Природоохоронні організації виступають проти законопроєкту щодо удосконалення управління штучно створеними об’єктами заповідного фонду

Природоохоронні організації виступають проти законопроєкту щодо удосконалення управління штучно створеними об’єктами заповідного фонду

Позицію природоохоронних громадських організацій оприлюднено на сторінці Environment People Law (EPL)/Екологія – Право – Людина (ЕПЛ).

У заяві йдеться про те, що національні та міжнародні природоохоронні організації, виступаємо категорично проти законопроєкту 9136 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення управління штучно створеними об’єктами природно-заповідного фонду України».

На переконання проридоохоронців, законопроєкт створює ризики знищення природних та штучно-створених територій природно-заповідного фонду (надалі – ПЗФ), порушення норм природоохоронних конвенцій та може зашкодити євроінтеграційним процесам у сфері охорони природи, не враховує важливості участі громадськості у процесі прийняття таких рішень.

1. Законопроєкт розширює перелік органів, які можуть приймати рішення про скасування статусу території або об’єкту ПЗФ чи про зміну її меж, створює непорозуміння та збільшує ризики конфліктів у прийнятті таких рішень (зміни до статті 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»)

Наприклад, рішення про зменшення площі відомих і привабливих для забудовників зелених зон Києва, таких як ботанічні сади ім. М. Гришка й ім. І. Фоміна, відповідно до нових норм буде приймати Кабінет Міністрів України, щодо національного природного парку «Голосіївський» – Президент України, садово-паркового комплексу “Феофанія” – Київрада. Щодо прийняття рішень про статус та межі Володимирської гірки, Маріїнського парку та Сирецького гаю існують ризики виникнення конфлікту між Кабінетом Міністрів України та Київрадою.

Діюча редакція Закону передбачає, що такі рішення може приймати лише Президент України. Отже, діюча редакція є більш логічною і неконфліктною, є такою, що сприяє створенню позитивного іміджу інституту Президента як гаранта екологічної безпеки, піднімає питання збереження природи на найвищий рівень.

Загалом 7 органів державної влади або самоврядування приймали рішення протягом останніх 60-ти років про створення заповідних територій у місті Київ. При цьому, частину з них ліквідовано, частина функціонує або є правонаступники. Для більше ніж 30 об’єктів ПЗФ не буде однозначної відповіді, який орган повинен приймати рішення про зміну їхніх меж.

2. Законопроєкт створює ризики щодо необґрунтованої та спрощеної процедури зміни меж або ліквідації територій та об’єктів ПЗФ (зміни до статті 54 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»)

У законопроєкті пропонується залишити єдину причину відмови у схваленні клопотання щодо скасування чи зміни меж територій ПЗФ з боку Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та обласних адміністрацій – подання неповного пакету документів. Це означає, що будь-який зацікавлений в скасуванні території ПЗФ бізнес зможе підготувати документи на скасування чи зменшення територій ПЗФ, а уповноважені органи не зможуть їм відмовити в цьому. Для прикладу, лише в 2022 році Міндовкілля відмовило у погодженні клопотання про зміну меж або ліквідацію статусу ПЗФ у 19-и випадках, ґрунтуючись на інтересах природи з урахуванням принципів сталого розвитку, а не тільки наявності повного пакету документів.

3. Законопроєкт безпідставно передає від Президента України до Кабінету Міністрів України повноваження по створенню, зміні меж, категорії та скасуванню штучно створених об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення (зміни до ст. 53 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»)

Усі категорії ПЗФ охороняються державою як національне надбання, незважаючи на категорію та статус. Протягом останнього десятиліття на загальнодержавному рівні було запропоновано та визначено лише один штучно-створений об’єкт ПЗФ, оскільки такі об’єкти створюються на історично сформованих територіях, яким за часів незалежності України вже надано природоохоронний статус. Тобто система штучно-створених об’єктів ПЗФ в державі сформована і не потребує значних змін.

4. Законопроєкт понижує правовий захист земель, на яких розташовані штучно створені об’єкти ПЗФ місцевого значення (зміни до статті 150 Земельного кодексу України)

Відповідно до нової редакції п. «г» ч. 1 ст. 150 ЗКУ до особливо цінних земель відносяться: «землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, в тому числі землі (незалежно від категорії), на яких розміщено штучно створені об’єкти ПЗФ загальнодержавного значення.

Таке надмірне уточнення в ст. 150 Земельного кодексу України негативно вплине на правовий режим земель, на яких створені об’єкти ПЗФ місцевого значення.

5. Законопроєкт містить норми, які призведуть до надмірного і незрозумілого бюрократичного навантаження на процеси прийняття рішень у земельних відносинах в частині дотримання природоохоронного законодавства (зміни до статті 150 Земельного кодексу України)

Відповідно до законопроєкту погодження Верховної Ради України потребуватимуть:

● припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель у зв’язку з використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

● припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами.

“Таким чином, ставиться під ризик гарантоване Конституцією України право на екологічну безпеку та складається враження, що завдання законопроєкту не врегулювати певні правовідносини шляхом створення загальнообов’язкових норм права, а закласти точкові зміни для вирішення приватних інтересів недоброчесного бізнесу”, – зауважують природоохоронці.

6. Законопроєкт збільшує ризики знищення природоохоронних територій міжнародного значення, збереження яких передбачено міжнародними конвенціями і Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Екологи нагадують, що більшість територій ПЗФ мають статус важливих природоохоронної територій на рівні Європи (території Смарагдової мережі) або на світовому рівні (водно-болотні угіддя міжнародного значення), частина є біосферними резерватами або об’єктами Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

“Спрощення процедури зміни меж або ліквідації статусу ПЗФ може зашкодити євроінтеграційним процесам у сфері охорони природи, які передбачені Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, призвести до порушення зобов’язань України, взятих у рамках Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсарська конвенція) та Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція)”, – заявляють активісти-екологи.

Природоохоронці звертають увагу на тому, що даний законопроєкт:

1) не відповідає задекларованій меті;

2) не є євроінтеграційним, а є таким, що ставить під загрозу виконання взятих євроінтеграційних зобов’язань в частині охорони природи;

3) створює колізії в природоохоронному та земельному законодавстві;

4) зменшує роль Президента як гаранта екологічної безпеки, що є частиною національної безпеки нашої держави.

Природоохоронні громадські організації закликають нардепів не голосувати за прийняття законопроєкту 9136; вимагають у Міндовкілля відкликати ганебний висновок щодо підтримки даної ініціативи та просять НАБУ та НАЗК проаналізувати законопроєкт на предмет можливих корупційних ризиків.

Екологи наголошують – належне управління територіями та об’єктами ПЗФ є наріжним каменем для виконання Україною євроінтеграційних вимог щодо охорони біорізноманіття та гарантування екологічних прав.