Екологічні оцінки українців
Стан довкілля в нашій країні жахливий. Люди це бачать і хочуть змін на краще. Що й засвідчили результати опитування «Захист довкілля в громадській думці українців», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології з 14 по 24 серпня 2021 року. Нещодавно результати дослідження представили в Українському кризовому медіацентрі.
Зокрема, 26% опитаних вважають стан довкілля однією з найактуальніших загроз для країни. Попереду лише загроза подальшого економічного занепаду (31%).
«Впродовж останніх років найактуальнішими загрозами для країни називали війну, корупцію та проблеми економіки. Нині згадують екологічні проблеми нарівні з цими традиційними загрозами. Тобто українці все більше усвідомлюють важливість захисту довкілля і те, як деструктивно такі проблеми впливатимуть на їхнє здоров’я в майбутньому. Екологічна безпека перетворилася з другорядної проблеми на принципове питання геостратегії. А усвідомлення її важливості все більше відображається і в громадській думці українців», – зазначає аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Сергій Шаповалов.
Нехай зробить хтось інший?
Лише 13% опитаних назвали погіршення екологічної ситуації вагомою проблемою для них особисто. Це нібито контрастує з тим, що українці все більше усвідомлюють важливість охорони довкілля для країни загалом.
«Однак це очікувано, адже, говорячи про те, що їх хвилює особисто, громадяни називають короткострокові проблеми, з якими вони стикаються повсякденно. Пандемія коронавірусу зараз, вочевидь, загострила загрозу втрати доходів та недоступності лікування. Це ніяк не суперечить визнанню довгострокової важливості захисту довкілля. Адже якщо ти живеш у місті, де підприємство неконтрольовано забруднює повітря чи воду, наприклад, то ти не помреш від онкології сьогодні чи завтра. Проте протягом кількох років така перспектива цілком реальна», – коментує Сергій Шаповалов.Другорядна для держави
64% українців кажуть, що за останні декілька років екологічна ситуація в їхній місцевості стала гіршою. Ще 24% вважають, що ситуація не змінилася, а покращення помітили лише близько 5%. Є деякі відмінності між регіональними групами та за типом поселення, але це не змінює загальної картини.
«Вочевидь, значна частина негативних оцінок – це не результат поінформованості, а вияв загальної недовіри до влади та негативне сприйняття ситуації в інших сферах соціального життя. Зазвичай оцінки респондентів з інших питань різняться залежно від регіону, віку чи ідеологічних вподобань. Говорячи ж про стан довкілля, українці виявили дивовижну одностайність у негативних оцінках, незалежно від географії, віку чи політичних поглядів. Тобто, люди бачать, що галузь охорони довкілля переповнена проблемами, але при цьому вона довгий час лишалася другорядною для держави», – продовжує аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Сергій Шаповалов.
Серед проблем, які найбільше впливають на їхні родини та оточення, респонденти назвали забрудненість водойм (46%), засміченість побутовими відходами (33%), надмірне споживання хімдобрив (27%), забруднення повітря транспортом (23%). При цьому є регіональні відмінності: проблему забруднення водойм частіше згадували на Сході, а для мешканців Західного регіону більш актуальною проблемою стала засміченість побутовими відходами.
Наскільки ці відчуття опитаних відповідають реальному стану речей?
ВОДА
Не дивно, що серед екопроблем, які найбільше впливають на їхні родини та оточення, українці називають забрудненість водойм. «Мертва риба в річці Південний Буг». «На Львівщині в річці Щирка виявлено загибель риби». «Збитки від забруднення річки Тетерів становлять понад 23 млн. грн.». Подібними заголовками ЗМІ «радують» нас мало не щотижня. Не помітити здохлу рибу або сморід від злитих відходів важко. Чи реагує на це держава? Начебто так. Державна екологічна інспекція складає протоколи, обраховує збитки – якщо їй вдається потрапити на підприємство-забруднювач. Законодавство про екологічний контроль дуже слабке, й інспектора можуть просто зупинити на прохідній. Виправити ситуацію має законопроєкт №3091 «Про державний екологічний контроль». Після двох років безкінечних обговорень Верховна Рада цього літа нарешті ухвалила його в першому читанні. Але коли буде друге, і чи не вихолостять цей законопроєкт лобісти в процесі остаточного ухвалення, не знає ніхто.
