Професор, доктор медичних наук, член-кореспондент НАМН України, директор Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України та водночас завідувач відділу епідеміологічного аналізу та вакцинопрофілактики
Вікторія Задорожна відповіла на низку важливих питань щодо вакцинації в ексклюзивному інтерв’ю Depo.ua.
– З вакцинацією пов’язані і різноманітні страхи, і міфи, особливо щодо можливих ризиків та побічних ефектів цих вакцин, оскільки їх розробляли та сертифікували у рекордно короткі терміни. Вікторіє Іванівно, рік тому в інтерв’ю ви говорили, що найголовніше – щоб вакцини були безпечними та ефективними.
– Коли вакцини ще тільки розроблялися, була надія, що їхнє використання припинить активну циркуляцію вірусу, що вакциновані будуть захищені від інфікування та не зможуть бути джерелом збудника інфекції. Однак, як ви знаєте, до багатьох старих інфекцій (наприклад, ВІЛ-інфекції, гепатиту С, герпетичних інфекцій тощо) досі не вдалося створити вакцини, а тривалість поствакцинального імунітету при різних інфекціях неоднакова. Що стосується COVID-19, вакцини розробили дуже швидко, оскільки об’єдналися всі наукові сили світу. У різних країнах використовувалися різні підходи до їх отримання, було багато вакцин-кандидатів, подальше дослідження більшості з яких припинили через низьку ефективність або високу реактогенність. Крім традиційних методів отримання вакцин (наприклад, інактивованих), використовувалися й інноваційні платформи (мРНК, векторний принцип), що до цього розроблялися не один десяток років, але продукти на їхній основі мали обмежене застосування (терапія онкозахворювань, вакцини проти хвороби Ебола).
Пандемія дала поштовх розвиткові цих технологій і більшість вакцин проти COVID-19, що використовуються у світі, створені саме на цій основі. Ситуація справді склалася безпрецедентна. Іншого виходу для людства не було у боротьбі з пандемією, крім як розпочати масову вакцинацію. Для того щоб відповідно до всіх вимог завершити клінічні дослідження вакцин, які виявилися перспективними проти COVID-19, були потрібні роки, тому у зв’язку з наявною епідемічною загрозою було ухвалене рішення ВООЗ, підтримане всіма країнами, про емерджентне використання вакцин, що до кінця не пройшли клінічні дослідження, але попередньо показали ефективність та безпечність. Подібна ситуація склалася і під час епідемії хвороби Ебола в Африці у 2014 – 2016 роках. Там також використовувалися вакцини, що не пройшли всіх стадій вивчення. За вакцинами, що використовуються для боротьби з COVID-19, має здійснюватись посилений фармакологічний нагляд, що остаточно має визначити їхню ефективність та безпечність. Дослідження тривають, але досі не завершені.
– Ваші основні аргументи за вакцинацію
– Величезна заслуга вакцин, що вони дуже ефективно запобігають тяжкому перебігу інфекції та летальним випадкам. Летальність зменшується приблизно на 95%. Це дуже високий показник. Якщо перерахувати лише за статистикою сьогоднішнього дня, то із 720 випадків смерті 684 життя могли бути збережені. У країнах, де більшість населення вакциновано, наприклад у Португалії, Іспанії близько 80 %, Італії – 72%, Великобританії, Франції – 68%, Ізраїлі – 62%, летальність суттєво зменшилася. Навіть у Туреччині, яка розпочала кампанію вакцинації одночасно з нами, зараз уже вакциновано 58% населення. Крім того, вакцинація має колосальне значення для практичної охорони здоров’я з позиції зменшення випадків госпіталізації. Вакциновані хоча б однією дозою серед госпіталізованих пацієнтів в Україні на 02.11.2021 становили 7,82% (464 із 5 935).
На жаль, як засвідчує теперішня епідемічна ситуація у світі, масове застосування вакцин не дозволило поки що вплинути на інтенсивність епідемічного процесу. Чергова хвиля підйому захворюваності зачепила і країни з високим рівнем охоплення вакцинацією.
– Які вакцини яким віковим категоріям більше підходять, якщо розглядати стосовно здорової середньостатистичної людини? І, будь ласка, прокоментуйте свіжу інформацію щодо країн: у США дозволили екстрене використання вакцини Pfizer-BioNTech проти COVID-19 для дітей віком від 5 до 11 років. Та інша новина: як повідомляє Reuters, Фінляндія, Швеція, Норвегія та Данія припиняють використання Moderna для молоді, оскільки чоловіки віком до 30 років, що отримували Moderna Spikevax, мали дещо вищий ризик розвитку міокардиту, ніж інші. Наприклад, Фінляндія використовуватиме для чоловіків від 12 до 30 років вакцину Pfizer.
