uk

Чому потрібна системна пропаганда науки?

У № 16 газети “Світ” за цей рік вийшла моя зі співавторами стаття “Від популяризації досліджень до системної пропаганди науки”. Сам термін “пропаганда науки” викликав у деяких колег дискусії, тож, очевидно, потребує  ґрунтовного пояснення.

 В Україні зазвичай на цьому місці використовується термін “популяризація науки”, який означає широке ознайомлення громадськості з досягненнями і результатами науково-дослідної роботи. Основною метою тут є поширення та рекламування отриманих чи потенційних наукових результатів. У свою чергу термін “пропаганда науки” передбачає не тільки ознайомлення з результатами досліджень,  але й своєрідний вплив на суспільство через пояснення, наскільки необхідні й значимі досягнення науки. А це означає, що суспільству має бути надана ґрунтовна інформація, яка пояснює, яких успіхів буде досягнуто завдяки впровадженню наукових результатів  і якими будуть наслідки, якщо їх не впроваджувати. Інакше кажучи, ключовою метою тут є активація дій і посилення залученості до науково-дослідної роботи якомога більшої кількості фахівців, донесення до співгромадян розуміння цінності та престижності науково-дослідної роботи.

Я б сказав, що на доіндустріальному, індустріальному і навіть постіндустріальному етапах розвитку цілком достатньо було б просто популяризації досліджень. Однак на сучасному інформаційно-мережевому етапі забезпечити конкурентні переваги лише популяризацією досліджень аж ніяк недостатньо, треба переходити до їх пропаганди. Дослідницька робота сьогодні стає частиною формування конкурентних переваг — у майбутньому, а також ключовим елементом створення доданої вартості за нинішнього укладу виробництва.

Розумію, що в більшості постсоціалістичних країн термін “пропаганда” має певний негативний відтінок. 

Але виникає закономірне запитання: хіба може бути пропаганда виключно негативним чи виключно позитивним явищем? Звісно, що ні. Все залежить від того, що саме є об’єктом пропаганди. Ніхто ж не буде сперечатися, що пропаганда здорового способу життя чи історичних і культурних надбань  є виключно позитивними явищами.

Отже, й пропаганда науки в цілому і, зокрема, конкретних наукових досягнень і результатів, науково-дослідної праці є виключно позитивним явищем. Але окрім того, що це важлива складова  науково-дослідної діяльності, основні функції якої ми описали у згаданій вище статті, пропаганда науки має ще цілу низку важливих функцій.

А саме: вона спрямована на те, щоб у суспільстві сформувати чітке уявлення про значення для соціуму та конкретного індивідуума впровадження досягнень науки, а також наслідків, що можуть виникнути в результаті  ігнорування або не своєчасного впровадження наукових рекомендацій. 

Пропаганда науки має мати не періодичний, а виключно системний, професійно-орієнтуючий сенс. А досягати цієї системності можливо лише використовуючи різноманітні засоби масової комунікації.

Ефективна пропаганда науки — це не просто про питання її розвитку, економічної стабільності, а й соціального відновлення країни за нинішніх та перспективних умов. Якщо в суспільстві є системне усвідомлення досягнень науки й необхідність швидкого впровадження їх у практику, то й результати наукових досліджень впроваджуються швидше, а ймовірність негативного ставлення до наукового прогресу суттєво зменшується. І в цьому полягає функція пропаганди науки як інструменту соціальної підтримки і сприяння відновленню суспільства та забезпеченню економічної спроможності держави. 

Пропаганда науки може стати також важливим фактором  національної безпеки. До прикладу, ще на початку 2000-х років учені — біологи й економісти — попереджали про високу вірогідність глобальної епідемії, що стало очевидним з численних спостережень та досліджень. І вже тоді більшості науковців, які досліджували цю проблему, було зрозуміло, що уникнути  епідемії, скоріш за все,   неможливо. Це тільки питання часу.  Наприклад, пророчими були висновки, зроблені понад 20 років тому, видатним українським вченим членом-кореспондентам НАН України і академіком АМН України, професором Віталієм Курдюмом, який стверджував, зокрема: «…вибухову еволюцію інфекцій можна визнавати, можна не визнавати, але як показує реальність, вона почалася і йде по висхідний”; “Однак найтривожніше те, що зміни вірусів відбуваються стрімко, вибухова еволюція йде навіть на рівні одного індивідуума в процесі хвороби”  (Про це писало «Дзеркало тижня», у липні 2022 року. https://zn.ua/ukr/HEALTH/navala.html  ).

Спробувати мінімізувати наслідки глобальної епідемії можна було б, зосередивши зусилля навколо об’єднання та спільної роботи над високодиверсифікованим стратегічним запасом медико-біологічних ідей та інновацій. Однак, налагодити системну пропаганду таких досліджень не вдалося. А в сучасних умовах  створити стратегічний запас медико-біологічних ідей та інновацій навіть теоретично неможливо. Зокрема, це пов’язано з тим, що втрачена негативна доказова база досліджень (база неуспішних досліджень) за декілька десятиліть, а вона є такою ж науковою цінністю, як і позитивна база досліджень. 

Підсумовуючи, наполягаю, що пропаганда науки є однією з найважливіших складових науково-дослідної діяльності і обов’язковим елементом розвитку будь-якої держави. Суспільство, яке бажає бути інтелектуально розвиненим, не має права ігнорувати пропаганду науки.

 Ця стаття є висловленням особистої позиції автора як незалежного дослідника і не може розглядатися як позиція будь-якої із структур, з якими автор співпрацює в процесі професійної, громадської й міжнародної діяльності. 

Ігор ГАЛИЦЯ, доктор економічних наук, професор, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого,  міжнародний експерт