Найбільш гаряче зараз обговорюються варіанти відновлення регіону навколо зруйнованої російськими терористами Каховськї ГЕС. Один – це відбудова «як було» (або майже як було). До цього варіанту уряд вже фактично схилили лобісти з Укргідроенерго. Другий – не будувати жодних гребель і відновити заплаву Дніпра такою, як вона була 70 років тому. У тому числі Великий Луг. На цьому варіанті наполягають, зокрема, фахівці Української природоохоронної групи.
Втім, є також чимало компромісних варіантів. Для вибору кращого з них, для розробки і обґрунтування оптимального сценарію треба залучати науковців НАНУ та університетів. Наразі уряд ігнорує наявний в Україні науковий потенціал, хоча вченим є що сказати.
«Формування нової екосистеми на тій поверхні, що звільнилася після знищення Каховського водосховища буде відбуватися поступово і тривалий час. Великий Луг вже не постане таким, як був. Змінився перш за все рельєф цієї території – він став більш пласким. Протягом тривалого періоду існування водосховища підвищення, які були на заплаві, поступово розмивалися, а пониження заносилися мулами. По периметру водосховища внаслідок руйнування берегів під впливом вітрового хвилювання і пов’язаних з ним течій сформувалися широкі піщані відмілини. В результаті там, де були родючі заплавні ґрунти, маємо мули або пісок. Мули теж можуть бути непоганим субстратом для розвитку рослинності, але треба тривалий час, щоб з них сформувався нормальний структурований ґрунт з необхідною кількістю органіки та інших важливих компонентів. Ще одна важлива відмінність у водному режимі. Природна заплава щороку під час повені частково або повністю затоплювалася водами Дніпра, що забезпечувало нерест риби, промивку застійних заплавних водойм, створювало запас вологи для розвитку рослинності в літній період. Осушене дно Каховського водосховища так затоплюватись не буде, оскільки вище за течією розташовані п’ять водосховищ, які акумулюють весняну воду», – вважає завідувач відділу екологічної гідрології та технічної гідробіології Інституту гідробіології НАН України Сергій Дубняк.
Цю заяву він зробив днями на прес-конференції, організованій Мережею захисту національних інтересів АНТС в Медіацентрі-Укрінформ.
Також вчений зауважує, що відновлення водосховища – це теж тривалий процес. «Перш за все, невідомо, коли його можна буде розпочати, адже це стане можливим тільки після деокупації лівобережжя Дніпра. На саме будівництво греблі і ГЕС за оцінками енергетиків треба не менше п’яти років. Не швидко відбуватиметься і наповнення водосховища. Зараз спостерігається маловодний період, стік Дніпра в окремі роки знижується до 20 км3. Якщо маловоддя продовжиться, наповнення водосховища до попереднього об’єму (18 км3) займе не менше 3 років, адже при цьому необхідно забезпечити мінімально допустимий стік в пониззі Дніпра», – сказав Сергій Дубняк.
Тим часом учені намагаються оцінити збитки, завдані російським терактом.
«В Національній академії наук України ще 6 червня 2003 року була створена робоча група, куди увійшли декілька інститутів, зокрема й Інститут гідробіології. Спочатку група працювала над оцінкою наслідків катастрофи для природних екосистем, населення і економіки регіону. Зараз триває робота над пропозиціями щодо подальших рішень і дій. Це важливо з огляду на постанову Кабінету Міністрів щодо відновлення Каховської ГЕС, яка, на мій погляд, була занадто поспішною, адже на сьогоднішній день немає консолідованої позиції науковців, проєктантів, громадськості стосовно того, чи взагалі треба відбудовувати ГЕС і водосховище, і, по-друге, як їх відбудовувати – теж дуже важливе питання», – сказав Сергій Дубняк.
Вчений вважає, що якби зараз був доступ до територій, які займало Каховське водосховище, то було би варто управляти процесом відновлення річкової екосистеми. Тому що без втручання ця поверхня поступово буде заростати, в основному бур’янами, в тому числі інвазивними рослинами, які легше можуть пристосовуватися до складних умов. А для того, щоб там сформувалася нормальна заплавна рослинність, треба було б проводити рекультивацію ґрунту, висівати лучні трави, висаджувати верби та інші рослини.
