Академік НАН України Вадим ЛОКТЄВ звернувся з листом до Президента України, в якому пише:
«…Мій лист до Вас, копію якого я також направляю Міністрові культури та інформаційної політики Олександру Владиславовичу Ткаченку, наразі породжений тим, що, особливо на тлі висвітлення Токійської олімпіади, поза увагою, не побоюсь сказати, всієї країни, залишилася дуже приємна і, впевнений, важлива для неї інформація про нещодавню липневу Міжнародну олімпіаду з фізики, учасники якої представляли 76 країн, включаючи США, Німеччину, КНР, Республіку Корея. Честь України захищали: Макар Кузнєцов і Володимир Кузьма (обидва Львів), Данило Забільський і Ангеліна Моргай (з Маріуполя) і Артем Сараєв (з Харкова), які отримували знання і на заході, і на сході України.
Нехай їх було лише п’ятеро, але ніхто з них, що, як на мене, надзвичайно показово, не залишився без нагороди, і наша команда була удостоєна золотої, срібної і трьох бронзових медалей. Це яскраве свідчення рівня, на якому Україна та її шкільні вчителі-подвижники спроможні готувати учнів в царині серйозних дисциплін…»
Подібних успіхів, продовжує академік, Україна досягає і на Міжнародних змаганнях з інших наук, але й про них, як і про останню олімпіаду, мало знають в Україні, практично нічого немає про це у вітчизняних ЗМІ — на відміну від прикладів, коли успіхів досягають спортсмени чи музиканти. «Аніскільки не применшуючи важливість останніх, – пише він, – висловлю думку, що така ж широка і гучна, образно кажучи, реклама розумових досягнень, які вимагають величезної праці, цілеспрямованості, а також справжнього таланту, мала б супроводжувати успіхи, про які йдеться». Вона «неодмінно слугувала б збільшенню інтересу школярів до природничих дисциплін, з вивченням яких в українських школах існують, як Ви знаєте, досить великі проблеми. Причини відомі і не раз озвучувалися – очевидне нехтування розвитком науки і тим самим втрата престижу наукової праці. Якщо її низький статус збережеться… і не з’явиться належна повага до кадрів, які, попри назване, віддають свої сили і здібності вивченню природи, не буде розвитку інновацій, економіки, оборони, медицини –коротше, не буде сильної, авторитетної, самостійної держави Україна!»
…Що стосується газети «Світ», то ми розповідали і про ці здобутки юних фізиків (№ 29-30, 2021 р.), і про переможців інших олімпіад, подібна інформація зустрічалася і в інших ЗМІ. Але ми добре розуміємо, що суть у більшому, ніж конкретні розповіді про конкретних талановитих дітей. Ця суть у ставленні держави, більше того – налаштованості суспільства цінити не тільки видовищні таланти, що викликають естетичні емоції, по суті, сприяють індустрії розваг (хоча й вимагають величезних зусиль і праці), а й тих, чия тиха, непомітна, дуже часто й незрозуміла загалу розумова праця – зазвичай, не менш довготривала і виснажлива – приносить у кінцевому підсумку країні і суспільству ті досягнення і блага, які поліпшують якість життя і які воно найбільше цінує.
Ми звернулася до Вадима Михайловича Локтєва з проханням прокоментувати своє звернення до Володимира Зеленського.
– Мене турбує те, що Україна, нехтуючи талантами в наукових галузях, розставляє таким чином пріоритети. Одних піднімає, славить, інших, гідних цього, не помічає. І навіть якщо суспільство на загал цим поки що не цікавиться, то треба, хоч іноді йти попереду, виставляти дороговказ… Переконаний, що це політична, державна справа: кого ми цінуємо і кого підтримуємо. Це певною мірою виховання того ж суспільства: необхідно показати, що наша країна неодмінно цінує розум, знання, науку. У цьому ж наше майбутнє.
– А що ви хочете від Президента, як він має зреагувати?
