Ми хочемо жити у квітучій, зеленій, чистій країні? Тоді треба не лише відновити зґвалтовану російською війною природу, а й вийти на європейські показники якості довкілля. Готуватися потрібно вже тепер, щоб відразу після перемоги наростити зусилля й у максимальному темпі рухатися до визначених цілей. Національна рада з відновлення України від наслідків війни відповідно до Указу Президента від 21 квітня 2022 року № 266/2022 ще влітку 2022-го розробила план заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України. Є там й екологічний блок. Він активно аналізується експертами та екоактивістами.
Не так давно обговорення проєкту Національного плану відновлення у галузі екологічної безпеки організувала громадська організація Агентство Ефективних Рішень у рамках проєкту «Голос громадянського суспільства».
Міндовкілля: план чудовий! Громадськість: ні, сирий!
Перший заступник міністра захисту довкілля Руслан Гречаник наголосив, що Національний план відновлення України у сфері екобезпеки 2.0 має бути кроссекторальним та містити в собі принципи Європейського Зеленого курсу.
«Реалізація планується шляхом впровадження 9 реформ за 5 напрямами. Для цього туди закладені 53 проєкти з охорони довкілля, в які, за попередніми оцінками, необхідно інвестувати близько 25,5 млрд євро», — зауважив Руслан Гречаник.
Радниця міністра Тетяна Тимочко розповіла, що на останньому етапі обговорення надійшло понад 170 коментарів, у тому числі — від міжнародних партнерів. Зокрема, встановлені нові очікувані результати щодо збільшення площ природоохоронних територій — до 30%.
«Коментарі надходять і досі, тож ми плануємо чергове засідання робочої групи для їхнього розгляду», — підкреслила Тетяна Тимочко.
Також пані Тетяна звернула увагу на необхідність чіткої координації з агрополітикою, політикою у сфері економіки, енергетики, транспорту.
Учасники обговорення запропонували чимало уточнень та доповнень до документа. Богдан Вихор (WWF-Україна) зазначив, що горизонт планування треба розширити до 2050 року (зараз — до 2032 — авт.), а також зробити цілі більш смартовними (тобто, такими, які відповідають критеріям SMART: S — specific — конкретна; M — measurable — вимірна; A — achievable — досяжна; R — relevant — значуща; T — time bound — обмежена в часі — авт.)
В.о. завідувача кафедри екології та охорони здоров’я Західноукраїнського національного університету Леонід Бицюра вказав, що екологічна інформація часто спотворена, бо не всі органи, що звітують, роблять це відповідально.
Експерти Мережі захисту національних інтересів АНТС відзначили, що у Плані нічого немає про роль торфовищ в утриманні екологічного балансу та гальмуванні зміни клімату. А тим часом роздача ліцензій/дозволів на розробку торфовищ іде шаленими темпами. Також, попри визначальну роль у забезпеченні водності наших річок, а отже — роботи аграрного сектору, практично не згадуються водно-болотні угіддя (ВБУ). У План включено лише дрібка проєктів з відновлення ВБУ, та й то як пілотні та з терміном виконання через десять років, коли вже буде просто пізно.
Додам від себе, що деякі з показників виконання Плану видаються дуже дивними. Наприклад, 15 екодуків (біопереходів) на шляхах міграції тварин. Це просто мізерна кількість навіть для наявної мережі авто та залізничних магістралей. І хоча в ході дискусій Тетяна Тимочко уточнила, що йдеться лише про пілотні проєкти, краще б написати, що кількість переходів буде відповідати європейським нормам.
Ще дивнішим є показник щодо збільшення лісистості території країни до 18%. Це геть нереальні цифри, де узяти стільки вільних гектарів — ніхто не подумав. Зараз лісистість становить 15,9%. Це 9,6 млн га. Тобто, треба заліснити ще 1,2 млн га. Такої кількості вільних площ в Україні немає! Ще у програмі «Ліси України» на 2010–2015 роки планувалося для досягнення «оптимальної» лісистості заліснити 2,2 млн га. Стали шукати відповідні площі. Держкомзем зміг виявити лише 0,3 млн га деградованих і малопродуктивних земель
сільськогосподарського призначення та 0,14 млн га земель під ярами й балками. Причому екологи криком кричали, що ці балки — вкрай цінні для степового біорізноманіття і чіпати їх не можна.
Порахуйте самі розміри «нестикування». І це тоді ще не відбулася земельна реформа! Землями тепер розпоряджаються ОТГ, до яких лісівники змушені звертатися з уклінними проханнями виділити клаптик-другий під сосняк-діброву. Але, за свідченнями голови Держлісагентства Юрія Болоховця, найчастіше дістають відмову. Отже, ці 18% — це утопія, цифру треба скоригувати в бік зниження. Або шукати змогу садити ліси на орних землях. І це, до речі, було б чудово, бо розораність у нашій країні перевищує всякі розумні значення.
Чи може бізнес бути дружнім до природи
Співзасновник Громадянської платформи «Нова Країна» Андрій Длігач одним із найважливіших моментів дискусії вважає питання «чи можна зберегти природу, не заважаючи економічному розвитку».
