3 грудня минуло 300 років із дня народження видатного українського філософа, поета і педагога Григорія Сковороди. Напередодні цієї дати гостем авторської програми Володимира Семиноженка «Про науку. Компетентно», що виходить на ютуб-каналі Національної академії наук, став провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди, член-кореспондент НАН України й президент Міжнародної асоціації філософського мистецтва Назіп Хамітов. Він розповів про життєвий і творчий шлях Сковороди, його внесок у розвиток української філософської думки, а також про те, як його ідеї зберігають свою актуальність і можуть допомогти у розв’язанні сучасних цивілізаційних проблем України та світу.
З творчістю Григорія Сковороди Назіп Хамітов познайомився ще підлітком, і саме це знайомство спонукало його поступати на філософський факультет. Тому усім, хто каже, що Сковорода — всього лише мандрівник чи байкар (або навіть характерник), учений відповідає: ні, він справжній філософ. Причому не лише європейського, а світового рівня. Який за понад сто років до того, як у Європі з’явилося таке поняття як екзистенціальна філософія — філософія глибинних переживань людини — підняв ці проблеми.
— Його сучасником і навіть ровесником був Емануїл Кант, який відкрив і розгорнув традицію німецької класичної філософії, — каже Назіп Віленович. — Так от, Сковорода є родоначальником української класичної філософії. Це не філософія гносеологічна, як це було передусім для Канта і Гегеля, а філософія того, як бути Людиною — з великої літери. Зрозуміти, хто ти є, в чому твоя гідність, як цю гідність зберегти й примножити, не придушуючи гідності іншої людини.
На думку вченого, філософію можна поділити на теоретичну (типові представники — Кант і Арістотель), есеїстичну (Фрідріх Ніцше) і філософське мистецтво, представником якого і був Григорій Сковорода, виражаючи свої ідеї у художній формі. «Він зробив акцент саме на філософському мистецтві й у цьому плані виразив стрижень українського філософського духу», — підкреслив науковець. Послідовниками ж Сковороди, а точніше, його класичної української філософії були Тарас Шевченко, Памфіл Юркевич і Микола Гоголь.
У своїй розповіді Назіп Хамітов розвінчав деякі міфи, котрими досі огорнута постать Григорія Сковороди. Наприклад, те, що він вів аскетичне життя, мало їв і пив, увесь час лише мандрував і був украй самотнім.
«Григорій Савич був земною людиною — любив смачно поїсти, випити келих доброго вина, любив гарну компанію, а певною мірою і комфорт», — розповідає фахівець. А також філософ любив вільне й неформальне спілкування, зокрема зі своїми учнями. Викладаючи в харківському колегіумі, що розташований у Свято-Покровському монастирі, часто виходив «на повітря», де відчував себе більш розкуто — низькі стелі богословських аудиторій тиснули на нього. Сковорода не був самотньою людиною, принаймні внутрішньо, попри те, що в нього не було сім’ї, веде далі науковець. Серцем він завжди був із тією реальністю, яку називав макрокосмом — любов’ю, що пронизує світ. А також — у єднанні з мікрокосмом, тобто із самим собою. Багато спілкувався з людьми, які тягнулися до його творчості, подовгу жив у когось зі своїх прихильників, читав чужі твори й писав свої. У нього, за словами вченого, була «міра спілкування й усамітнення».
Назіп Хамітов вважає, що Григорій Сковорода — завжди сучасний. У чому ж полягає актуальність його ідей саме зараз?
— Це передусім здатність розв’язувати суперечності філософією, а не конфліктом, — пояснює науковець. — Сковорода ставить питання так: у людському бутті немає нічого антагоністичного, завжди потрібно вступати в діалог і взаємодію, і тоді будь-який носій зла чи деструкції, спілкуючись з тобою, може змінитися. В цьому плані він надзвичайно сучасний для нашого кризового світу. Бо без такого принципу світоглядного діалогу — між людьми, країнами, спільнотами, корпораціями тощо — вид гомо сапієнс може щезнути взагалі. Досвід Сковороди потрібен зараз і дипломатам, і політикам, взагалі усім, хто хоче повноцінно жити. Уся його творчість говорить: вбачай добро в іншому і відповідай добром.
…Утопіст? Мрійник? Зовсім ні, каже Назіп Хамітов, адже людина за своєю природою конструктивна й органічно здатна ставитися до іншого з розумінням і любов’ю. Сковорода писав, що для цього навіть не треба докладати зусиль. Треба лише відкритися своїй природі.