Ядуче масне місиво вкрило і берег, і водне плесо. Де-не-де біліють догори черевом рибні тушки. Сморід і гнітюча тиша. Знайома картина? Цвітіння водойм щоліта стає однією з найтоповіших тем, але рідко якась публікація містить детальний аналіз причин та рецепти порятунку українських річок, водосховищ, озер.
НЕ ТРЕБА “ПРАТИ” ВОДОЙМИ
«Проблиск» в кінці тунелю з’явився 2 червня цього року, коли Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 575 «Про внесення змін до Технічного регламенту мийних засобів».
Оновлений український технічний регламент та синхронізація його з Регламентом ЄС «Про миючі засоби» запровадить поетапне обмеження вмісту фосфатів та інших сполук фосфору в мийних засобах. Це стосується мийних засобів для побутового та промислового прання, миття й очищення.
Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Роман Абрамовський, коментуючи рішення уряду, нагадав, що провідні країни світу обмежили або повністю заборонили використання фосфатів у мийних засобах ще у 80-90 роках минулого століття і перейшли на використання більш безпечних безфосфатних миючих засобів. І висловив надію, що обмеживши вміст фосфатів у мийних засобах, «ми отримаємо суттєвий природоохоронний ефект та зменшимо «цвітіння» великих річок, які є головними джерелами питної води для українців».
Справді, після вступу в дію оновленого регламенту, загальний вміст фосфору у мийних засобах для прання в побутових пральних машинах має бути у 2,5 рази меншим, ніж у чинному регламенті. У промислові пральні машини можна буде засипати/заливати ще «ніжніші» препарати: масова частка загального фосфору у мийному засобі не повинна становити чи перевищувати 0,1 відсотка (зниження у п’ять разів). Доведеться перелаштовуватись і кафе-ресторанам. Для промислових посудомийних машин масова частка загального фосфору у мийному засобі не повинна становити чи перевищувати 0,25 відсотка (зниження удвічі).
На жаль, таке зниження відбудеться не завтра-післязавтра, а лише з 31 грудня 2023 року. Бізнес-асоціації та великі виробники й імпортери чинили просто шалений спротив ухваленню цієї постанови, а вимогу відтермінування вступу в дію пояснюють необхідністю реалізувати вже вироблену продукцію та перелаштувати технологічні процеси. Через цю відстрочку у два з половиною роки Міндовкілля як ініціатор постанови було піддане жорсткій критиці з боку деяких екологістів. У той же час інші представники громадськості вітають цей крок. Адже хоч і з відтермінуванням, але уряд пропонує конкретні кроки до покращення стану річок.
Чиновники теж сподіваються, що таке рішення знизить «цвітіння» водойм, зазначаючи, що саме потрапляння фосфатів у довкілля через використання синтетичних мийних засобів є однією з головних причин їх забруднення та «цвітіння». Для прикладу, дані державного обліку водокористування за 2020 рік свідчать, що торік в українські водойми зі стічними водами потрапило понад шість тисяч тонн фосфатів.
БУРГЕР ІЗ ВОДОРОСТЕЙ?
Схвально відгукуються про ініціативу з обмеження фосфатів у пральних засобах і фахівці Інституту гідробіології НАН України. Інститут займається вивченням проблеми «цвітіння» води з 1960-х і має цілий ряд багатолітніх як наукових, так і практичних напрацювань щодо встановлення причин, механізмів і закономірностей «цвітіння» води синьо-зеленими водоростями (Cyanophyta) у водоймах різних типів.
З цією масштабною проблемою вчені зіткнулися ще 60 років тому, коли внаслідок зарегулювання Дніпра каскадом з шести водосховищ відбулася докорінна перебудова його гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режиму.
«Дослідженнями Інституту гідробіології НАН України встановлено, що найбільш інтенсивне «цвітіння» води в дніпровському каскаді спостерігалось після зарегулювання Дніпра Каховським і Кременчуцьким водосховищами з біомасами, що досягали в місцях «нагонів» водоростей до 3 кг/м3 у поверхневих горизонтах. Це зумовлювало біологічне забруднення і погіршення якості води, виникнення біоперешкод у системах питного і технічного водопостачання, при рекреації та інших типах водокористування», – говорить директор Інституту гідробіології член-кореспондент НАН України доктор біологічних наук Сергій Афанасьєв.
Ще в 1964 році Президія АН УРСР створила спеціальну комісію, яка координувала науково-дослідну роботу із вивчення цього явища. Група науковців Інституту гідробіології під керівництвом професора Лідії Сіренко розробила технічні та механічні засоби вилучення синьо-зелених водоростей, їх концентрування, висушування та отримання рослинного білку, хлорофіл-каротинової пасти та інших поживних речовин. Було виявлено, що в плямах «цвітіння» синьо-зелених водоростей спостерігаються процеси, подібні до бродіння, і утворюються такі продукти, як етанол, бутанол і ацетон, і розроблено методи їх отримання із водоростевої біомаси.
Але економічні розрахунки показали, що ні збирати, ні переробляти синьо-зелені водорості не вигідно.
