Українські університети нині навчаються жити в новій реальності. Як і вся країна, вони дають прихисток тим, хто цього потребує, захищаються від ворога і зазнають втрат у війні з Росією. «Світ» започатковує серію матеріалів про життя наших вишів в умовах воєнного стану, розпочинаючи з НТТУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
Ще 25 – 26 лютого у кампусі КПІ перебувало близько 5 тисяч студентів. А вже 9 березня залишилось менше тисячі. Укриття Київської політехніки стали також тимчасовим прихистком для студентів , викладачів і їхніх родин, які живуть у професорських будинках на території університету, а також мешканців навколишніх мікрорайонів.
Система життєзабезпечення
Як розповідає ректор КПІ Михайло Згуровський, для всіх цих людей було організовано систему життєзабезпечення – у повному розумінні цього слова. Для них облаштовано місця в укриттях, Центр студентського харчування та волонтери із числа студентів та співробітників організували харчування, є й медичний супровід – і ліки, і консультації лікарів та психологів. Отже, на території університету створено максимум можливих в цей час умов для безпеки людей.
Друге важливе завдання, яке постало перед університетом – забезпечити життєдіяльність величезної інфраструктури. Територія КПІ – це 160 гектарів, на ній розміщено близько 80 великих будівель – навчальні корпуси, гуртожитки, об’єкти загального користування (бібліотека, Центр культури і мистецтв). Звісно, усі ці об’єкти потребують інженерного супроводу.
– Для того, щоб організувати весь цей комплекс робіт, створено головний оперативний штаб, який відповідає за життєзабезпечення та безпеку людей на території університету. Крім того, створено оперативні штаби на факультетах і в навчально-наукових інститутах. Уся ця система працює злагоджено. Так, люди не перебувають в умовах високого комфорту, але дуже важливо, що психологічно вони розуміють – є система, є безпека, тож вони спокійні.
Нещодавно господарські служби запустили в експлуатацію бюветний комплекс. Навіть якщо відімкнеться централізоване водопостачання й електроенергія, завдяки цій свердловині й генератору і мешканці КПІ, й жителі навколишніх будинків будуть з водою.
Диверсанти не пройдуть
До життєзабезпечення такої великої і важливої структури як університет, його кампус та вся територія, долучаються фактично всі співробітники і студенти КПІ, які тут перебувають. Вони охороняють територію, чергують та вирішують нагальні питання функціонування університету.
У співпраці з Національною поліцією, Національною гвардією і теробороною Києва організовано цілодобове чергування, працюють автопатрулі , адже пішки обійти всю територію важко.
Про те, що лінія фронту недалеко, свідчать і події останніх днів. Так, нещодавно протягом комендантської години на території КПІ було затримано двох диверсантів, які перевозили зброю. Зловмисників помітив саме університетський патруль. За словами ректора, були й інші випадки, коли на територію КПІ проникали сторонні особи – їх затримали бійці тероборони спільно з представниками університетського департаменту безпеки.
На території КПІ встановлено близько ста камер відеоспостереження. «Світ» побував на центральному пульті – тут цілодобово чергує двоє людей.
«Спостерігаємо за корпусами і вулицями, – розповів начальник ІТ-відділу університету Владислав Нечипоренко. – Наглядаємо за порядком. У випадку виявлення правопорушень, доповідаємо черговій частині, а якщо справа серйозна, то й поліції.
Студенти на варті
На території університету споруджено блокпости, на яких несуть варту студенти – волонтери територіальної оборони. Один з блокпостів схожий на барикади Майдану –при їх спорудженні знадобились і блоки, і баки, і старі меблі. Більшість «будматеріалів» студенти зібрали своїми силами.
Як розповіли «Світу» студент інженерно-хімічного факультету Олександр Зуєв і студент радіотехнічного факультету Олександр Шевченко,чергові зміни тривають по дві години – вранці і увечері.
– Перевіряємо документи у водіїв і перехожих, – розповідають хлопці. – У КПІ є чергові в гуртожитках – вони попереджають, якщо хтось підозрілий їде вулицею.Перевіряємо людей, які порушують комендантську годину.
Настрій у захисників бадьорий.
«Ми не хочемо, щоб окупанти захопили наш університет», – в один голос кажуть студенти. «Пригощати» непроханих збираються коктейлями Молотова, або, як кажуть сьогодні, «бандерівським смузі» – пляшки вже напоготові.
Допомагає хлопцям перебудувати барикаду і студентка факультету лінгвістики Анастасія Тютюнник.
«Дівчата чергують на поверхах, облаштовують побут, готують, – розповідає вона. – Особисто я не хочу звідси їхати. Якщо всі поїдуть, то хто залишиться. Кожен має робити щось, бути на своєму місці, і тоді ми обов’язково переможемо».
Життя в укриттях
У КПІ близько десяти укриттів – у різних корпусах і гуртожитках університету. Що сьогодні у меню, які ліки потрібні студентам і співробітникам, чи світло і тепло у кожному сховищі? Відповіді на ці та безліч інших побутових запитань знають проректор КПІ з навчально-виховної роботи Наталія Семінська і директор студмістечка Олександр Іщенко. Разом з ними ми дізнавались, як організовано життя в укриттях.
