Майже два тижні у Глазго (Шотландія) тривала 26-та кліматична конференція – СОР26 (Conference of Parties), учасники якої домовлялися про заходи, що допоможуть зупинити глобальне потепління та кліматичні катастрофи. Ці переговори включали фактично три заходи: 26-ту зустріч Сторін рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК), 16-ту сесію Конференції Сторін Кіотського протоколу та 3-тю сесію Конференції Сторін Паризької угоди.
Захід зібрав понад 30 тисяч учасників – чиновників, лідерів бізнесу та неурядових організацій, журналістів, експертів. Від керівників держав прозвучали дуже вагомі та амбітні обіцянки. Так Індія заявила про намір досягнути вуглецевої нейтральності (обсяг викидів СО2 зрівняється з обсягом поглиненого екосистемами країни газу) до 2070 року. Індія – четверта у світі за викидами парникових газів після Китаю, США та ЄС. Дві третини виробництва енергії в Індії залежить від вугілля.
Загалом більш як 40 країн погодилися поступово відмовитися від використання вугілля. У тому числі й Україна. На фоні сьогоднішнього катастрофічного браку цього палива на українських ТЕС та ТЕЦ і наближення морозів це звучить якось фантасмагорично, але дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти.Заявляючи про ці та інші свої зобов’язання, зокрема, НВВ – національний визначений внесок у виконання Паризької кліматичної угоди, Україна одночасно піднімала питання фінансування модернізації промпідприємств та інших заходів, які треба виконати на цьому шляху. Так само, як й інші, не надто багаті або й відверто бідні країни. Економічно розвинуті держави ще на попередній конференції з клімату пообіцяли збирати на ці потреби 100 мільярдів доларів щорічно. Але поки що заданий темп втримувати не вдається.
Тим часом є сфери, в яких Україна може показати лідерство і без значних фінансових вливань. Мова про Декларацію щодо лісів та землекористування. Про приєднання до неї особисто заявив президент України Володимир Зеленський під час виступу на Конференції. Загалом документ підписали 110 країн, які разом володіють 85% лісів планети. Йдеться не про припинення вирубки взагалі, як подають деякі ЗМІ. А про збереження частки заліснених територій. Зокрема, й через засадження зрубаних ділянок.
«До другого читання готується законопроєкт № 5650. Він запровадить збереження самосійних лісів та нові фінансові механізми для консервації земель та лісорозведення. А також ускладнить розорювання пасовищ та сіножатей. Триває робота і над законопроєктом про вуглецеві сертифікати. Інвестор, який купив ріллю і виростив на ній ліс або купив ділянку самосійних лісів, зможе отримати сертифікат підтвердження обсягу поглинання вуглецю цією ділянкою та використовувати його для торгівлі на міжнародних вуглецевих ринках», – повідомили у пресслужбі Міндовкілля України.
Справді, Декларація передбачає збереження не лише лісів, а й інших природних екосистем. Саме на виконання цих завдань націлена система природно-заповідного фонду України. У тому числі її найцінніші складові – заповідники та національні природні парки (НПП). Ці об’єкти створюються указами президента. що дає главі української держави унікальну можливість – особисто прискорити виконання зобов’язань, задекларованих у Глазго. Досить йому просто зараз поставити сім підписів, як вступлять в силу сім президентських указів. І площа заповідних територій збільшиться в Україні на 51627 гектарів.
Із закликом негайно підписати ці укази до президента звернулися екологи, лідери низки неурядових організацій. «Проєкти усіх семи указів схвалені Кабінетом Міністрів і передані в Офіс президента на підпис главі держави. Так 10 грудня 2020 року КМУ узгодив розширення Карпатського біосферного заповідника в Закарпатській області, 17 лютого 2021 року – створення НПП «Пуща Радзівіла» в Рівненській, 17 березня 2021 року – створення НПП «Куяльницький» в Одеській, 7 квітня 2021 року – розширення НПП «Вижницький» у Чернівецькій області, 8 квітня – розширення низки заказників загальнодержавного значення, 27 квітня 2021 – розширення НПП «Меотида» у Донецькій, 14 липня 2021 року – створення НПП «Холодний Яр» в Черкаській області. Кожна з цих територій справді варта особливого ставлення і охорони», – говорить один з лідерів Української природоохоронної групи Олексій Василюк.
«Довго чекати ми не можемо, оскільки довкілля України знищується варварським господарюванням надзвичайно стрімкими темпами. Це ми яскраво бачимо на прикладі Полісся, особливо Рівненщини, де масштабне за розмірами і стихійне за формою добування бурштину з космічною швидкістю перетворює унікальний лісо-болотний регіон з багатими природними ресурсами та здатністю нівелювати зміни клімату у зону екологічного лиха. Величезні площі лісів та боліт вже перетворилися у території з марсіанськими пейзажами, які не здатні самовідновитися та надавати нам свої унікальні послуги екологічної безпеки», – каже керівник проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» Ольга Яремченко.
Зокрема, створення національного природного парку «Пуща Радзивіла» у Рівненській області забезпечить надійну охорону 24 тисяч га. надзвичайно цінних природних ділянок. На території Пущі вчені нарахували понад 450 видів рослин, з них 12 занесені до Червоної книги України.
З огляду на прискіпливу увагу міжнародної спільноти та українського суспільства до проблем зміни клімату, збереження Полісся в цілому набуває особливої ваги. Адже цей регіон відіграє роль своєрідної губки, накопичувача вологи. Саме болота та інші природні комплекси Полісся забезпечують живлення найбільшої правої притоки Дніпра – річки Прип’ять, а також кількох десятків менших водотоків.
Для їх збереження не потрібні десятки мільярдів, а лише політична воля та розуміння ситуації.
Олег ЛИСТОПАД
Газета “Світ” № 43 44, листопад 2021 р.