Правове регулювання публічних закупівель, матеріали та технології виготовлення виробів біомедичного призначення і ідея українського європеїзму – молоді вчені Національної академії наук України виступили з науковими повідомленнями на засіданні Президії НАН.
СТРАТЕГІЯ ЗАКУПІВЕЛЬ
Враховуючи масштаби руйнувань внаслідок російської агресії, зокрема таких об’єктів, як залізничні колії, дороги, адмінбудівлі, заклади охорони здоров’я, освіти тощо, публічні закупівлі будуть одним із основних способів відновлення України.
Про це йшлося у повідомленні ученого секретаря Інституту економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова НАН України, доктора юридичних наук Вести Малолітневої, яке було присвячено особливостям правового регулювання публічних закупівель в умовах воєнного стану та післявоєнного періоду.
У цьому контексті дослідник окреслила чотири основні напрями, за якими пропонується провести реформу публічних закупівель у повоєнний період: спрощення порядку публічних закупівель (скорочення строків, використання кваліфікаційних переліків постачальників, підвищення порогових показників, при досягненні яких застосовуються вимоги закону про закупівлі), подальша діджиталізація публічних закупівель в Україні, адаптація нашого законодавства до вимог ЄС у цій сфері, а також – стратегічне використання публічних закупівель для досягнення відповідних цілей за різними напрямами державної політики (охорона навколишнього середовища, соціальний захист, розвиток інновацій тощо).
У доповіді було акцентовано увагу саме на четвертому напрямі, який поки не розвивається в Україні і який, на думку дослідниці, має стати основою післявоєнної відбудови.
– Стратегічне використання публічних закупівель передбачає, що поряд з функціональною метою, тобто придбання відповідних товарів, робіт та послуг, які мають безпосередню перевагу для замовника та опосередковану перевагу для населення, можна задовольнити ще й додаткову ціль, яка має опосередковану перевагу для самого замовника та безпосередню перевагу для населення, – розповіла Веста Малолітнева. – Наприклад, коли під час закупівлі відповідних будівельних робіт можна реалізувати ціль щодо створення робочих місць.
Такі закупівлі, як зауважила науковець, є потужним засобом демонстрації прихильності уряду цілям сталого розвитку, що є сигналом для інвесторів та донорів.
Серед іншого, у доповіді йшлося про те, що в контексті процесів відбудови важливо розвивати зелені публічні закупівлі, у тому числі циркулярні. Науковець навела приклад Амстердаму, який має свою стратегію циркулярних закупівель. Зокрема, йдеться про використання циркулярного критерію в усіх інфраструктурних та будівельних проєктах. Один з показових прикладів втілення стратегії – тимчасова будівля суду, яка може бути розібрана у будь-який час, а матеріали, з яких вона побудована, можна використати повторно.
Крім того, як наголосила Веста Малолітнева, в контексті процесів відбудови доцільно розвивати в Україні соціально відповідальні публічні закупівлі за напрямом забезпечення зайнятості населення. Науковець нагадала, що відповідно до оцінок Міжнародної організації праці, станом ще на 11 травня в Україні було втрачено 4,8 мільйона робочих місць. Тому наші науковці пропонують передбачити обов’язок замовників у закупівлях, які перевищують певні порогові показники, розглядати можливість вимог з працевлаштування відповідних категорій осіб в Україні – наприклад, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю.
Серед пропозицій від нашої економічної науки, які озвучила Веста Малолітнева, – розробити та затвердити Національну стратегію публічних закупівель у зв’язку з планом відновлення України, а також стратегії розвитку публічних закупівель відповідних областей.
НАДРУКУВАТИ ІНСТРУМЕНТИ
Сьогодні у галузях медицини, екології та харчовій промисловості є потреба у нових матеріалах із високою антимікробною і противірусною дією та з найменшою токсичністю для людини. Як ішлося у повідомленні провідного наукового співробітника Інституту електрозварювання ім.Є.О. Патона НАНУ України, доктора хімічних наук Валерія Демченка на тему «Матеріали та адитивні технології виготовлення полімерних виробів біомедичного призначення», останнім часом найбільшу увагу привертають полімерні нанокомпозити, які містять наночастинки міді, оксиду цинку та срібла – завдяки іх антимікробним та противірусним ефектам.
Отже, метою наших науковців була розробка плівкових матеріалів із наночастинками срібла розміром меншими за 10 нанометрів на основі біополімеру полілактиду, а також – виготовлення з цих матеріалів виробів з антимікробною та противірусною дією з допомогою технологій 3D-друку.
