Як вижити під час війни, за що зачепитись в умовах, коли все матеріальне виявляється таким крихким під ударами ракет, а фізичне буття людини та її психіка постійно загрожені? За час повномасштабного вторгнення більшість українців вже набули власного досвіду виживання, одним із засобів якого виявилась також активація архаїчних знань, світоглядних практик та пластів свідомості.
Бійці на фронті уміють знайти воду, користуючись лозою, майструють печі та плити з підручного матеріалу, відроджуються народні обряди, ритуали календарного та життєвого циклів, навіть у тих регіонах, де вони раніше вийшли з ужитку. Бажання заручитися захистом надприродних сил, знайти необхідні інструменти та посередників для цього викликало суспільний попит на передбачення, ворожіння, магію, зміцнило релігійну віру. Науковці, що досліджували дану тематику, стверджують, що це явище, притаманне всім війнам.
Британський історик Оуен Девіс, у своїй книзі «Надприродна війна: магія, ворожіння та віра під час Першої світової війни» (Owen Davies. Supernatural War: Magic, Divination, and Faith during the First World War. Oxford, 2019) аналізує явища, які зараз так само побутують у воєнних українських реаліях. Зокрема йдеться про прогнозування тривалості війни, ворожіння про долю воїнів, виготовлення талісманів та оберегів, носіння Біблії солдатами на фронті.
Сьогодні в Україні астрологів, нумерологів, ясновидців запрошують до участі в телевізійних ефірах, до них звертаються за відповідями про кінець війни, долю близьких людей. Окремі наративи сучасної російсько-української війни спираються на міфічний символізм народних традицій. Завдяки сучасним інформаційним технологіям вони поширюються по всій країні та за її межами, стають частиною загальної спадщини людства. Це трапилось, наприклад, з фольклорним образом відьми, трансформованим відповідно до вимог часу. В історичних джерелах є згадки про те, що у військовому обозі Богдана Хмельницького була підвода з бабами-знахарками та чарівницями. Етнографам добре відома ситуація, коли в експедиції на запитання «А колись у вашому селі були жінки, яких вважали відьмами?» відповідають: «Чого були, і тепер є».
Військовослужбовець ЗСУ, відомий підприємець Дмитро Томчук на своїй сторінці у фейсбуці в червні 2022 року опублікував етнографічно вірогідну розповідь про те, як за допомогою до воїнів звернулись мешканці одного з сіл на Донеччині. Несподіване для військових прохання пробити дірку у стелі в хаті, де померла відьма, яку не могли поховати, бо вона ходила вночі (!), виявилось складним. Бійці старшого віку відмовлялися йти на таке завдання, врешті зробити це зголосився молодий боєць, що по тому почувався так, ніби його контузило. https://cutt.ly/U06izl2 З початком повномасштабного наступу в соціальних мережах з’явились звернення жінок, зокрема і науковиць-фольклористок, «згадати про свої відьомські жіночі сили і наслати порчу на ворогів, путіна».
Відеосюжет про жінку з Конотопа, що лякає окупанта втратою чоловічої сили через те, що кожна друга жінка в Конотопі відьма, набрав десятки тисяч переглядів і транслювався у популярному американському телешоу. Відьомська тематика активно підтримується представницями творчих професій та використовується жіноцтвом у цілому. З’явились мультфільми про відьму, що бореться з ворогом магічними засобами, а також одяг з відповідними принтами.
Сучасний образ відьми став образом жінки-месниці. Позивний «Відьма» беруть собі жінки, що служать у Збройних Силах України. Фейсбук-мережею широко розійшлось оповідання про стару відьму, що заманювала окупантів у пастку, перетворюючись на молоду вродливу дівчину. Надзвичайної популярності набув вірш-закляття поетеси Людмили Горової «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже», що відтворює ритміку традиційних замовлянь, перекладений багатьма мовами світу та покладений на музику.