«Але зараз немає навіть можливості отримати об’єктивну інформацію щодо розвитку ситуації. Окремі експедиції і дослідження після російського теракту були в основному в колишніх затоках, які віддалені від основної акваторії водосховища. На сьогоднішній день доступу до основного плеса водосховища практично немає (через обстріли з лівого берега, окупованого росіянами – ред.).
Також учений оцінив доцільність відновлення водосховища.
«На мою думку в принципі треба відновлювати. Тому що ні забезпечення водою населення і підприємств, ні розвиток високопродуктивного сільського господарства регіону без водних ресурсів Каховського водосховища практично неможливо реалізувати. Весь цей регіон розвивався 70 років в умовах наявності водосховища. Якби його не було, можливо тут сформувалися б інші, менш водозатратні галузі господарства, інший тип розселення населення тощо. Але зараз, в умовах війни і подальшої неминучої економічної кризи, радикально змінювати всю інфраструктуру регіону недоцільно», – сказав Сергій Дубняк.
В той же час вчений наголошує, що просто відбудувати усе як було – невірно. Потрібен новий, сучасний проєкт, потрібен всебічний аналіз ситуації, потрібне комплексне рішення, яке буде включати не лише відбудову греблі, а й усіх прив’язаних до водосховища систем.
«Постає питання: чи все добре було з Каховським водосховищем, коли воно функціонувало в нормальному для нього режимі? Можу сказати, що ні, втім, як і з усіма іншими водосховищами.
Найбільша яскрава проблема, яку всі ми спостерігали і можемо зараз спостерігати, це так зване «цвітіння води» – надмірний розвиток фітопланктону, який після відмирання призводить до такого непривабливого вигляду і якості дніпровської води», – сказав Сергій Дубняк.
Вчений нагадав, що Каховське водосховище було найбільшим за об’ємом води в Україні. Але вода з нього використовувалася дуже неефективно. І пов’язано було це з особливостями режиму його експлуатації. Справа в тому, що в Каховському водосховищі нормативний корисний об’єм, який можна було використовувати, складав близько 7 кубічних кілометрів із 18-ти – це загальний об’єм водосховища.
Але в літній період, коли відбувалося зрошення і була найбільша потреба у воді, використати цю воду було практично неможливо. Чому? Тому що весь час тримався досить високий рівень, близький до нормального підпірного (16 метрів БС). Максимум могли відступати до 15,5 – через те, що з Каховського водосховища вода самопливом подавалася в Північно-Кримський канал і для того, щоб створити необхідний похил і самопливну подачу, треба було постійно тримати високий рівень води. Тобто ми мали велике водосховище, але з дуже малим коефіцієнтом корисної дії.
Тому ще в кінці 1980-х – на початку 1990-х років на державному рівні розроблялись різні проєкти реконструкції водосховища і розглядалися варіанти перегляду режиму його експлуатації у напрямку більш глибоких спрацювань саме в літній період для того, щоб той величезний об’єм води, який в ньому заакумульований, можна було хоча б частково використовувати.
«Такі проєкти в той час Інститут гідробіології оцінював позитивно з точки зору невеликих літніх спрацювань, порядка 1,5 метра, це не призвело б до руйнування вже існуючих екосистем, але покращило б водообмін, проточність водосховища, зменшило б явища «цвітіння» і дало б ефект у вигляді використання тієї води, яка є в цьому водосховищі. Бо у тому вигляді, як це існувало, в основному використовувалася вода з Кременчуцького водосховища, яка скидалася по каскаду у Каховське для підтримання рівня 16 метрів і вже з Каховського подавалася у магістральні канали, які використовуються для зрошення», – сказав Сергій Дубняк.
На запитання журналістів «Чи постає проблема наповнення Північно-Кримського каналу, якщо Каховське водосховище не функціонує?», вчений відповів, що якщо водосховище не функціонує, то наповнювати кримський канал, як і інші канали і водоводи, взагалі не має чим.