Починаємо нашу імпровізовану екскурсію з першого корпусу. Товстелезні стіни будівлі початку ХХ століття бачили ще бомбардування часів Другої світової війни, але тоді витримали. У підвалі, де живуть люди, одразу впадають в око живі квіти – все-таки нещодавно було 8 березня.
Удень у сховищах малолюдно – коли немає напруженої ситуації, люди розходяться у своїх справах, але до початку комендантської години вони повертаються в укриття.
Готові й до відключення електрики – новенький генератор придбав Факультет менеджменту і маркетингу. Фахівці Механіко-машинобудівного інституту провели нову проводку. Мешканці укриття не лише турбуються про власну безпеку – вони поцікавились у керівництва університету, чим ще можуть бути корисними? Наприклад, хоч зараз готові плести сітки.
«Приємно усвідомлювати, що КПІшники – це одна велика родина, в якій кожен підтримує іншого, що б не трапилось», – ці слова постійно лунають в університетських чатах.
Зокрема, Факультет менеджменту і маркетингу постійно підвозить продукти, техніку та ліки для студентів і колег, які залишилися в студмістечку та ховаються в укриттях. Інститут енергозбереження та енергоменеджменту потурбувався на випадок можливих перебоїв з електрикою – тепер у КПІ є ще один генератор. Бібліотека КПІ надала одноразовий посуд, чай і цукор.
Допомагають і колеги з інших вишів. Зокрема, нещодавно до КПІ прибув вантаж з гуманітарною допомогою від Львівського національного університету імені Івана Франка – 25 ящиків.
В одному з укриттів поспілкувались зі студентами Факультету електроніки. Максим Магула вирішив залишитись в університеті, адже у перший день війни його рідне село було окуповано ворогом, і виїхати туди нереально, там тривають бойові дії.
Випускник факультету електроніки Олексій Яма цьогоріч планував вступати до аспірантури, – він теж вирішив залишитись, каже що КПІ став його домом. Хлопці підтримують порядок, чергують на барикадах. Кажуть, що всього вистачає.
До рідного міста студентка ФЕЛ Валерії Єлізарової також періодично прилітають «подарунки» від ворога, тому дівчина вирішила, що залишитись у КПІ безпечніше. Навіть попри війну, 8 березня хлопці привітали свою подругу тістечками.
«Батьки телефонують, вони в курсі, як тут їхні діти», – розповідає завідуюча гуртожиток Любов Кошіль. Щодо «оперативних» закупівель, то нині склалась ситуація, за якої університет може витрачати кошти лише за захищеними статтями, зокрема на зарплати і стипендії.
«Отже, якщо знадобляться, наприклад, ліки, то університет не може використати на це кошти, – розповів «Світу» Михайло Згуровський. – Тому ми самоорганізувались, створили фонд підтримки КПІ. Його наповнюють люди, які бажають допомогти університету – це партнери нашого університету, батьки студентів. На ці кошти щоденно здійснюються закупівлі палива для чергових автомобілів, продуктів і медичних препаратів. Без такого фонду було б дуже важко».
Важлива деталь – бухгалтерія університету працює і вдень, і вночі, аби стипендії і зарплати було виплачено вчасно. Співробітники навіть попросили надати окрему кімнату, щоб було де переночувати, якщо не встигнуть зробити все заплановане до початку комендантської години.
Що далі?
Канікули в КПІ продовжено до 1 квітня 2022 року. Відповідний наказ було видано 9 березня.
– У цій ситуації ми не бачимо можливості переривати канікули, – прокоментував таке рішення Михайло Згуровський. – Організувати навчальний процес нині просто неможливо. Значна частина викладачів вимушена займатися зовсім іншими проблемами. Студенти, які залишились, залучені до самооборони, волонтерства – вони також не готові навчатись. Тож поки бойові дії не закінчаться, вважаю, що навчання, на жаль, малореальне. Людям зараз важко зосередитись на чомусь іншому, аніж питання власної безпеки і безпеки своїх родин.
Щасливий кінець однієї історії
Під час війни багато людей втратили свої домівки, а хтось не міг зв’язатись зі рідними, близькими і колегами. На території, яку тимчасово окупував ворог, неподалік Житомирської траси, опинився і проректор КПІ з міжнародних зв’язків Сергій Сидоренко. Як розповів Михайло Згуровський, протягом декількох днів з ним не було зв’язку.
«Хотіли його звідти евакуювати, але не вдалося, – додав ректор. – Дістатись туди було неможливо».
На щастя, це історія зі щасливим кінцем. Просто під час нашого спілкування Сергій Сидоренко зателефонував ректору і повідомив, що вже в Києві – йому вдалося вийти гуманітарним коридором.
Вічна пам’ять Героям
На жаль, університетська родина зазнала і перших втрат. Захищаючи Київ в лавах Збройних сил України, загинув студент Факультету енергоелектротехніки та автоматики Дмитро Арсенович. А захищаючи місто Буча, загинув випускник.
Дмитро ШУЛІКІН
Фото автора