Ще однією ознакою поганого стану водойм, що впадає у вічі, є цвітіння. Пересічні українці не розуміють, що вони ж самі й спричиняють позеленіння води. На думку вчених, основні причини цього явища – зменшення проточності води та високий вміст фосфатів. Вони потрапляють у водойми зі стоками, що містять рештки мийних засобів. Щоб запобігти цвітінню води, Міндовкілля розробило, а уряд ухвалив постанову, що передбачає скорочення використання фосфатів у мийних засобах. Але вона набере чинності тільки з 2023 року. Це пролобіював бізнес, який має використати запаси порошків із фосфатами та перелаштувати логістику. Тому наступного року вода знову цвістиме. І знову забруднення водойм потрапить у топ екологічних проблем.
ПОБУТОВІ ВІДХОДИ
На перший погляд, справитися з ними не надто важко. Пересічний громадянин вважає, що достатньо усіх примусити чемно викидати сміття в баки, прибирати за собою тощо. Але насправді це не так. Щоб «запрацювало», необхідно ухвалити якісний закон. Проєкт закону «Про поводження з відходами» не ухвалили в минулому скликанні Верховної Ради, не рухається справа з ним і в нинішньому.
«Екокомітет (Верховної Ради. – ред.) вже рік обіцяє нам текст – цю таблицю на тисячу правок. Їх просувають якісь люди, які представляють чиїсь фінансові інтереси. Екокомітет дослухається до них, відтягує розгляд документа, не показує нам цей текст. Я не можу звинуватити когось у корупційних схемах, тому що не маю для цього доказів, і це неправомірно, але ми не бачимо цей текст уже рік і, вочевидь, не побачимо. А водночас, не можемо й зволікати, бо вже від Польщі відстаємо років на 30. Хто був на польському полігоні чи на сміттєпереробних заводах – скаже, що це космос порівняно з тим, що є в Україні», – зазначила членкиня ГО «Зелена генерація» Олена Казанська під час брифінгу в Українському кризовому медіацентрі.
ПОВІТРЯ
Забруднення повітря ми відчуваємо, коли стає важко дихати. Але отруєння організму стартує задовго до цього. Держава досі не створила сучасної і якісної системи моніторингу. Немає і зрушень у боротьбі з забрудненням, хоча наука – як вітчизняна, так і світова – пропонує чимало рішень і технологій.
«Від Міндовкілля ми очікуємо виконання ролі стража Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок, або НПСВ, якщо скорочено. Хотіли б, щоб міністерство не допускало зволікання з реалізацією плану. На щастя, зараз це не в руках олігархічного лобі. Проте такі спроби постійно відбуваються. Намагаються перекласти фінансування модернізації української енергетики повністю на українську державу, тобто, на платників податків. Ми би хотіли, щоб у міністерства була чітка позиція по НПСВ. Бо Національний план, захищаючи довкілля, б’є по енергетичній сфері, де 80 відсотків видобутку й генерації належать одній людині – Рінату Ахметову. І це відбувається постійна така боротьба його лобі з нашим бажанням дихати чистим повітрям», – сказав співзасновник громадської організації SaveDnipro Артем Романюков, коментуючи результати опитування.
КОМУ НЕ ПОТРІБНА РЕФОРМА?
Природоохоронці стурбовані спробами торпедувати реформу, що націлена на зменшення промислового забруднення. «Від версії до версії ми бачимо спроби вихолостити важливі законопроєкти. Спочатку №4167 «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності». Він покликаний модернізувати промисловість, зменшити промислове забруднення та ліквідувати «договорняки» чиновника та промисловця. А потім – №6004 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». Для нас важливо запровадити моніторинг на джерелах викидів, «на трубах» підприємств, який має бути впроваджений разом із цією реформою. Щоб ми могли врешті-решт порівняти статистику, яку дають ті самі забруднювачі, із тим, що вони реально викидають», – каже Артем Романюков.
