Мальовничі річки Когильник і Сарата беруть свій початок на території Молдови, протікаючи через вкрай посушливий регіон Одеської області. У верхів’ї Сасику, площа якого становить 20 тис. га, вони разом із річкою Кагач формують видовищну дельту. Територія цих дельт площею 3450 га з 2004 року входить до складу зони антропогенних ландшафтів Дунайського біосферного заповідника НАН України. Вона відіграє важливе значення для тварин, особливо як нерестовище риб, і птахів, що гніздяться та скупчуються тут тисячами під час міграцій.
Проте в нижній частині річок, недалеко від місця їхнього впадання до Сасика, ще за радянських часів було зведено 10 гребель і пересипів, які порушили водообмін чи повністю відрізали ділянки від водойм. Ці незаконно збудовані споруди заввишки від 0,5 до 1,5 м перешкоджали річковій течії, призводячи до фрагментації русла річки і втрати біорізноманіття.
Їх створили головно для отримання доступу до колишніх очисної станції та будинку відпочинку, а також задля спрямлення річок на догоду сільському господарству, що також не дало довгострокового результату.
Наприкінці 2009 року організація «Rewilding Europe» спільно з Дунайським біосферним заповідником НАН України у межах проєкту «Відновлення водно-болотних угідь та степів регіону дельти Дунаю» знесли ці греблі.
Моніторинг природної системи, який співробітники Дунайського біосферного заповідника НАН України виконують після відновлення водотоку, свідчить, що природа поступово повертається до життя.
Цього року через обмеження, спричинені війною в Україні, фахівці заповідника змогли обстежити лише частину території. Першочерговим об’єктом моніторингу було обрано птахів, бо вони швидко реагують на зміни у природі, за ними досить легко спостерігати, а крім того вони опосередковано відображають чисельність інших груп тварин, якими харчуються.
Після усунення перешкод на річках на раніше сухі ділянки надійшла вода, відновивши мілководні луки.
Зараз тут нагулюється молодь риб і зустрічаються численні комахи, що приваблює навколоводних птахів. Загалом за два роки на більшості ділянок збільшилися видове різноманіття й чисельність птахів, що харчуються та гніздяться. Серед них слід відзначити чепуру велику, гуску сіру, лебедя-шипуна, лиску й інших, які побудували гнізда та вивели пташенят на тих ділянках, де вони вже багато років не зустрічалися на гніздуванні.
Найприємніше для вчених було вперше відзначити гніздування чепури великої в заростях очерету безпосередньо на руслі річки Когильник.
Колонія розташувалася саме біля мілководних ділянок, що утворилися після знесення насипу. Окрім того, деякі види птахів, серед яких червонокнижні кулик-довгоніг і чоботар, на гніздуванні у дельтовій частині річки Сарата взагалі зустрічаються вперше за весь період спостережень.
Це також свідчить про створення умов, придатних для їхнього гніздування і харчування.
Отримавши шанс, природа швидко повертається до життя й розквітає після тривалого періоду занепаду. До того ж зараз, під час війни, менше людей відвідують ці території та турбують диких мешканців, що також сприяє розмноженню птахів та інших тварин. Птахи, які є дуже чутливими до змін в екосистемі, це чудово демонструють і з’являються там, де їм добре.
Та водночас ця межа доволі крихка – наразі про стабільність не може йти мови, адже річки ще залишаються у полоні дамб вище за течією за межами заповідника і мають чимало екологічних проблем. Попереду ще чимало роботи з відновлення чи збереження цих цінних територій.
Відновлення річок і знесення застарілої інфраструктури набирає обертів у всій Європі. Цьогоріч було створений спеціальний фонд «Вільні річки» для підтримки руху з відновлення річок в Європі. Крім того, в межах нової Зеленої політики ЄС передбачено відновити 25 тис. км європейських річок. Тому в Дунайському біосферному заповіднику НАН України сподіваються, що відновлення проточності на річках Когильник, Сарата і Кагач – це лише початок і найближчими роками в Україні ще більше річок стануть вільними.
За інформацією Дунайського біосферного заповідника НАН України
Фото і відео: Максим Яковлєв (заступник директора з наукової роботи заповідника) та прес-служби НАН України