«Максимальна пропускна здатність Північно-Кримського каналу близько 300 метрів кубічних за секунду, а стік Дніпра під час межені може падати до 300 метрів кубічних за секунду. Тобто весь Дніпро треба запустити в цей канал, щоб забезпечити такі обсяги. Навіть якщо не розглядати водосховище як акумулятор води, то усе одно чисто технічно, щоб цю воду можна було подавати в канали, повинна бути якась ємкість, з якої це можна буде робити.
Якщо ми говоримо про потенційне звільнення Криму і необхідність потім українській владі вирішувати питання водопостачання, то тут постає питання, як це забезпечити. На мою думку, треба відмовитись від варіанту самопливної подачі. Так, це буде дорожча вода, якщо її будуть качати насосами. Але тоді водосховище можна зробити більш ефективним, – сказав Сергій Дубняк.
На думку вченого, відновлювати водосховище треба спираючись на сучасну концепцію, яка має знівелювати недоліки, які були у старому водосховищі, і врахувати вимоги екологів і археологів, які виступають проти відновлення. Вчений вважає, що ці підходи можна максимально поєднати, якщо добре подумати і спроектувати водосховище таким чином, щоб воно виконувало свої основні функції, і при цьому суттєво зменшити його площу.
Площу затоплення можна регулювати не тільки рівнями, на які буде підніматися вода, а й шляхом віддамбування мілководних ділянок, особливо у верхній частині водосховища, де якраз розташований історичний Великий Луг.
«Так свого часу було зроблено на Канівському водосховищі південніше Києва. Ми зберегли там цінні заплавні землі, дякуючи тому, що були побудовані захисні дамби і створені польдерні системи. Ці території виконують важливу екологічну функцію, а також використовуються для відпочинку людей та багатьох інших цілей», – підсумував Сергій Дубняк.
Відповідаючи на питання журналістів «Чи зможе Крим обійтися без води Каховського гідровузла і якщо «ні», то яким чином краще таке водопостачання організувати?», вчений зазначив, що на його думку воду в Крим після деокупації треба буде подавати.
«Тому що Крим – це не тільки Південний берег з курортами, не тільки «Титан» й інші підприємства, а й наша майбутня потужна військова база. Треба буде також відновлювати Північний Крим, який завдяки дніпровській воді свого часу перетворився з випаленого сонцем південного степу в квітучий регіон з високопродуктивним сільським господарством, а зараз сплюндрований бездумними діями окупантів.
Звичайно, треба переглядати ситуацію з точки зору максимальної ощадливості використання водних ресурсів. Треба буде переглянути параметри Північно-Кримського каналу, зменшити до мінімуму втрати води на фільтрацію і випаровування. Зараз канал у сухому стані і все це можна технічно зробити.
Якщо ми плануємо відновлювати водосховище, треба одночасно думати і про те, як будуть функціонувати ті меліоративні системи, які з водосховища будуть брати воду. На сьогодні більшість з них в зруйнованому або напівзруйнованому вигляді. Інакше ми створимо потенціал, який просто не буде використовуватися ще тривалий час.
Тому цю проблему треба розглядати комплексно, а не водосховище саме по собі, ГЕС сама по собі і так далі. Не бачу сенсу відновлювати водосховище без ГЕС, а такі пропозиції лунають. Тому що все одно воду треба пропускати вниз по Дніпру, тож краще це робити через ГЕС, отримуючи відповідний виробіток електроенергії.
Плануючи будівництво нової ГЕС треба врахувати недоліки тої, яка існувала. Каховська ГЕС була найменш потужною в Дніпровському каскаді, з найменшою пропускною здатністю, що створювало проблеми для роботи всієї енергетичної системи Дніпра. Із-за низької пропускної здатності у весняний період часто скидали воду просто через водозливну греблю. Звісно, нова ГЕС має бути спроєктована і побудована з урахуванням сучасних екологічних вимог до таких об’єктів, зокрема з рибоходами для забезпечення міграції риби по Дніпру», – сказав Сергій Дубняк.
Олег Листопад