– Річ у тім, що кожна країна визначає для себе, з огляду на свою ситуацію, свої потреби та пріоритети. Якщо на початку пандемії діти взагалі майже не хворіли, до того ж раніше були й жорсткіші обмеження щодо тих, хто контактував, то тепер ми спостерігаємо зростання захворюваності серед цієї вікової групи, тому що вірус продовжує адаптуватися до людської популяції. Спочатку, ймовірно, і вірусу було важче прижитися в організмі дітей, оскільки рецепторів, що зв’язуються з вірусом, у дітей все-таки менше, ніж у дорослих. А згодом адаптований вірус почав уражати всі верстви населення. Але тішить, що все ж таки у дітей захворювання протікає набагато легше, хоча, на жаль, є поодинокі летальні випадки, пов’язані з тим, що дитина мала якусь супутню важку патологію.
Летальні випадки серед дітей спостерігаються і під час грипу, і кору та інших вірусних інфекцій. Тому необхідно поки що вельми обережно підходити до вакцинації дітей при екстреному використанні вакцин. Це має проводитися за епідпоказаннями, якщо дитина входить до групи ризику за якоюсь іншою патологією. Що стосується вакцин, то Pfizer рекомендована в США для використання дітям, починаючи із п’ятирічного віку, але доза втричі менша за звичайну. Однак я не говорила б, що вакцинація надзвичайно важлива зараз для дітей в Україні. Тому що треба виходити з ситуації, що складається в кожній окремій країні, оцінюючи співвідношення користі/ризику. Якби вакцинація запобігала інфікуванню, то користь була б бездоганною.
Що стосується міокардитів, то справді, при широкому використанні мРНК-вакцин міокардит був виявлений як рідкісне ускладнення у молодих чоловіків.
– З якого віку ідеально робити щеплення проти COVID-19?
– Зараз є рекомендації національної групи експертів щодо імунізації, згідно з якими вакцину Pfizer можна використовувати для дітей із 12 років, за бажанням батьків або рекомендації лікаря. На мою думку, тут має бути дуже зважений підхід до кожної дитини, про що я вже говорила.
Якщо ж розглядати вакцину CoronaVac, зроблену на традиційній платформі (введення в організм інактивованого “убитого” вірусу), я не проти її використання і з шести років. У Китаї, де ця вакцина виробляється, вже оприлюднили дослідження, що засвідчують її ефективність, починаючи із трьохрічного віку. Але у нас ця вакцина поки що для дітей не рекомендована.
– Якщо йдеться про підлітків, то чи слід перед щепленням перевіряти серце, робити аналіз крові тощо? Адже ще ніхто не знає віддалених наслідків.
– Згідно з нинішніми підходами до вакцинації, такі обстеження масово не проводяться. Однак багато дітей зараз перенесли коронавірусну інфекцію під іншим діагнозом, навіть під час нинішнього сезонного зростання захворюваності. Наприклад, дітям ставлять діагноз “ларингіт”, а після цього в їхньому оточенні хворіють дорослі, у яких вже діагностують ковід. Однак ніхто дитині діагноз не змінює, і вона не потрапляє в офіційну статистику. Тому, щоб уникнути будь-яких поствакцинальних реакцій та ускладнень, з приводу додаткових обстежень краще поставити запитання своєму сімейному лікарю (педіатру), який повинен знати, спостерігати своїх пацієнтів і знов-таки оцінювати співвідношення користі/ризику.
– Коли краще вакцинуватись після підтвердженого діагнозу, після того, як перехворів ?
– Щодо цього існують нормативні документи МОЗ, згідно з якими потрібно, щоби пройшло три місяці, але водночас допускається інтервал 28 днів після лабораторного підтвердження діагнозу за умови відсутності симптомів хвороби. У деяких країнах цей термін становить шість місяців, і, крім того, для хворих використовується одна доза вакцини. Такий підхід мені видається раціональнішим, тим більше що в науковій літературі існує підтвердження його імунологічної ефективності.
Що стосується дітей, які перехворіли, то це питання потребує серйозного вивчення. І без якихось надзвичайних показань дітей, що перехворіли, вакцинувати поки не варто. Якщо ви сумніваєтеся в коректності поставленого діагнозу (ГРВІ чи інше респіраторне захворювання) дитині, то якщо є змога, краще перевірити специфічні антитіла до SARS-CoV-2, а тоді ухвалюйте рішення.
– Якщо спостерігається постковідний синдром, зокрема депресія (людина проходить курс лікування антидепресантами), чи можна вакцинуватися? Яку вакцину тоді краще використовувати?
