хто навчає і навчається, спокійно зустріти початок нового навчального року. Але чого можна чекати від войовничих невігласів, які за літо знищили понад 13 мільйонів книжок, випущених українськими видавництвами, і серед них — мільйони підручників та посібників.
У Києві й передмісті у ці дні наводять жах російські реактивні «шахеди» — не балістика, а відносно дешеві й прості у виробництві дрони. Знищено велику кількість складів продовольчих і промислових товарів, ліків. Це не спричинить ні голоду, ні епідемій, але життя ускладнить точно. Ми станемо біднішими, зменшиться наша спроможність донатити.
Чому так сталося? По-перше, тому що росіяни — такі, як вони є, й іншими бути не здатні. Але є й друга причина: ми не прорахували ситуацію, не вжили вчасно заходів. Наші антидрони чудово навчилися збивати звичайні «шахеди». А от проти нових — зі швидкістю до 500 км/год і стелею польоту до 4 км — ефективних і недорогих засобів наразі немає. Скоро будуть. Але зараз їх немає, і в цьому «раунді» технологічної війни ми поки що програємо росії.
Так, це війна технологій, інновацій, інтелектів. Наша боротьба триває за право країни жити вільно і бути незалежною. На п’ятому році війни ми все ще тримаємося — завдяки ентузіастам і фанатам науки та освіти, завдяки жертвам патріотів, які своїми щоденними подвигами компенсують брак загальнонаціонального інтелекту. Битва точиться не лише у сфері озброєння. Розумні й освічені потрібні всюди: у державному управлінні, у судовій і законодавчій владі, на виробництві, у сільському господарстві, в охороні довкілля.
Не завжди рівень тих, хто при владі — на різних її щаблях, — достатній, щоб впоратися з викликами, які створює
повсякдення, особливо воєнне. Як на мене, саме це і є найбільшою проблемою держави. Навіть гіршою, ніж корупція. Бо корупція — це те, що за межею людської гідності й честі. Треба ловити за руку й тягнути до суду. А незнання, невміння — ну що ж, буває… Ми надто легко довіряємо відповідальні посади, коли від професійності, компетентності й уміння організувати процес залежить виконання важливої роботи, успіх справи й долі людей. І, на жаль, нерідко прикро помиляємось.
Але водночас ми сьогодні бачимо, як у боротьбі з ворогом з’являються розумні, освічені й талановиті командири, і саме до них навіть за «демографічного голодування» стають у чергу охочі поповнити лави захисників. Знання, досвід, повага до людей, які поряд з тобою роблять одну справу, чесність і справедливість — це те, що цінується в цивільному житті й ще більше — на війні.
Кожна доба потребує своїх героїв і своїх професіоналів. Сьогодні, на початку нового навчального року важливо сказати, що за всієї поваги до представників різних професій, на багато років наперед нашій країні будуть особливо потрібні висококласні інженери, загалом люди природничих спеціальностей. Потрібні фізики, математики, хіміки, біологи.
Спеціалісти-практики й ті, хто їх навчає. Тобто педагоги.
Результати ж вступної кампанії цього року показали, що з майбутніми вчителями у нас складається «не дуже». На педагогічну спеціальність «Середня освіта (Фізика та астрономія)» навіть у Києві зарахували лише двох студентів. Якщо нічого не зміниться, у найближчі роки нам бракуватиме фізиків і хіміків, спеціалістів інших природничих спеціальностей. Таку ситуацію треба змінювати. Адже навіть повернувши мир, ми маємо зберегти його надовго. Бажано — назавжди.
Олег ЛИСТОПАД
Мал. Олексія Кустовського