Інтернаціоналізація давно є пріоритетом усіх європейських університетів. ЗВО створюють філії у різних частинах світу, налагоджують партнерство та студентську мобільність, приваблюють на навчання молодь з інших країн тощо.
Українські заклади вищої освіти нині «наздоганяють» європейців на шляху інтернаціоналізації. Допомогти в цьому можуть міжнародні програми та проєкти. Один з них – навчальна програма з підтримки інтернаціоналізації, яку створило Міжнародне бюро Ганноверського університету імені Лейбніца (ІО LUH). За три роки курси та тренінги пройшли чимало викладачів українських вишів. І найважливіше, що кожен учасник програми за підтримки колег з Німеччини розробив власний проєкт інтернаціоналізації для свого університету. Звісно, ці проєкти не тільки покращують українсько-німецькі освітні відносини, а й допомагають знайти партнерів у всьому світі, створити у ЗВО дружнє міжкультурне середовище, підвищити якість освіти, залучити на навчання іноземну молодь. А значить – заробити більше коштів і отримати додаткові можливості для розвитку.
Що це за проєкти, і як саме вони допомагають інтернаціоналізувати університети, викладачі з різних областей України розповіли під час форуму «Інтернаціоналізація українських закладів вищої освіти 2021: німецько-український досвід», який днями відбувся у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Його співорганізатором стала також Німецька служба академічних обмінів (DAAD).
Колеги з Німеччини розповіли про тенденції інтернаціоналізації у світі, поділилися досвідом – як шукати можливості для міжнародних наукових і академічних обмінів. Радили врахувати досвід (а особливо, «гулі») європейських університетів і не застосовувати форми та методи, які давно втратили актуальність для освітянської спільноти світу.
Найбільш уважно учасники та гості форуму (онлайн і офлайн) слухали історії українських викладачів. Ті розповіли, як розробляли стратегію інтернаціоналізації, покращували мобільність, створювали навчальні програми, проводили спеціальні дослідження. Вони впевнені: навіть у часи пандемії інтернаціоналізація не повинна ставати «на паузу».
ЧИ Є У ВАС ПЛАН?
Проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків Національного університету «Львівська політехніка» Наталія Чухрай розповіла, як створювала стратегію інтернаціоналізації. «Перший крок до успіху стратегії – написати її, – пожартувала пані Наталія. – Повірте, це зовсім не просто».
За словами Наталії Іванівни, спочатку вона планувала створити стратегію з найповнішим переліком цілей і завдань. А потім зрозуміла, що варто зосередитися на найважливішому: навчальних послугах, підтримці міжнародних проєктів, соціальній роботі тощо. «Обирайте теми і напрямки, де ви сильні, – порадила доповідачка. – А найважливіше – одразу шукайте партнерів серед науковців і студентів. Робота над стратегією у нашому ЗВО об’єднала людей з різних факультетів і відділів. Нині це сильна команда, яка може втілювати найсміливіші плани».
ДРУЖИТИ ЗАКЛАДАМИ
Один з найстаріших педагогічних вишів в країні – Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка – також не стоїть осторонь процесів інтернаціоналізації. Тут переконані, що майбутні педагоги повинні знати про сучасний міжнародний досвід, вміти шукати партнерів з-за кордону, працювати у спільних проєктах. Усе це знадобиться у педагогічній практиці, адже тренд сучасного глобального світу – дружити школами з різних країн.
Для того, щоб подружити студентів з однолітками з усього світу, доцент кафедри психології ЗВО Ірина Когут започаткувала у закладі міжнародні тижні. «У 2021 році цей тиждень був особливий, – розповіла доповідачка. – Сім днів учасники презентували свої проєкти, обмінювалися ідеями, брали участь у семінарах».
Студенти дуже старалися. Для того, щоб зробити подію привабливою, придумали два десятки майстер-класів з міжнародними спікерами. В результаті – сотні нових друзів та підписані угоди про співробітництво з університетами Малайзії та Польщі.
Іноземні студенти – рушії осучаснення навчального процесу . У Київському національному університеті технологій та дизайну навчається чимало іноземних студентів, але тут переконані, що цього не досить, щоб стверджувати, що інтернаціоналізація вже відбулася. Іноземних студентів у закладі називають рушіями осучаснення навчального процесу. І не дивно, адже іноземці звикли до хороших електронних підручників, електронних бібліотек з англомовним контентом тощо. Все це має бути і в українських вишах.
Одним з показників інтернаціоналізації, на думку професора кафедри технології та дизайну текстильних матеріалів ЗВО Олени Кизимчук, є академічна мобільність. Для того, щоб вона «працювала», нормативна база університету має бути готова до будь-яких викликів. «З початку пандемії дуже важливо було організувати усі процеси навчання онлайн, – пояснила вона. – Тому ми розробили положення про визнання результатів навчання поза університетом».
В університеті підтримують програми віртуальної мобільності. Наприклад, чимало студентів навчаються одночасно і в Києві, і в університеті Великобританії. По закінченню навчання вони отримають два дипломи.
Колегам, які хочуть покращити академічну співпрацю з закордонними закладами, пані Ольга радить провести чесний SWOT-аналіз, визначити, який рівень англійської мови мають викладачі та студенти, чи готові у ЗВО викладати англійською, чи є сучасне обладнання та гуртожитки.
