Доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський – відомий літописець науки, автор багатьох публікацій про українських учених та їхній внесок у світову науку, нагадує нам сьогодні про день народження видатного українського вченого Любомира Романківа, революційний винахід якого у галузі кодування інформації ще довго служитиме людству. Йому сьогодні виповнюється 91 рік, з чим ми його сердечно вітаємо, бажаємо здоров’я і многая літа!
З цього приводу Василь Андрійович нагадує “цеглинку пам’яті”, яку він присвятив видатному українцеві на честь його торішнього ювілею.
“Про цього чоловіка, корені якого з України, я дізнався на початку ХХІ століття. Якось ми (група з шести осіб) відчайдушно, без грошей, вирушили за океан, до Бостону, з наміром зняти відеофільм про видатного українського вченого-оптика ХХ століття Олександра Смакулу до сторіччя від дня народження. Ось там ми і почули про славетних українських вчених, які творили науку на американському континенті. Це Олександр Смакула, Роман Яцків, Нік Голоняк, Олекса Біланюк, Михайло Яримович, Юрій Кістяківський, Оганес Давтян, Любомир Романків…
Про кількох з них уже добре відомо в Україні, як от про Олександра Смакулу, про якого нам вдалося створити відеофільм і видати його наукові праці. Але значно менше знаємо про вченого, директора відділу електрохімічної технології і магнетизму Дослідного центру корпорації IBM Любомира Романківа, автора винаходу способу запису інформації на жорстких дисках – «вінчестерах», який дозволив у тисячі разів збільшити концентрацію інформації і зробити комп’ютер мобільним і зручним.
Мені пощастило 2013 року зустрітися з Любомиром Романківим, коли вчений приїздив в Україну, і мати з ним тривалу бесіду.
Народився Любомир Романків 17 квітня 1931 року в заможній родині в місті Жовкві, що на Галичині (з 1951 року Нестерів – районний центр Львівщини). Батько Любомира був відомим адвокатом, очолював жовківську «Просвіту», яка була для українського люду першою народною установою, закликом якої було: «Нехай всякий чоловік, що бажає долі нашому народови, сполучає сили свої враз з нами і нам допомагає ширити замилованнє до науки на всіх просторах нашого краю…»
Хлопець спочатку відвідував народну школу, а потім було навчання у Львівській гімназії, але почалася війна. 1939 року юнак продовжує навчатися вже в українській школі в місті Белз, але у 1944 році разом із родичами змушений був виїхати на Захід, тому що батько Романківа значився одним із перших у списках «на розстріл» радянської влади.
І знову розпочалися мандрування світом: спочатку Німеччина, потім Канада і наприкінці 60-х років він опиняється в США і продовжує здобувати освіту в університеті технологій у Массачусетсі за фахом металургія матеріалів. Згодом вчений визнає, що вміння знаходити оптимальні рішення в складних життєвих ситуаціях виникло завдяки вихованню у «Пласті». Любомир Романків стає членом Пласту 1946 року в Берхтесгадені (Німеччина), де і склав присягу. Коли ж він переїхав за океан, то спочатку стає організатором станиці у Едмонтоні (Канада), ініціатором купівлі пластового дому. А вже перебуваючи у Бостоні, стає юнацьким виховником, а в 1965-77 роках стає 2-им заступником Крайової пластової старшини (КПС) та секретарем в КПС в США.
Після закінчення докторських студій в університеті Любомир Романків 1962 року стає доктором металургії і матеріалів. Згодом Любомиру Романківу вдалося сконструювати магнітну головку для запису інформації. Усі процеси з виготовлення головок провадилися в лабораторії вченого, а специфічні ванни почали називатися «гальваністичними ваннами Романківа».
Дослідник розробив також спосіб тиражування.Інженер хімії Любомир Романків став очолює Центр електрохімічної технології і мікроструктур в Дослідному інституті Т. Дж. Ватсона фірми IBM, стає винахідником індуктивних магнітоголовок для записування інформації, фактично творцем перших твердих дисків та персональних комп’ютерів.
Сьогодні вчений визнаний світовою науковою громадськістю. Він є автором та співавтором 50 патентів, 130 наукових статей, його обрано членом Академії наук «ІВМ» та Академії інженерних наук України, вченого нагороджено золотими медалями Електрохімічного товариства США, «ІЕЕЕ», медаллю Перкіна (англійські хіміки-органіки: батько і син) – найвища відзнака в хімічній індустрії США.
Винаходи Романківа сьогодні вивчають у провідних університетах світу, а його портрет розміщено у Залі національної слави США. Після Ігоря Сікорського Любомир Романків став другим українцем (2012), якого удостоєно такої високої пошани”.