Свою розробку компанія з Дніпра «Скай Енержі» вже запропонувала європейським і американським космічним стартапам. У тому числі таким відомим, як ISAR Aerospace, Rocket Factory Augsburg, HyImpulse, EXOTRAIL SA, Launcher Space і деяким іншим компаніям, з якими ведуться переговори, пише dev.ua.
Платформа для виведення супутників являє собою блок, який кріпиться до адаптера верхнього ступеня ракети й після відділення від неї відповідає за доставку космічних апаратів на задані орбіти.
Таке обладнання весь час удосконалюється і здатне забезпечити за один запуск виведення одночасно великої кількості супутників різної маси, габаритів і призначення.
Рекорд тут належить місії Transporter-1 SpaceX Ілона Маска, яка в січні цього року вивела одночасно 143 супутники. Однак, перші кластерні (одночасні) запуски були до досконалості відпрацьовані на початку цього століття за участю українських фахівців під час програми «Дніпро».
Директор ТОВ «Скай Енержі» Юрій Прокопенко має більш ніж 20-річний досвід роботи в дніпровському КБ «Південне». Він брав участь у проєкті Sea Launch («Морський старт») і програмі «Дніпро». У 1999-2015 роках в рамках цієї програми було проведено 22 запуски (21 успішний) і виведено на орбіту понад 140 супутників, що належать власникам більш ніж з 20 країн.
«До того як почав літати Falcon-9 Ілона Маска у РН „Дніпро“ практично не було конкурентів за кількістю виведених КА. Цьому проекту також належить заслуга доведення до досконалості орбітальних параметрів. Замовники пускових послуг переконалися, що точність виведення РН „Дніпро“ вимірювалася — сотнею метрів», — стверджує Юрій.
Зараз його компанія розробляє власні платформи для відділення супутників і є першопрохідцем у співпраці зі SpaceX з розміщення корисного навантаження. 1 грудня представники «Скай Енержі» Юрій Прокопенко, Олена Головко та Євгенія Левашова отримали український патент на корисну модель платформи для групового запуску космічних апаратів (КА).
Платформа передбачає виведення декількох КА середнього класу на низьку і високу орбіти, що як правило означає запуск одним стартом різних типів супутників. Конструкція також передбачає індивідуальні блоки виведення на спеціальних вузлах, що дозволяють максимально економно використовувати місце під головним обтічником РН. Потенційні покупці платформи — численні європейські та американські стартапи, що розробляють РН легкого класу.
«Розробники легких носіїв не уявляють, з якими труднощами їм доведеться зіткнутися на практиці. Більшість власників КА не влаштовує стандартний розмір кубсата. Їм хочеться розмістити на супутнику якомога більше серйозного обладнання. Спостерігається тенденція до збільшення розмірності і ваги мікросупутників до КА легкого і середнього класу, тобто понад 40 кг. Однак, носії легкого класу мають обмеження по зоні корисного вантажу, і розмістити в цій зоні щось серйозне не завжди просто», — повідомив Юрій Прокопенко.
У міру комерціалізації космічної галузі спостерігається істотне зростання кількості приватних компаній в цьому секторі, як в країнах Європи, так і в Україні. Сьогодні розробник може піти й вибрати, як в магазині, відповідний йому сертифікований блок відділення однієї з європейських або американських компаній. Далі Розробник КА повинен узгодити з постачальником пускових послуг технічне завдання на пуск і оплатити вартість пуску.
Багато космічні стартапи малюють красиві картинки, але не уявляють складнощів, які з очікують.
Хоча всі ці параметри дуже індивідуальні, вартість готової системи відділення КА, як правило, вимірюється в сотнях тисяч у. Е., а пускова послуга — в мільйонах доларів США.
Обладнання, виготовлене в Україні для європейських розробників вже застосовувалося у спільних проєктах місії Transporter-1. Крім того, компанія Юрія Прокопенка на замовлення відомої нідерландської компанії ISIS виготовила багатофункціональний адаптивний модуль для виведення українського супутника «Січ-2-30», який є частиною місії Transporter-3 в січні 2022 року.