АНГЛІЙСЬКА – ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ
Більшість доповідачів форуму наголошували на тому, що «наріжним каменем» інтернаціоналізації є англійська мова у закладі. А от у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» переконані, що викладання англійською – це ще не інтернаціоналізація. «Можна мати іноземних студентів і абсолютно не використовувати їхній досвід, – міркує керівник відділу міжнародного співробітництва Могилянки Лариса Човнюк. – Треба залучати цю молодь до дискусій, створювати середовище, в якому іноземці ділитимуться досвідом з місцевими студентами».
Доповідачка розповіла, що в Могилянці прагнуть, щоб інтернаціоналізація була доступною для всіх, а не лише для студентів з заможних родин, які мають можливість поїхати на навчання за кордон. «Важливо надати нашим студентам усі міжнародні компетенції, – наголосила Лариса Юріївна. – Вони мають розуміти, що таке світ, як живуть в інших країнах».
В академії мали великі плани щодо інтернаціоналізації, але пандемія їх суттєво сплутала. Тому сьогодні тут влаштовують «віртуальні обміни». «Це не просто курси міжнародних університетів, якими можуть скористатися українські студенти, – пояснила пані Лариса. – Ми створюємо дві групи – одну з нашого ЗВО, одну – з закордонного, і студенти одночасно, під керівництвом викладача, працюють над тією чи іншою темою».
ВОЛОНТЕРСЬКА СЛУЖБА «ДРУЗІ»
Покращити інституційну привабливість Луцького національного технічного університету для іноземців вирішили кількома способами. Тут цілком справедливо вважають, що молоді люди шукають у закладі не тільки конкурентну освіту, а й друзів та приязне середовище. Якщо таке середовище у ЗВО є, випускники з радістю радять його своїм друзям. Іншими словами, спрацьовує «сарафанне радіо».
Саме тому, як розповіла завідувачка відділу неперервного навчання університету Олена Ковальчук, у закладі вирішили створити багатомовний і багатокультурний кампус. Для підвищення мовного рівня запропонували українським студентам 14 факультативних предметів англійською мовою і два – польською (і це швидко дало хороший результат).
Окрім того, у ЗВО створили волонтерську службу «Друзі». Студенти з України допомагають іноземцям з адаптацією, розповідають про місцеву культуру та звичаї. Від цієї дружби виграли всі: молодь з-за кордону почувається комфортно, а українці розвивають мовні навички та дізнаються більше про світ.
– А ще під час локдауну викладачі нашого університету скористалися можливостями віртуальної мобільності, – додала Олена Сергіївна. – Показники мобільності зросли втричі!
«СТАВКА» НА ІТ
Українських айтівців дуже цінують на світовому ринку праці, запит на ІТ-спеціалістів сьогодні – величезний. Саме якісними навчальними програмами у цій галузі вирішити привабити іноземних студентів у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Проректор з науково-педагогічної роботи та інформатизації вишу Віталій Кухарський розповів, що за останні два роки в університеті відкрили декілька глобально орієнтованих програм: з кібербезпеки, комп’ютерних наук, статистики та науки даних, програмного забезпечення, квантового програмування, HR-менеджменту у галузі громадських організацій та бізнесу, прикладної математики.
– На ринку величезний попит на наших випускників, – зазначив пан Віталій. – До речі, багато компаній прагнуть співпрацювати з університетом і допомагати зі створенням навчальних програм.
Також в університеті відкрили центр маркетингу та розвитку. Центр досліджує зовнішній та внутрішній ринок освітніх послуг та «просуває» бренд закладу. Іншими словами, у ЗВО не чекають закінчення пандемії, щоб нарешті «почати жити», а створюють програми та умови, які є привабливими для українських та іноземних студентів вже сьогодні.
СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО
У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, у якому також навчається багато іноземних студентів, вирішили, що дуже важливо покращувати обізнаність студентів та викладачів щодо інтернаціоналізації. Тут створили спеціальний дайджест, який розповідає про міжнародні проєкти КНУ та інших університетів.
Автор цього проєкту, начальник відділу міжнародного співробітництва Андрій Кравченко зізнався, що завдяки дайджесту і сам дізнався багато нового. Також у ЗВО створили офіс для отримання грантів, де з радістю консультують студентів і науковців, розповідають, де і як отримати грантове фінансування. «Звісно, пандемія Covid-19 все ще триває, – зазначив пан Андрій. – Але кількість міжнародних проєктів, у яких беруть участь студенти й викладачі університету – збільшилася!».
Підготувала Світлана ГАЛАТА
ДО ВІДОМА
За даними Державного центру міжнародної освіти, сьогодні в Україні навчається понад 75 тисяч іноземних студентів зі 155 країн світу. Іноземців приваблює якісна освіта, вартість навчання, міжнародне визнання диплому тощо. Найбільше студентів приїжджає з Індії, Марокко, Туркменістану, Азербайджану, Нігерії, Китаю, Туреччини, Єгипту, Ізраїлю, Узбекистану. Найчастіше іноземні студенти обирають медичні спеціальності, а також право, архітектуру та будівництво, фінанси, банківську справу, економіку.
Найпопулярнішими закладами вищої освіти, де навчаються іноземні студенти, є Харківський національний університет імені Василя Каразіна; Харківський національний медичний університет; Національний медичний університет імені Олександра Богомольця; Одеський національний медичний університет; Запорізький державний медичний університет; Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова; Дніпровський державний медичний університет; Тернопільський національний медичний університет імені Івана Горбачевського МОЗ України; Буковинський державний медичний університет та Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Газета “Світ”, № 35 – 36, вересень 2021 р.