Після пандемії корони, що спровокувала дворічну перерву, у Швеції знову відбулися великі змагання зі спортивного орієнтування O-Ringеn. Понад 16000 орієнтувальників з різних куточків світу вирушали в ліси Уппсали, щоб задовольнитися титулами в кількох різних класах.
– Це змагання для всіх: від маленьких дітей, які пробігають найкоротші етапи, до елітного рівня, де дистанція має довжину понад милю», — говорить Єнс Ліндквіст, керівник проекту O-Ringen в Уппсалі.
Попри те, що графік змагань був дуже щільним, загалом упродовж тижня відбувалося близько 80.000 стартів.
У “найприроднішому” і наймальовничішому районі Уппсали – Ултуні – виросло справжнє кемпінгове містечко. Його заселили цілі сімї зі Швеції, Фінляндії, Великої Британії, Австрії, Швейцарії, Франції, США, ЯпоніЇ та інших країн, які не уявляють життя без руху і спорту. У наметах та будинках на колесах жили батьки й діти, бабусі та дідусі, включно з немовлятами та чотирилапими членами сім’ї.
З неймовірним щемом і радістю я побачила жовто-блакитний прапор України, прикріплений на авто з норвезькими номерами. Вирішила, що це знак солідарності з нашою країною, яка не бере участі в змаганнях, бо бореться з рашистською нечистю за свободу і демократію, за те, щоб тут, у спокійній Швеції, могли відбуватися мирні і чесні змагання.
Та все ж таки не втрималася, зазирнула в палатку. Нікого. Другого дня повторила спробу – марно. Зрештою третій день увінчався успіхом – норвежці, що були «сусідами» українського прапора, сказали, що прапор повісили українці, які приїхали на змагання.
– Ми приїхали з Дніпра в Норвегію, як почалася війна, – розповідає Наталя. – Спортивним орієнтуванням займалися в Україні, а норвезький клуб Vang OL, довідавшись про це, надав нам можливість продовжити заняття. Фактично, він взяв нас під своє турботливе крило.
Наталя каже, що в клубі їм надають всіляку допомогу, навіть організували змагання, щоб на виручені з них кошти «зібрати» українців на O-Ringen в Уппсалі. Звісно, щоб поїхати на змагання такого масштабу без необхідних для цього речей та спеціального спорядження не може бути й мови, а це, своєю чергою, потребує певних коштів. П’ятеро українців з Дніпра це зробили.
Безцінний досвід участі в таких змаганнях – це і є їхній найкращий результат.
Ірина НІКОЛАЙЧУК,Уппсала, Швеція
Фото автора