Правда, радянських чиновників це не переконало. До державних планів розвитку промисловості СРСР було включено завдання на отримання із синьо-зелених водоростей (СЗВ) Кременчуцького водосховища 1 млн. тонн харчового білку. Було розпочато будівництво в с. Адамівка Черкаської області виробництва з переробки СЗВ а також проєктування та будівництво кораблів–збирачів цих водоростей.
Вчені не опустили рук і продовжували доводити «нерозумність», м’яко кажучи, цієї пропозиції. Нові дослідження фахівців Інституту гідробіології засвідчили, що клітини СЗВ більш ніж на 90% складаються з води, а частка органічних речовин становить менш ніж 10% сирої маси. Наприклад, дослідження групи Лідії Сіренко довели, що у фітопланктоні Кременчуцького водосховища вміст білку становить 26,7–38,7% сухої біомаси, вміст вуглеводів – 6,2–32,2% сухої біомаси, вміст ліпідів – 2,0–18,0% сухої біомаси.
«Тобто в перерахунку на сиру біомасу вміст білків становить всього 2–3% сирої біомаси, вміст вуглеводів – 0,4–2,3%, вміст ліпідів – 0,1–0,2%», – розповідає Сергій Афанасьєв.Тож від ідеї нагодувати радянських людей і худобу «дармовими» білками врешті-решт відмовилися.
Фахівці Інституту встановили чинники та механізми, які визначають масштаби і тривалість «цвітіння» води, вивчили основні принципи і конкретні методи мінімізації негативних наслідків «цвітіння». Досліджено альгіцидну (здатну вбивати або пригнічувати водорості – ред.) активність понад 500 речовин і доведено, що жодна з них навіть з дуже сильним альгіцидним ефектом не має вибіркової дії стосовно СЗВ. Це пояснюється тим що СЗВ поряд з бактеріями – найбільш давні форми життя у воді, які пережили в своїй еволюції різні геологічні періоди і найжорсткіші умови існування.
ФІТОПЛАНКТОН «ПЕРЕБУДУВАВСЯ». ЯК РЕАГУВАТИ?
Подальші дослідження показали, що з другої половини 1970-х на каскаді водосховищ значно зменшилися площі та інтенсивність «цвітіння». Особливо це характерно для Київського водосховища (у 6-17 разів). Також скоротилися запаси синьо-зелених водоростей: у Київському водосховищі – в 3,1-17,2 рази; Кременчуцькому – в 2,5-6,6 разів; Каховському – в 10,6-14,1 рази; зменшилась частка синьо-зелених водоростей у сумарній біомасі фітопланктонного угруповання всіх водосховищ. Тобто відбулась стабілізація гідробіологічного режиму дніпровських водосховищ.
«Але ці дані характеризують ситуацію, яка склалися до початку 2000-х. На сьогодні ситуація знову змінилась. З 2008 по 2019 показники біомаси характеризувалися значною амплітудою коливань і в окремі роки досягали 29,55–38,15 г/м3. Найбільші показники зафіксовані в 2008, 2012, 2013 та 2018 роках. Крім того, невпинно зменшується частка синьо-зелених та збільшується частка зелених водоростей», – розповідає директор Інституту гідробіології.
У першу чергу ці показники ілюструють певну перебудову в структурі фітопланктону що зумовлено локальними і глобальними кліматичними змінами, а також маловодними роками останніх десятиліть.
На запитання, чи допоможе обмеження вмісту фосфатів у миючих засобах зменшити цвітіння наших водойм, вчені Інституту гідробіології відповідають ствердно.
«Однією з причин інтенсифікації «цвітіння» води в сучасний період може бути широке використання фосфоровмісних детергентів. Це підтверджується тим, що порівняно з першим двадцятиліттям існування Київського водосховища, в сучасний період у його воді майже удвічі підвищився вміст фосфору», – стверджує Сергій Афанасьєв.
Якщо підсумувати, основними чинниками, які сприяють «цвітінню» дніпровських водосховищ гідробіологи вважають:
- а) затоплення високопродуктивних земель, багатих на біогенні елементи, органічні речовини та мікроелементи;
- б) зниження швидкості течії при зарегулюванні річки каскадом водосховищ та створення великих мілководних акваторій;
- в) значне розорювання сільськогосподарських земель без дотримання санітарних норм та широке застосування мінеральних добрив;
- г) скидання стічних промислових і побутових неповністю очищених вод з високими концентраціями біогенних елементів та органічних речовин;
- д) зростання рекреаційного навантаження на водні екосистеми; а також
- е) великомасштабне застосування в останні десятиліття фосфатних детергентів.
«Щодо методів «боротьби» з цими проблемами, на наш погляд, є тільки два шляхи. Перший – це управління пропусками на ГЕС на основі прогнозних моделей якості води та «цвітіння». Другий – жорстке законодавче обмеження використання фосфатних детергентів. Щодо інших методів (від різного роду аераторів–перемішувачів та ерліфтів до пропозицій «витіснення» СЗВ хлорелою), то всі вони мають або дуже локальний характер (ерліфт на водозаборах) або взагалі антинаукові (хлорела)», – резюмує Сергій Афанасьєв.
Олег ЛИСТОПАД
Газета “Світ”, № 27 -28, липень, 2021 р.