Багато жінок, які пережили окупацію, стали вимушеними переселенками, писали, що для них цей твір став засобом звільнення від почуття безсилля, можливістю психологічного впливу на ворога. Жіночою волонтерською спільнотою видано ілюстрований «відьомський календар», на якому вони зображені у містичних образах.
Попри критику за попсовий характер видання, від його продажу було виручено чималі кошти (близько 90 тис. грн), які переказані на потреби ЗСУ.
Міфологічний пласт традиційних уявлень так само поширений і серед чоловіків-військовослужбовців. Це відображається у тематиці військових шевронів, позивних (Мольфар, Відьмак, Вовкулака), в поетизованих розповідях про учасників Сил спеціальних операцій як про вовкулак чи вовків-месників. Турбота про захист власного життя, життя рідних на фронті й вдома спонукає людей до пошуку дієвих форм захисту з боку вищих, надприродних сил. Віряни різних конфесій практикують колективні та індивідуальні молитви, спеціальні молебні за мир та перемогу, здоров’я і захист близьких. Християнськими оберегами традиційно вважаються ікони святих (тих, чиє ім’я носить людина), ікони Христа, Богородиці, окремі цитати з Біблії, текст 90-го псалма.
Останній часто друкується на поясах, які можна придбати у храмі, гравіюється на особистих жетонах, листочки з 90 псалмом підшивають чи підкладають у головний убір. З’явилися записи, у яких люди діляться досвідом збереження дому, будівлі, довкола якої ходили, читаючи цей псалом.
Разом з канонічними молитвами поширені авторські, наприклад, «Молитва солдата» авторства Любові Буряк, написана у 2015 році, що вже стала народною: «Побудь, мій Боже, отут зі мною, у цьому полі, у розпал бою. Серед руїни і серед краху не дай пізнати глибини страху». За народними уявленнями, велику силу має апокрифічний вірш «На Осіянській горі», у якому йдеться про віщий сон Богородиці й майбутні страждання її сина. Цієї молитви бабуся Уляна з села Друцьке на Чернігівщині навчила бійців 58 бригади ЗСУ, що переховувались разом з нею від обстрілів. Текст молитви один з бійців записав на диктофон.
У соцмережах часто публікуються фото з повідомленнями про те, як ікона, вкладена у військовий квиток, врятувала життя його власнику, є такі ж свідчення про натільний хрестик, молитвослов, Біблію. Свідченням Божих чудес, що звершуються у час війни, називають повідомлення з фронту, у яких йдеться про неушкодженість бійців, котрі перебували у храмі під час обстрілу (на Харківському напрямку), про ракети, зупинені розп’яттям, про порятунок під час розстрілу в окупації.
Одним з останніх, що потрапило в поле зору, є повідомлення від 25 грудня 2022 року про два снаряди від «Градів», що влучили у католицький храм Херсона, де було багато людей, але не розірвались.
Цікава трансформація відбулась із народною іграшкою — лялькою-мотанкою. Акцент на її обереговій функції з’явився з початком російсько-української війни у 2014 році. Такі ляльки часто робили діти й передавали на фронт захисникам як обереги. Відтоді це явище стало ще поширенішим.
Майстриня Юлія Жданович, що проводить майстер-класи з виготовлення іграшки у скансені «Українське село», повідомляє, що готові ляльки ще й освячують. За минулий рік, окрім вже звичних образів янгола, хлопчика, дівчинки, з’явилась лялька в образі смерті для окупанта чи персонально для путіна, якого позначають, прикріплюючи до лялькового тулуба портрет. Відомі випадки, коли на окупованих територіях рашисти не грабували квартир, у яких бачили мотанку.
Ці та інші явища езотеричного, містичного плану, що виникли давно та існують і в площині сучасної війни, засвідчують умовність межі між матеріальним і духовним, архаїчним та модерним, наукою та релігією і спонукають до роздумів, що, можливо, істина десь посередині.
Галина БОНДАРЕНКО, кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр»Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
Газета “Світ”, № 1-2, січень, 2023 р.