– Це дуже серйозне питання. Потрібно зважати, в якому стані зараз людина перебуває. У багатьох країнах людям, що перехворіли, як я вже казала, призначається одна доза вакцини (так звана бустерна доза) для того, щоб підвищити наявний імунітет. Опубліковано багато статей, у яких підтверджено, що для людей, які перехворіли, достатньо однієї дози вакцини. Чи потрібна буде надалі ревакцинація, покажуть подальші дослідження. Хотілося б, щоб і в нас переглянули підходи до вакцинації людей, що перехворіли.
Що стосується людей з постковідним синдромом, то для вирішення питання про їхню вакцинацію потрібен індивідуальний підхід і стосовно часу її проведення, і щодо вибору вакцини з урахуванням стану пацієнта, оскільки цей синдром може мати різні прояви і здебільшого може бути тимчасовим, а іноді постійним протипоказанням до вакцинації.
– Коли ці положення можуть бути переглянуті за строками?
– Цього я не можу сказати.
– Багато хто побоявся вакцинувати літніх батьків як тільки з’явилася можливість навесні цього року, чи були певні об’єктивні перешкоди. Що можете порадити зараз?
– Літніх людей треба вакцинувати. Як їх вакцинувати сьогодні – це складне питання. Вести зараз людей похилого віку в пункти вакцинації, в скупчення людей, – значить наражати їх на великий ризик інфікування. Мобільні бригади — це оптимальний варіант для цієї вікової категорії. Ми ще в січні 2021 року, коли створювалася дорожня карта вакцинації для України, акцентували увагу, що насамперед має бути вакцинована вікова категорія населення 65+, що є найбільш уразливою щодо важкого перебігу COVID-19 та ризику летальних наслідків. У багатьох розвинених країнах світу перш за все на 80-90% вакцинували передусім цю групу.
– Розкажіть, будь ласка, про свій особистий досвід. Чим вакцинувалися ви та члени вашої родини?
– Я вакцинована CoronaVac разом із колективом нашого інституту ще у квітні. Члени моєї родини також вакциновані цією вакциною.
– Про майбутнє у контексті останніх випробувань людства. Що важливо знати і перш за все практикувати усім, щоби вижити в епоху пандемій? Топ-правила від вас.
– Із цією інфекцією ми будемо жити все подальше життя. Як далі поведе себе цей вірус, можна припускати, розписувати безліч сценаріїв. Але їх і так вистачає у засобах масової інформації.
Щодо правил, тут я не буду оригінальною. І далі дотримуємося протиепідемічних обмежень: маски, соціальна дистанція, санітайзери. Все перелічене має лишатися у нашому житті доти, доки не припиниться інтенсивне поширення вірусу. І це незалежно від того, вакциновані ви чи ні. Розумні послаблення цих правил можуть бути під час сезонних знижень епідемічних підйомів. Водночас ми продовжуємо вакцинацію з дотриманням умов, що унеможливлюють інфікування SARS-CoV-2 під час відвідування пунктів вакцинації. Дотримуючись перелічених заходів, ми захищаємо себе, своїх близьких та довколишніх. Якщо кожна людина буде на це спрямована, нам не знадобляться локдауни. Суспільство буде захищене.
Для цього важливе формування етики соціально-гігієнічної поведінки. Людина може ставитися до себе як завгодно, але якщо вона захворіє, а ніхто не застрахований, це тягарем ляже і на її близьких, на медичних працівників, на суспільство загалом. На жаль, нині спостерігається дещо інша картина. Настала загальна втома від пандемії, звикання до пов’язаної з нею небезпеки. Водночас завдання держави захистити суспільство загалом починає сприйматися найчастіше негативно. Справді, захищаючи суспільство, не можна врахувати інтереси кожної людини, зокрема мається на увазі право на добровільну вакцинацію, проте необхідно докласти зусиль, щоб права були обмежені якнайменше, а суспільство було захищене. І тільки тісний альянс науки і практики зможе забезпечити розумний баланс у ситуації, що склалася.
Користуючись нагодою, я хочу нагадати, що цього року нашому Інституту виповнилося 125 років, і за його тривалу історію накопичився унікальний досвід боротьби з епідеміями та пандеміями різних масштабів. І тепер наші вчені та лікарі роблять все можливе для подолання пандемії та досягнення контролю над COVID-19. Я хочу побажати всім здоров’я та ще раз повторити про необхідність берегти себе, своїх близьких та довколишніх людей від цієї поки що мало вивченої та дуже підступної хвороби – COVID-19. Вакцинуємось!