Як може перетворити наше суспільство ця війна, «КП в Україні» обговорила з директором Інституту соціології НАН України доктором філософських наук Євгеном Головахою.
Необхідно створити дуже потужну психологічну службу
– Євгене Івановичу, два роки тому ми з вами говорили про те, як змінить життя епідемія коронавірусу. І ось тепер нова, куди жахливіша біда – війна.
– Так, до епідемії COVID-19 додалася смертоносна імперська чума. Безперечно, вона суттєво позначиться і на Україні, і на всьому світі. Будуть соціальні, політичні та психологічні наслідки.
Щодо останніх, то головною проблемою стане посттравматичний синдром. І це стосуватиметься мільйонів людей, особливо тих, хто безпосередньо пережив бойові дії, був під бомбардуваннями, багато годин провів у підвалах, виходив евакуаційними коридорами.
Щоб залікувати розлади, пов’язані із цим величезним стресом, в Україні дуже важливо створити велику психологічну службу. Залучити до неї необхідно всю спільноту психологів та психотерапевтів, вдатися до підтримки світової спільноти фахівців. Потрібна консультативна, методична та практична допомога.Євген Головаха: Після війни почнеться процес демобілізації сил. Не тільки у військовому значенні, а й психологічних і фізичних.
Особливо це стосується дітей. У них небезпечні глибинні травми, які діти не демонструватимуть, але переживатимуть.
Я недавно дивився програму відомого письменника Едварда Радзінського. Він розповідав, що дитячі спогади про війну не залишають його все життя. По суті він говорив про те, що переживають зараз українські діти.
Ми знаємо, що в СРСР ніхто не турбувався про посттравматичні розлади. А українці як цивілізована нація мають розуміти, що це не вигадки, а об’єктивність. І подбати, щоб вона пройшла найменш болісно. Насамперед велика відповідальність ляже на шкільних психологів та працівників у дитячих садках.
Історично підготовлені до самоорганізації
– Зараз у багатьох людей спостерігається емоційне піднесення. Вони спускаються в підвали, почувши повітряну тривогу, а після – одразу ж повертаються на робочі місця. Або ігнорують будь-яку небезпеку, намагаючись чіплятися за звичний ритм життя.
– Це природно, зараз триває процес мобілізації всіх сил. Під час війни є такий відомий феномен – і хвороб буде менше. А після війни розпочнеться процес демобілізації. Не лише у військовому значенні, а демобілізації психологічної та фізичної. Тому я й говорю, що до цього треба бути готовими.
Інша річ, що ось у цій сьогоднішній мобілізації є багато позитивного. Такого єднання на перемогу, на наш успіх українці ніколи не мали. Згідно з останнім опитуванням соцгрупи «Рейтинг», понад 90% наших громадян вірять у перемогу і в те, що український народ гідно вийде з цієї страшної ситуації. Нині люди мають великий оптимізм щодо майбутнього.
– За постами у соцмережах, за настроями в окремих групах видно, як люди змінюють пріоритети. Якщо раніше обивателі обговорювали побутові питання, буркотіли про проблеми, кляли політиків, то сьогодні все більше пропонують свою допомогу, шукають участі у волонтерських організаціях, діляться з нужденними речами, продуктами, ліками. Це ситуативний момент чи теж посил на майбутнє?
– Безумовно, це ще один суттєвий крок до того, що ми називаємо громадянським суспільством та самоорганізацією. Українці історично підготовлені до самоорганізації, вони не схильні покладатися на політиків та більше розраховують на свої сили.
В Україні якщо існувала влада, то не дуже сильна – чи залежна від якихось митрополій, чи вона діяла на умовах військової демократії – це влада, пов’язана з гетьманатом. Тож багато питань українці вирішували шляхом самоорганізації.
Нині ставлення до нас зовсім інше
– Ось ще один феномен: більшість тих, хто ще півтора місяці тому нещадно критикував українську владу та її політику, нині єдиним фронтом виступають проти окупантів.
– Останні події, починаючи від 2014 року і зараз, дуже суттєво змінили посил для того, щоб історичні навички самоорганізації перетворилися на системну самоорганізацію, і це дуже важливо для майбутнього.
Я думаю, що запущений війною механізм, враховуючи, що вона об’єднала всі регіони та всі соціальні групи, сприятиме подальшому розвитку країни. Відомий російський опозиціонер, журналіст та блогер Олександр Невзоров сказав про майбутнє України: це буде країна – лідер світової демократії. І я теж у це вірю.
– Є версія, хоч вона й не сприяє оптимізму, що всі нації формувалися внаслідок воєн.
– Так, є така думка в деяких істориків, але я не думаю, що війна є обов’язковою умовою формування нації. Проте ми потрапили саме у таку ситуацію. Після розвалу СРСР українці кілька десятиліть жили у пострадянському стані амбівалентності, невизначеності. Пострадянської розгубленості, анемії, соціально-політичної апатії.
Війна призвела до того, що ми маємо це долати не десятиліттями, а може й століттями, а буквально за дні. І це сприятиме створенню нації, яку поважатимуть у світі.
Не кривитимемо душею, ми знаємо, як раніше до нас ставилися. Україна – корумпована, бідна країна, де всі мріють кудись поїхати, десь влаштуватися краще. З українців виходять непогані заробітчани… Зараз ставлення до нас зовсім інше.
Повний текст – тут.