Як розповів Валерій Демченко, спочатку науковці формували плівки з наночастинками срібла, потім з допомогою екструдера плівки переробляли у філамент, і далі – з допомогою отриманого філаменту – на 3D-принтері друкували полімерні вироби. В процесі дослідження усі отримані матеріали були досліджені за допомогою комплексу сучасних методів: ІЧ-спектроскопії, ширококутового розсіювання рентгенівських променів, трансмісійної електронної мікроскопії тощо.
– Одним з етапів було дослідження антимікробних властивостей срібловмісних плівкових матеріалів, – розповів Валерій Демченко. – Було встановлено, що найкращу антимікробну активність проявляють срібловмісні плівки із найменшим розміром наночастинок. Морфологічні дослідження показали, що найменші за розміром наночастинки формуються у зразках, які отримано способом in situ – середній розмір становить близько 3,7 нанометрів.
Ще одним етапом було дослідження противірусної активності срібловмісних матеріалів щодо найбільш поширених вірусів – грипу, простого герпесу та аденовірусу.
«Тут також було встановлено, що найкращу противірусну активність проявляли нанокомпозити, які містили найменший розмір наночастинок срібла, – зауважив науковець. – На завершальному етапі проводили дослідження цитотоксичності усіх наших досліджуваних матеріалів. Було встановлено, що наші матеріали не проявляють токсичного ефекту».
Як резюмував Валерій Демченко, отримані плівкові матеріали мають перспективу застосування для покриття ран різного інфекційного походження, як пакувального матеріалу для тривалого та безпечного зберігання продуктів, як антимікробні покриття у медичних і біологічних лабораторіях для забезпечення стерильних умов. Крім того, технологія 3D-друку може використовуватись для виготовлення матеріалів різного біомедичного призначення – наприклад, стерильних хірургічних інструментів. Ці інструменти, як наголосив науковець, можна використовувати для роботи на важкодоступних ділянках тіла без додаткового ушкодження тканин.
В ІСТОРІЇ ПОБАЧИТИ СУЧАСНЕ
Молодший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН, кандидат філологічних наук Вадим Василенко виступив із повідомленням «Ідея українського культурного європеїзму в повоєнну добу: ретроспекції й перспективи».
За його словами, після Другої світової війни ідея європеїзму була таким самим важливим чинником культурного саморозвитку, як і національна ідея, а дискусії про зв’язок України з Європою і європейський характер української культури пов’язувались з питаннями національної ідентичності і її зв’язку з європейською.Про європейське обличчя України й український вимір Європи дискутували вихідці з письменницьких, академічних, політичних середовищ, які жили і працювали в Європі ще з міжвоєнних часів або «відкрили» її для себе після Другої світової війни.
Так, історик Борис Крупницький у своїх «Історичних основах європеїзму України» запитував: «Чи ми взагалі жили спільним духовних життям із Західною Європою? Ми люди європейські чи європеїзовані? Чи ми тільки орієнтуємось на Європу чи ми своїм історичним минулим належимо до неї».
– Обґрунтовуючи ідею про те, що Україна як типова країна на межах європейського світу органічно належить до Західної Європи, Крупницький зазначає, що це справа історичних основ, історичного минулого, –зауважив Вадим Василенко. – Свою аргументацію він супроводжує історичними коментарями, фактами з політичної, культурної, церковної історії.
Процитував дослідник і сучасника Крупницького, літературознавця і лінгвіста Юрія Шевельова, який розглядав європеїзм в системі опозиції – з одного боку, як антитезу національній органічності, а з другого – комплексу провінціалізму, алегоричному Карфагену української провінційності. Цей Карфаген, який символізує явище української провінційності, як стверджував Шевельов, має бути зруйнований. Він також писав: «Ми повинні мати Захід своїм союзником, але кінець-кінцем наша принципова постава не визначається поставою Заходу, а визначається життєвою потребою нашого народу».
Звернувся Вадим Василенко і до спадщини одного з найпослідовніших українських європеїстів Юрія Косача, який заперечував цілісність і монолітність Європи, вказуючи на відсутність її єдиного культурного та політичного центру. Водночас Косач пише про єдність Європи як ідеї.
– Наша гуманітарна наука потребує повернення і вивчення цих інтелектуальних набутків, оскільки багато з них є сьогодні майже невідомими, – резюмує Вадим Василенко. – Вважаю, що в досвіді повоєнних українських інтелектуалів можемо знайти багато того, чого ми потребуємо сьогодні.
Підготував Дмитро Шулікін Фото – з сайту НАН