Тема академічної доброчесності є однією з «найдражливіших» в українській освітній та академічній спільноті. І це хороша ознака, яка свідчить, що науковцям не байдуже, яку репутацію має університет чи установа, а також — хто нею керує.
Не дивно, що після представлення законопроєкту «Про академічну доброчесність» під фейсбук-дописи парламентарів з короткою інформацією про документ прийшли сотні науковців, які поставили запитання: «Так, а що з усім відомими плагіаторами?», «Чи залишаться на своїх посадах керівники, у дисертаціях яких виявлено плагіат?» тощо.
Наше видання підтримує принципи академічної доброчесності, ми цілком згодні з науковцями, що система, яка діє в цивілізованих країнах, має бути збудована і в Україні. І якщо університет допускатиме випадки плагіату, то його рейтинг знизиться, студенти й відомі вчені оминатимуть заклад і, як наслідок, зменшиться кількість наукових грантів та фінансів. Ну й, звісно, особиста кар’єра також має залежати від наукової репутації.
І ми вважаємо, що несумлінні очільники (на будь-яких постах) ненадовго, а Закон «Про академічну доброчесність» (після його ухвалення) зобов’язані будуть виконувати усі громадяни України. Тож вважаємо ініціативу правильною.
Пора навести лад
Про законопроєкт розповіли учасники зустрічі у Києво-Могилянській академії, де було його презентовано. В експертній дискусії (після якої планувалося внести до документа останні правки) взяли участь голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, члени робочої групи з підготовки документа, представники закладів вищої освіти. Модерував дискусію президент НаУКМА Сергій Квіт (академія стала одним з ініціаторів написання законопроєкту).
У вітальному слові Руслан Стефанчук зазначив, що сьогодні ті, кому за 30 і хто прийшов до влади, часто прагнуть мати візитівки з написом «доктор якихось наук». Голова ВР переконаний, що настав час навести лад у цій сфері. (Наше видання теж вважає, що давно пора, тому уважно стежитиме за ухваленням та виконанням нового закону — авт.).
Розробники проєкту наголосили, що їхньою метою було створити дієвий інструмент для забезпечення академічної доброчесності. Зокрема, голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Андрій Бутенко розповів, що через недосконалість законодавства не вдалося здійснити все, про що мріяли на старті роботи агентства.
Зміниться норма про самоплагіат
У тому, що проблему потрібно вирішувати на рівні законодавчого регулювання, переконана й професорка КНУ імені Тараса Шевченка, віцепрезидентка Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцова.
— Іншим шляхом цей «бур’ян» в освітньому і науковому середовищі не виполоти, — наголосила пані Наталія. — Потрібна хірургічна операція, «бризкати пестицидами» вже не досить.
На її думку, норми Закону України «Про освіту» кожен тлумачить, як хоче, а саме явище процвітає. Професорка пояснила, що мета розробників — «завести» в науковий та освітній простір стандарти чесності, порядності й моральності. А також — створити систему очищення наукового середовища від явищ, які спотворюють сутність науки.
— Немає країн, у яких були б відсутні порушення академічної доброчесності. Але навколо фактів плагіату у розвинених країнах створюється атмосфера цілковитої непримиренності. Ми маємо створити таку атмосферу неприйняття і в нас, — наголосила Наталія Семенівна.
Наталія Кузнєцова розповіла, що в новому документі зміниться норма про самоплагіат. Закон «Про освіту» називає самоплагіат порушенням доброчесності. Але, на жаль, ця норма перешкоджала розвитку наукових ідей. «Сьогодні в мене є ідея, потім стаття, потім монографія. Це рух науки вперед», — пояснила науковиця.
Розробники довго думали, як вийти з ситуації й зробити так, щоб норма закону не перешкоджала науковому розвитку вченого і, водночас, щоб одну й ту саму ідею не можна було використати багато разів. Зрештою, вихід було знайдено, стаття 11 законопроєкту пояснює, що не можна багато разів повторювати ідею чи висновки як нові. Хоча, а що таке «багато разів»? Це скільки?
Порушення? Ні, ніколи
Про ідею написання та структуру законопроєкту розповів заступник голови НАЗЯВО, професор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Іван Назаров.