На його думку, важливо також продовжити цифровізацію моніторингу та охорони атмосферного повітря.
«Наша команда (авторів програми «Екобот», що консолідує дані про забруднення повітря з мереж громадського, комунального та державного моніторингу повітря. – ред.) вже має розроблену систему дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Система зараз тестується в міністерстві, і нам би хотілося, щоб цей шлях продовжувався і щоб ця послуга була цифровізована. Це дозволить і громадянам легко отримувати інформацію через електронну систему, і забруднювачам подавати документи через електронну систему, і зрештою, державі простіше контролювати», – сказав Артем Романюков.
ПОБОРОТИ КОРУПЦІЮ – ВРЯТУВАТИ ДОВКІЛЛЯ
На думку багатьох експертів, однією з причин погіршення стану довкілля є нереформування природоохоронної галузі. Зокрема, через високий рівень корупції в державі.
Таку думку висловила виконавчий директор Центру протидії корупції Дар’я Каленюк. Вона вважає, що розкриття екологічної інформації про реальні масштаби забруднення довкілля економічно невигідне для олігархату. Як і контроль за забрудненням повітря, води та ґрунтів.
«Олігархічне лобі – надзвичайно потужне в Україні. Воно впливає і на парламент, і на міністерство, і навіть на громадський сектор. Наше завдання у «Центрі протидії корупції» полягає в тому, щоб розібратися, чому великий бізнес говорить про відсутність коштів на проведення модернізації, скорочення викидів, встановлення фільтрів, але водночас у олігархів-бенефіціарів цього бізнесу є гроші на найдорожчі квартири в Лондоні, королівські замки у Франції. Ми не могли залишити без уваги цю сферу, бо бачимо, що ефективність і провадження довкіллєвих реформ і буде справжньою деолігархизацією. Бо без неї реформи не відбудуться», – говорить Дар’я Каленюк.
На думку соціологів та політологів, таке високе визнання екологічної проблематики свідчить і про майбутню електоральну значущість цього питання.
Але результати минулорічних виборів до місцевих органів влади поки що цього не підтверджують.
До міських рад обласних центрів намагалися потрапити три партії, що позиціонували себе як «зелені»: Екологічна альтернатива (Київ), ЕКО ПАРТІЯ Берези (Київ та Луцьк) та Партія зелених України (Дніпро, Запоріжжя та Херсон). Але жодна з них вибори не виграла. Чимало спостерігачів зазначають, що дві з трьох сприймаються як створені спеціально під вибори. Тому люди або не встигли їх помітити, або просто не вірять.
«Цих людей ніхто не знає, діяльність вони почали вести за кілька місяців до виборів. Роками треба працювати на впізнаваність, на довіру. Провели пару акцій із 20-30 активістами і думають, що все. Так це не працює. Ну і плюс потрібен бюджет (аби розкрутити партію) і харизматичний лідер. Ні того, ні другого в них не було», – говорить екоменеджерка Анна Таранцова.
Не розуміють важливості екологічних питань і «великі» партії, що зараз представлені у парламенті та в міських й обласних радах. Так, Київрада ухвалює одне за одним рішення, які призводять до знищення довкілля у столиці. При цьому за ці документи голосують як «УДАР», який збирається наступного разу йти у Верховну Раду, так і «ЄС» та «Батьківщина», які в парламенті вже представлені. Один з найскандальніших прикладів перемоги забудовників над довкіллям – лобіювання забудови Екопарку «Осокорки». Подібних випадків стільки, що вистачить на окрему статтю, а то й на спеціальний випуск газети.
Рано чи пізно нехтування результатами соціологічних досліджень відгукнеться політикам, та буде пізно.
Олег ЛИСТОПАД
Газета “Світ”, № 43 – 44, листопад 2021 р.