– Ви ж бачите, я обрав адресатом ще одну особу. Коли мені ЗМІ розповідають про видатного співака чи дирижера, особливо з молодих, який чудово показав себе в Європі чи світі, про яких я нічого не знав, але чую інформацію, мої знання розширюються. Так і тут. Це ж талановиті діти, вони перемагають по всьому світу, але про них ніхто не повідомляє, тому виходить, що таких нема в країні. Самі вони не публічні, як і ті, хто готував їх, рекламувати себе не вміють і не будуть. Це, повторю, державна справа – піднімати статус людей, на яких ми маємо надію, що вони в майбутньому здійснять наукові відкриття, запровадять нові технології, піднімуть економіку і добробут людей… На кого нам ще сподіватися? Тому треба, щоб на телебаченні про них розповідалося, у різних виданнях. А «посил» має бути «зверху»: держава цінує, держава підтримує. Тут, вибачте, вбачаю і певну недоробку Міністерства культури і інформаційної політики. По-перше, наука – це складова загальної культури, по-друге, кому ще включити до інформаційної політики відомості про Міжнародні наукові олімпіади та їх переможців? Можливо, хтось зі мною не погодиться, але медалісти таких олімпіад, де беруть участь десятки країн, включаючи найбільш розвинені, заслуговують на шану, не меншу, ніж переможці мистецьких або спортивних змагань.
Я згадував у своєму листі про те, що видано Указ про нагородження переможців Міжнародних наукових олімпіад преміями Президента України. І це добре. Але – «не гривнею єдиною», як кажуть. Важлива суспільна підтримка, визнання… І це стосується і школярів, і студентів, які теж без медалей з Міжнародних олімпіад зазвичай не приїжджають. З іншого боку, подібне визнання спонукатиме дітей до вивчення природничих предметів, з чим ми маємо проблеми.
– Тобто, йдеться про те, щоб була вибудувана цілісна система підтримки і популяризації «розумових» талантів…
– Так, треба піднімати в суспільстві престиж знань. Ви ж знаєте, ЗНО з математики нинішнього року третина учнів не склала. А завдання були зовсім нескладні. Це сильно тривожить. Рівень знань саме зі спеціальних предметів упав. На жаль, він дуже низький. Це відчувається і у вищих навчальних закладах, можу з власного досвіду викладання сказати. А в школах – просто біда. Рік математики закінчився, а нічого не змінилося…
– Тепер на черзі – Рік фізики?
– Рік фізики має бути щороку – як і інших предметів. Боюсь, такими акціями справу не виграємо. Треба змінювати ставлення до предметів навчання. Ми ж пам’ятаємо дискусію минулих років: батьки скаржаться, що учням важко вчитися, велике навантаження. «Давайте об’єднаємо фізику, математику і ще щось…» Хочу сказати, що, порівнюючи з тим, як я вчився (я справді вчився, в розумінні – працював, а не заради оцінок), я не бачу, щоб навантаження було значно більшим. Принаймні з фізики. За рахунок чого зменшуємо програму? За рахунок знань, за рахунок нижчого рівня.
Тим більше треба цінувати людей, які досягають успіху. Їх же теж чимало. Он на Майдані, в День Незалежності, Президент привселюдно вручив Золоту зірку Героя України учителю фізики Іллі Марковичу Гельфгату з Харкова, який підготував чимало чемпіонів і призерів різних олімпіад. Є у Вінниці суперпрофесіонал – Юрій Якович Пасіхов. Це тільки вчителі з фізики, і перелік на цьому не завершується. Вони вміють готувати чемпіонів, піднімаючи рівень знань, навчаючи мислити, підвищуючи межу можливостей учнів.
Цього року міністерство не готувало команди, але вчителі, батьки, спонсори все-таки зуміли відправити учнів на олімпіаду. Нині ті п’ятеро, про яких я розповідав, уже студенти: четверо навчаються у Києві, один – у Львові. Хоча їх, до речі, запрошували університети інших країн.
Я сказав би, що нам треба створити систему, коли такі талановиті учні помічаються. Їх помічають і ведуть, скажімо, як помічають і ведуть спортсменів. В американців, наприклад, існує система оцінки за рейтингами. Ми ж помічали: перший учень завжди перший серед тих, де навчається. Перший – у класі, приходить в університет, може, на початку й відстає, інші в кращих школах вчилися, але проходить рік, і він знову перший. Американці відстежують таких школярів, потім студентів, не випускають їх з поля зору. Нам це нецікаво, але настав час, коли треба помічати і підтримувати таких дітей. Насамперед увагою до їхніх зусиль і їхніх успіхів.
Тоді вони стануть прикладами, які надихають молодь. Будуть героями нашого часу. Бо саме таких потребує і наука, і держава, і суспільство.
Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Газета “Світ”, №33-34, вересень 2021 р.