Він нагадав, що у 2019 році у складі НАЗЯВО, згідно з законом, було створено комітет з питань етики. Серед іншого, він мав розглядати скарги щодо порушень академічної доброчесності у дисертаціях.
— Коли ж комітет почав розглядати ці скарги та ухвалювати рішення, ми зрозуміли, що законодавство недосконале, — зауважив Іван Володимирович. — Рішення комітету з питань етики науковці оскаржували в суді, і ми програвали суд…
Іван Назаров розповів також, що під час акредитації освітніх програм у кожного ЗВО запитують: чи є у закладі внутрішня політика для забезпечення академічної доброчесності? Чи створено орган для ухвалення рішень про порушення? Чи були випадки порушень під час навчання за цією програмою?
75 відсотків закладів на ці запитання відповіли, що під час викладання програми, яка акредитується, ніколи (!) не було випадків порушення академічної доброчесності. 17 відсотків взагалі не відповіли. І 8,9 відсотка ЗВО сказали: так, у нас були випадки порушення академічної доброчесності й ми ухвалили відповідні рішення. «Втім, навіть ці ЗВО запевняють, що порушення були лише з боку студентів. І лише один раз чи двічі (на дві тисячі освітніх програм) було сказано, що порушення були з боку викладача», — додав Іван Володимирович.
Тобто ЗВО у більшості випадків просто приховують будь-яку інформацію, яка стосується порушень академічної доброчесності.
Якщо наукові статті напише ШІ
Законопроєкт має шість розділів. Перший — це визначення, які використовуються в документі. Другий — основні вимоги щодо забезпечення академічної доброчесності. Третій — реальне її забезпечення. «Одразу скажу, що забезпечувати академічну доброчесність насамперед мають заклади вищої освіти й наукові установи. Саме від них залежить, чи буде довіра до результатів освітньої діяльності та дипломів. Мета закону — спонукати заклади вищої освіти плекати культуру академічної доброчесності», — наголосив доповідач.
Четвертий розділ — види порушень академічної доброчесності та заходи реагування. Перелік порушень оновлено, з нього викреслено хабарі, оскільки це явище практично зникло. А ось написання робіт на замовлення у списку є, незалежно від того, хто їх писатиме — людина чи штучний інтелект. До речі, у законопроєкті дається відповідь на запитання: що робити, якщо до написання роботи залучено штучний інтелект.
П’ятий розділ встановлює загальнообов’язкові процедури фіксації порушень. У прикінцевих перехідних положеннях містяться пропозиції змін до цивільного законодавства, захисту інтелектуальної власності, Трудового кодексу, Закону «Про інформацію» (щодо заборони реклами написання робіт на замовлення) тощо.
Потрібна відповідальність
На думку розробників, заклади освіти й наукові установи мають сформувати внутрішню систему забезпечення академічної доброчесності. «Не можна удавати, що все добре. Якщо ЗВО отримує скарги щодо порушень доброчесності, він повинен їх розглянути», — зазначив Іван Назаров.
До речі, шлях юридизації академічної доброчесності, на думку Генерального директора директорату фахової передвищої, вищої освіти МОН України Олега Шарова, свідчить про те, що академічна спільнота не впоралася з цим питанням. Інакше кажучи, побудувати внутрішню культуру і внутрішню відповідальність у закладах поки що не вдалося.
До обговорення документа приєднався (онлайн) і освітній омбудсмен Сергій Горбачов. Він наголосив, що законопроєкт не матиме сенсу без чіткого розділу про відповідальність.
***
Газета «Світ» поцікавилася у президента Києво-Могилянської академії Сергія Квіта: що дасть ухвалення окремого закону?
Сергій Миронович відповів, що не всі норми про академічну доброчесність (передбачені, зокрема, в статті 42 Закону України «Про освіту») можна було виконати на практиці. Цих норм було достатньо для закладу освіти, але не достатньо, щоб від імені держави могло діяти Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти. «Сподіваюся, цей процедурний момент буде вирівняно за допомогою закону», — наголосив Сергій Квіт.
Підготувала Світлана ГАЛАТА