«Питання в тому, як зробити турботу про довкілля економічно вигідною для бізнесу, громадян і держави. В дискусії пролунала ідея збільшити оподаткування в буферних зонах. Взагалі збільшення екологічного податку — це частина антикорупційної податкової реформи. Але моя позиція — як і зі скасуванням відшкодування ПДВ під час експорту сировини — цей податок може надходити до спеціального фонду, з якого може фінансуватися модернізація того самого бізнесу. Екологи точно є союзниками антикорупційної податкової реформи», — зазначив Андрій Длігач.
Представник Торгово-промислової палати Владислав Антипов теж зосередився на тому, як не нашкодити бізнесу, впроваджуючи екологічні реформи. І зауважив, що позиція багатьох екологів — «бізнес поганий і його треба примусити…». Але бізнес ухвалює рішення відповідно до регуляцій і стимулів, а також — до економічного інтересу.
Далі частина учасників зібрання активно обговорювала тезу про необхідність балансу між стимулами й покаранням. Зокрема, було зазначено, що негативний сценарій — вичавити бізнес з країни, збільшуючи покарання і регуляції. А джерелами фінансування екомодернізації називалися субсидії або ринкове фінансування. Але нині невигідно фінансувати в ринковий спосіб. Отже, знову постало питання розширення грантових програм. Також обговорювалося, що важливо гармонізувати нашу політику з ЄС. Це теж питання балансу між дерегуляцією і контролем.
«На завершення дискусії ще раз було акцентовано, що в стратегії екобезпеки реалізується природоцентричний підхід, а не людиноцентричний. Це може здатися дивним і, гадаю, ще буде предметом дискусії. Проте можна переформулювати так: «майбутньолюдиноцентричний підхід», тобто в фокусі має бути не так інтерес сьогоднішнього людства, як можливості й середовище життя для наступних поколінь», — зазначає Андрій Длігач.
Цей план — не про відновлення. На жаль…
Постійний автор «Світу», старший науковий співробітник Відділення математичного моделювання довкілля Інституту проблем математичних машин і систем Національної академії наук України Андрій Демиденко вважає, що зміст обговорюваного документа не відповідає назві.
«У цьому плані дуже мало саме відновлення. Пасивною охороною чи захистом відновити довкілля не можна! Як і управлінням відходами, і запобіганням шляхом зниження викидів. Запобігти можна майбутньому впливу, а от відновити після впливу, що вже відбувся, запобіганням і захистом неможливо. Потрібна спеціальна програма саме відновлення довкілля», — вважає Андрій Демиденко.
Правоту експерта підтверджує й розподіл фінансування у Плані. Якщо на розділ «Екологічна безпека та ефективне управління відходами» пропонується знайти й витратити майже 18 мільярдів євро, то на «Кліматична політика: запобігання та адаптація до зміни клімату» — лише 23 млн євро, а на «Збереження природних екосистем і біологічного різноманіття, відновлення та розвиток природоохоронних територій та об’єктів» — 666 млн євро.
Йдемо до ЄС? — Робімо, як ЄС!
На думку пана Демиденка, виправити недоліки Плану треба у першу чергу з опорою на Стратегію ЄС щодо біорізноманіття до 2030 року і новий європейський Закон про відновлення природи.
«Єврокомісія сама не ухвалює закони, але пропонує це зробити національним парламентам до кінця 2024 року. Вона запропонувала цей новий закон саме для того, щоб відновити екосистеми для людей, клімату та планети. Закон є ключовим елементом Стратегії біорізноманіття ЄС, яка закликає встановити обов’язкові цілі для відновлення деградованих екосистем. Зокрема тих, що мають найбільший потенціал для уловлювання і зберігання вуглецю, а також для запобігання і зменшення впливу стихійних лих. Відновлення водно-болотних угідь, річок, лісів, пасовищ, морських екосистем та видів, що мешкають у них, сприятиме збільшенню біорізноманіття, збереженню тих функцій, які природа надає нам безплатно, наприклад, очищаючи воду і повітря, запилюючи культури й захищаючи нас від повеней, стримуючи глобальне потепління», — каже Андрій Демиденко.
Стратегія передбачає відновлення природи на суші та в морських районах, щонайменше 20% до 2030 року. А в кінцевому підсумку, всіх екосистем, які потребують відновлення, до 2050-го. Це стосується тих територій, які підпадають під дію відповідного законодавства, зокрема, Пташиної та Оселищної директив. Це стосується водно-болотних угідь, лісів, пасовищ, річок і озер, пустирів і чагарників, скель і дюн.
У містах пропонується спочатку зупинити втрати зелених міських насаджень (завдання до 2030 року), а згодом збільшити площі зелених зон. Не забули й про відновлення осушених торфовищ, про які немає жодного слова в нашому Національному плані відновлення. А ще Стратегія пропонує, щоб уже у 2030 році не менше ніж 25 000 км річок Європи були відновлені до стану вільного стоку.
Очікується, що країни ЄС подадуть національні плани відновлення до Єврокомісії протягом двох років, показавши, як вони досягатимуть своїх цілей. Якщо ми хочемо, щоб Україна стала членом ЄС, то і нам треба готувати і, що ще важливіше, виконувати такий план.
Олег ЛИСТОПАД
Читайте також:
- Реформа Національних академій: що зроблено?
- Потрібні нові ідеї! Нові рішення. Відкритий лист до наукової спільноти України
- Де садити білу акацію та червоний дуб?
- Кому керувати національним парком
- Відкритий лист науковців України та діаспори
- PhD-Порядок: досвід застосування та перспективи вдосконалення