У грудні в Україні на державному рівні відзначили 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Осмислити його спадщину у ситуаціях сьогодення намагались і на засіданні Президії Національної академії наук України. Зокрема з доповіддю «Практична філософія Григорія Сковороди і сучасність: до 300-річчя від дня народження» виступив директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, член-кореспондент НАН Анатолій Єрмоленко.
На жаль, ювілей видатного просвітника відзначили в умовах війни. Як констатував доповідач, руйнувань зазнали чимало культурних центрів нашої країни. Так, музей у Сковородинівці, що на Харківщині, зруйновано вщент. Але статуя Сковороди вціліла! «Мабуть, це певний знак, що дух нашого народу, який несе Сковорода, який фактично є кодом нашої культури, не зруйнувати, — каже Анатолій Єрмоленко. — Сковорода — символ боротьби за наше майбутнє, нашу культуру, нашу філософію».
Доповідь було зосереджено на тому, що Григорій Сковорода має не тільки історико-філософське значення, і не є лише «пам’ятником». Він є філософом, який розбудовував філософію, яка є сьогодні провідною у світі. Головна теза Анатолія Єрмоленка: з огляду на «реабілітацію» практичної філософії й комунікативний поворот в сучасній філософії, Сковорода і його філософія сьогодні є вкрай сучасними.
Важливий складник, який вбудовується в сучасну філософію — це те, що філософія Сковороди ґрунтується на парадигмі діалогу. Як зауважив доповідач, це діалог людей одне з одним, з Богом, діалог в суспільстві як певний інструментарій досягнення істини. «Головне у філософії Сковороди — досягти істини, але не тільки через пізнання самого себе, але й разом з іншими людьми, — продовжив Анатолій Єрмоленко. — Разом шукати істину — це було головне у мандрівному характері Сковороди, так само як і у Сократа (тому Григорія Савича недарма називають українським Сократом). Він не просто розмовляв. Він підводив співрозмовника до суперечності, і через виявлення цієї суперечності вони разом шукали істину».
Насамкінець доповідач зауважив, що філософія діалогу нині є провідною у світі. В цьому контексті Анатолій Єрмоленко розповів про свою заочну дискусію з відомим німецьким філософом і соціологом Юргеном Габермасом. Німецький колега написав статтю «Дилема Заходу», де продовжував лінію, що Україна не має перемогти, а росія не має зазнати поразки, тож треба домовлятися. Відповідаючи йому у своїй статті «Спротив замість перемовин», Андрій Єрмоленко зауважив, що домовлятися можна, але не за будь-яку ціну і не тоді, коли в тебе стріляють. «Я намагався показати межі діалогу, — зауважив доповідач. — І тут український Сократ, тобто Сковорода, нам цілком може стати в пригоді. Зокрема, треба згадати, що у його доробку була повна відповідність науки та життя».
Про надзвичайну актуальність філософії видатного просвітника йшлося й у виступі завідувачки кафедри філософії Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук України Марії Култаєвої. Зокрема, вона полягає у важливості постсекулярних смислів і дискурсів, котрі сьогодні стають дуже актуальними для України у зв’язку з агресією, скрутним становищем нашої нації, яка виборює свою свободу.
Окремо Марія Култаєва зупинилась на критиці системи освіти й науки у доробку Сковороди. «Безперечно, він робить це в алегоричній формі, але так, що це ніби торкається нас усіх, — зауважила доповідачка. — На його думку, головне для науковця — це служіння науці, служіння істині. І це Сковорода підкріплює релігійними метафорами, які звучать досить актуально у наших постсекулярних контекстах».
На думку професора кафедри теоретичної та практичної філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Михайла Бойченка, Сковороду дуже легко витлумачити поверхово й однобічно.
«Можна сказати, що він консерватор, адже ратував за релігію, або що ліберал, адже «воював» з ченцями; можна сказати, що він за природу, а можна сказати, що він був софістикованим представником високої європейської цивілізації, — зауважив професор Бойченко. — І все це буде правдою. Але суть у тому, що Сковорода — це феномен, його не можна підвести під якусь теорію. Треба досліджувати його в усій багатоманітності проявів. У цьому й полягає невичерпність діалогу зі Сковородою».
Цю лінію у своєму виступі продовжив і директор Інституту історії України НАН України академік Валерій Смолій. Зокрема, він наголосив, що історіографія праць на сковородинську тематику дуже поважна — близько тисячі позицій. Вони різні за змістом, характером, форматом, а також — за ідеологічною спрямованістю, бо їх написано в різні епохи.
«Які характеристики тільки не давалися Сковороді: містик, мислитель-аскет, мандрівний філософ, мандрівний старець, релігійний скептик, незалежний богослов, представник барокової культури, романтик, етичний реаліст, дуаліст-концептуаліст, моніст-теоретик і т. д., — зауважив академік Смолій. — Ці характеристики часто сприймаються як взаємозаперечні. Але чи вичерпують вони визначення постаті філософа? Моя відповідь — ні».
На думку Валерія Смолія, сьогодні ми лише приступаємо до нових підходів та інтерпретацій щодо вивчення життя і творчості, а також філософії Сковороди. Йдеться про те, щоб зробити сміливіші спроби реконструювати постать Сковороди, його творчість у контексті європейського інтелектуального простору, показати спільне й особливе Сковородинської філософії та філософії його сучасників, попередників і наступників.
— На сучасному етапі, коли надзвичайної ваги набувають питання української національної ідентичності, захисту та розвитку українських культурних традицій — особливо в умовах російської війни проти України, інтеграції України в європейський культурний та освітній простір, необхідним є посилення участі наукових установ та фахівців нашої академії у забезпеченні подальших актуалізації й популяризації спадщини Григорія Сковороди, його філософських ідей, — резюмував президент НАН академік Анатолій Загородній. — Очевидно, що така робота сприятиме формуванню сучасного образу української культури як невіддільного складника європейської цивілізації, активізації співпраці з закордонними вченими й утвердженню авторитету нашої гуманітарної науки.
Підготував Дмитро ШУЛІКІН
Газета “Світ”, № 1-2, січень 2023 р.