Шановні колеги! Останнім часом у публічному науковому просторі знову розгорнулася дискусія щодо стану та перспектив розвитку наукової сфери України, яка зокрема була обумовлена публікацією статей у вітчизняних (В. Локтєв, М. Стріха, Я. Яцків та ін.) та закордонних (Н. Шульга, О. Колежук та ін.) виданнях. В останніх -запропоновано здійснити радикальну трансформацію Національної академії наук України, наслідуючи приклад організації академічної науки в США чи ФРН. Коментуючи ці пропозиції, я стверджував, що ліквідація НАН України на даному етапі розвитку української держави була б великою помилкою і, що НАН України ще спроможна реформуватися власними силами (я усвідомлюю деяку наївність такого твердження, оскільки воно не відповідає загальновідомому постулату: «Описати та змінити систему можна тільки вийшовши за межі цієї системи»).
У вас може виникнути запитання, чому саме я та на якій підставі пишу цього листа, і що конкретно пропоную.
ЧОМУ САМЕ Я?
У 2005-2006 роках, згідно з розпорядженням Президента України Віктора Ющенка, В’ячеслав Брюховецький та я були співголовами Робочої групи з розроблення Концепції розвитку наукової сфери України. Ця Робоча група запропонувала кілька проєктів законів та спеціальних пропозицій, зокрема щодо створення Національної ради з питань науки і технології, Національного наукового фонду та ін. Загалом документи містили 9 основних розділів та близько 50 заходів щодо з підвищення ефективності діяльності НАН України.
(Звіт діяльності РГ було представлено на розгляд РНБО та опубліковано у виданні «Матеріали робочої групи з розроблення концепції розвитку наукової сфери України.-К:ВД»Академперіодика»,2006.-90с.).
На жаль, тоді не вдалося переконати владні інституції в необхідності реалізації багатьох пропозицій. Це вдалося частково здійснити через 12 років, після прийняття нового закону «Про наукову та науково-технічну діяльність».
(Станом на 1 січня 2023 року близько 50% пропозицій тієї Робочої групи реалізовано).
Згодом в НАН України була створена Ініціативна група «Наука та інновації», пропозиції якої були оприлюднені в журналі «Світогляд» №3, 2018р. та передані до керівництва держави та НАН України. (На жаль, вони майже зовсім не враховані). Якщо коротко, ці пропозиції підсумовували добре відомі факти. Наприклад, те, що за всі роки незалежності України наука не вважалася, за вдалим висловом В.І. Вернадського, «державницькою важливою справою». На всіх рівнях вищої влади, зокрема на рівні міністерств і відомств, суттєво запізнювалися з ухваленням рішень. А якщо на науку виділяється менше, ніж 0.7% ВВП, то наукова сфера деградує, а держава втрачає перспективи розвитку.
Ми писали, що передові країни світу давно зрозуміли (а наше суспільство – тільки зараз, в умовах російської агресії, – авт.), що розвинена наука і новітні технології – це запорука успіху держави у безпечному існуванні та економічному зростанні.
Ініціативна група «Наука та інновації» обговорювала також конкретні питання оновлення (чи реформування) НАН України, у зв’язку з виборами до складу Академії. Йшлося про те, що членство НАН України охоплює здебільшого вчених суто установ Академії, а частка представників інших відомств та організацій надто скромна. Якщо ж НАН України, відповідно до її статуту, є «вищою науковою самоврядною організацією України», то така диспропорція неприпустима. Зокрема ми пропонували відмовитись від практики формування вузьких спеціальностей у Положенні про вибори, перейшовши до більш широких: математика, інформатика, фізика, астрономія та астрофізика і т.д., що виключало б назви певних «персоналізованих» вакансій.
Ми також підкреслювали, що важливо відповісти на запитання, які точаться в дискусіях: хто, як та які вакансії визначає, за якими критеріями та хто несе відповідальність за правильний підрахунок голосів. Деякі питання виходили за рамки Положення і торкалися Статуту Академії.
Я розповідаю це не для того, щоб підкреслити якісь мої заслуги в намаганнях оновити НАН України, а інформую про мою давню дотичність до цієї теми. Природньо, що мені ця тема не байдужа, осторонь стояти не можу. Це, так би мовити, самоініціатива.
ТОЖ – ПРОПОЗИЦІЯ
Очевидно, що наявна зараз система управління науковою сферою України не відповідає її економічному потенціалу та не забезпечує сталого розвитку наукових досліджень та розробок.
Я дотримуюся думки, що на даному етапі розвитку нашої держави, найкращим для нас прикладом може бути модель управління та організації науково-освітньої сфери у Польщі.
Якщо коротко: у Польщі діє центральний орган виконавчої влади – Міністерство науки і вищої освіти, а Польська академія наук (ПАН) охоплює різні сфери наукової та науково-технічної діяльності (точні науки, природничі науки, науки про життя, соціогуманітарні та аграрні науки тощо). Це, наче, й близько до нас, але Польща зуміла так модернізувати свою систему керівництва наукою, підсилити вчені ради інститутів, домогтися відповідальності кожного, розробити відповідну програму змін, що досягла видатних успіхів і в наукових дослідженнях, і в інтеграції науки академічної та вищої школи, у налагодженні міждисциплінарних досліджень та плідній співпраці вчених різних напрямів.
Так, Польща – член Євросоюзу, але ж і ми вже кандидат у ЄС. І нам готові допомагати, якщо ми визначимо свої програмні цілі, вкладаючи (як нам радять польські колеги) насамперед в розвиток людського потенціалу, у кращі наукові центри, активніше приєднуючись до європейських консорціумів. Дещо вже зроблено: з міжнародною допомогою підготовлено десятикроковий план дій щодо підтримки і відновлення науки в Україні під час війни та в повоєнні роки.
Ні Європі, ні нам самим не треба розповідати, що Україна має чимало видатних досягнень у науці. Але все-таки, що нас стриножує, не дає рухатися вперед більш ефективно, закріпити своє, належне нам високе місце у суспільстві? Чи тільки неналежне фінансування? І чому так часто спалахують дискусії про необхідність змін у наших академіях? Очевидно, потрібні нові ідеї, нові рішення!
Хотілося б почути ваші думки, колеги-науковці! Не замикайтесь у своїх локальних дискусійних групах, не відгороджуйтесь. Зараз кожний з нас повинен подумати, як допомогти країні не просто відбудуватись, а зробити потужний ривок у технологіях, наукових дослідженнях і результатах.
Коли ще пропонувати та здійснювати необхідні зміни, як не зараз?
З повагою,
Ярослав ЯЦКІВ