Вивчати і прогнозувати погоду надзвичайно важливо. Ці знання потрібні, не тільки, щоб не забути вдома парасольку, але й щоб передбачити врожай, скласти карти погодних змін в регіоні чи на планеті. Окрім звичної погоди уже декілька десятиліть люди вивчають і космічну погоду. Дані космічних «синоптиків» надзвичайно важливі, зокрема для безперебійної роботи супутників. Без них сьогодні людство як без рук, адже супутники передають радіосигнали, стежать за пожежною безпекою, фотографують (дуже чітко) переміщення ворога тощо.
Вивченням космічної погоди займаються науковці, які досліджують геокосмос. Про стан і перспективи геокосмічних досліджень України в Антарктиці під час засідання Президії НАН України розповів завідувач відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту Андрій Залізовський.
Геокосмос – це частина навколоземного космічного простору. Важливо вивчати, наприклад, неоднорідності навколоземної космічної плазми, які впливають на супутниковий зв’язок.
– Сонячний вітер взаємодіє з магнітним полем землі, – пояснив доповідач. – Регіони ж, де відбувається ця взаємодія, знаходяться у високих широтах. Саме тому ми ведемо наші дослідження в Антарктиці, на узбережжі Антарктичного півострова. Унікальне місце (над станцією також знаходиться озонна діра, яка зміщується, і «Вернадський» опиняємося то всередині, то ззовні) дозволяє вченим проводити дослідження щодо відтворення добових, сезонних і річних властивостей атмосферних гравітаційних хвиль та рухомих іоносферних збурень; вивчати використання глобальних електромагнітних резонаторів як індикаторів стану геокосмосу тощо.
– Дані зондування ноосфери планети затребувані в сучасних сервісах космічної погоди, – продовжив розповідь пан Андрій. – Наприклад, наш Радіоастрономічний інститут і центр космічних досліджень польської академії наук створили карту космічної погоди, яка оновлюється кожні 15 хвилин. На цій карті над Антарктикою залишається чимало білих плям. Сьогодні ми разом з польськими колегами намагаємося ці білі плями «закрити».
Для того, щоб дослідження тривали, потрібно осучаснювати техніку, адже частина апаратури застаріла. Великі надії вчені покладають на нове судно «Ноосфера», яке недавно придбала Україна. На її борту працює радіофізична обсерваторія. У перший рейс «Ноосфера» вийшла у січні, тому війна, на щастя, її не зачепила.
На жаль, з початком війни під тимчасовою окупацією опинилися дві радіофізичні обсерваторії. Під загрозою обстрілів знаходиться Радіоастрономічний інститут на Харківщині. «Частину обладнання інституту (зокрема, сервер) ми перевезли в Польщу, і дані щодо антарктичних досліджень надходять туди», – розповів Андрій Залізовський.
Доповідач також зазначив, що за роки спостережень вчені написали понад сто наукових праць, чотири кандидатських і три докторських. Два науковці в 2015 році отримали Державну премію, двох співробітників нагороджено орденами за заслуги.
Серед наукових досягнень – створення методу частотно-часової селекції радіосигналів на наддовгих радіолініях, що дало змогу з Південного полюсу контролювати динаміку іоносферних неоднорідностей навіть на Північному полюсі.
Більшість наукових результатів отримано у співпраці з вченими США, Норвегії, Польщі, Японії, Великобританії, Італії, Угорщини та інших країн.
В обговоренні доповіді взяли участь директор Центру космічних досліджень Польської академії наук професор Івона Станіславська, академіки НАН України Вадим Локтєв, Сергій Комісаренко, Зіновій Назарчук, Ярослав Яцків, члени-кореспонденти НАН України Юрій Ямпольський та Володимир Устименко.
Підготувала Світлана ГАЛАТА