Усередині жовтня група науковців удруге обстежила дно Каховського водосховища в районі національного природного парку «Кам’янська січ». Серед науковців був завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України академік НАНУ Яків Дідух, чия стаття «Якою буде доля Каховського моря?» викликала широкий резонанс.
Ми попросили академіка Дідуха поділитися своїми враженнями й думками, які викликала в нього ця поїздка.
На дні «Каховки» — двометрові верби й очерет
— У наш перший візит на Херсонщину в липні ми побачили замулене дно з глибокими тріщинами. Зафіксували тоді сходи рослин. На черепашкових відкладах — однорічних портулака та якірців, пагони яких горизонтально розростаються, вкривають поверхню ґрунту і протидіють вивітрюванню та процесам ерозії. На піщаних відкладах переважали: злак плоскуха звичайна, поодиноко — гірчак почечуйний, щириця загнута, череда листяна, нетреба ельбінська, амброзія полинолиста, лобода. Деякі з цих видів поширюються і на мулисті субстрати, де формується такирна структура. Також на такирах фіксували проростки дерев та чагарників: різні верби, клен американський. А безпосередньо біля густих заростей на берегах — ясена пенсильванського (його сходів), робінії псевдоакації, гледичії колючої тощо.
У жовтні, буквально через три місяці, зафіксовано величезні зміни. Коли влітку ми навіть не могли визначити проростки деяких видів рослин, то тепер зарості верб та очерету, рогозу сягають двох метрів.
Уже чітко простежуються три типи біотопів, які представлені кількома варіантами. Круті схили, що прилягають до суходолу, зайняті потужними відкладами мушлі, що різко контрастують із зеленим килимом днища. Сухіші місця на днищі зайняті власне вербовими заростями, а перезволожені — водно-прибережною рослинністю.
Під час першого експедиційного виїзду ми заклали три моніторингові ділянки, зафіксовані за допомогою GPS та закріплених магнітів у субстраті, що дає змогу точно до сантиметра робити прив’язки, на яких проводяться геоботанічні описи та визначаються параметри рослинності. І у жовтні ми їх знову дослідили.
За нашими оцінками, на одному квадратному метрі зростає близько 20 проростків верби заввишки 180–190 см, а найвищі рослини сягають 270–305 см. Після проведених у лабораторії досліджень та обробки супутникових знімків ми зможемо оцінити масштабність процесів заростання дна водосховища, що вражає. Перед поїздкою ми відвідали територію спущеного у 2015–2016 рр. охолоджувача Чорнобильської АС, де теж відбулося заростання днища цієї водойми, і зарості верб досягли висоти 5–8 м. Оскільки там основу субстрату становлять бідні силікатні піщані ґрунти, а тут — багаті карбонатами й поживними речовинами мули, то масштаби заростання суттєво різняться. Відмічено, що верба на днищі Каховської ГЕС є гібридом (верба червонувата — Salix rubens) між місцевою вербою білою та адвентивною вербою ламкою, хоча зафіксовані й інші варіанти гібридних форм.
Днища, які висохли пізніше, коли насіння верби вже не було, відкриті й заростають трав’яними видами: жовтцем отруйним, латуком диким, щавлем, але сумніву в тому, що там домінуватиме верба, немає. Вигляд відкритих ділянок днища вражає наявністю такировидних утворів, глибина щілин між якими сягає 70 см. Якщо влітку рослини зростали лише на горизонтальній поверхні, то тепер вони поселяються й у щілинах. Така структура ґрунту — тимчасова, і поступово у процесі формування високорослих зімкнутих деревостанів поверхня вирівняється, але сам факт її наявності з глибокими тріщинами в аспекті формування екосистем — важливий.
Уздовж потічків швидко відновлюється біотоп прибережно-водної рослинності, основу якого формують широколистий та вузьколистий рогози, очерет, осоки, ситники тощо.
Найсухіші прибережні ділянки, що оконтурюють водосховище, зайняті потужними відкладами мушлі дрейсени. Сьогодні важко спрогнозувати, як відбуватиметься сукцесія на цих відкладах, бо там зафіксовано лише поодинокі види трав’яних рослин, серед яких ряд адвентивних, зокрема й аморфа, якої багато на суходолі. Цю піонерну стадію розвитку ми називаємо флуктуаційною, і сукцесійні процеси тут ще не розпочалися.
Чи планується продовжити роботи на Каховському водосховищі?
Необхідно обробити великий масив зібраних даних і підготувати спільні наукові публікації, забезпечити подальші моніторингові дослідження, оцінити різні варіанти щодо відновлення водосховища, бо думки учасників навіть нашого колективу розходяться, але всі ми вважаємо, що повністю відновлювати водосховище до попереднього рівня не слід.
Будемо намагатися прорахувати екосистемні послуги, щоб оцінити збитки екосистем. Тут потрібні конкретні дані, які ми зможемо отримувати під час поступового звільнення територій. Паралельно фіксуватимем збитки, втрати, які дали б нам змогу трактувати воєнні дії як екоцид. Таке трактування вимагає вагомих аргументів, яких на сьогодні недостатньо. Адже, відповідно до ст. 441 Кримінального кодексу України, ні в кого (зокрема й у мене) не викликало сумніву, що навіть руйнації Каховської ГЕС підпадають під визначення екоциду, але за юридичним тлумаченням фахівців міжнародного рівня щодо включення до п. 8 Римського статуту поняття екоциду як п’ятого злочину щодо довкілля, наявних у нас аргументів не вистачає. І тут юристи повинні співпрацювати з екологами, щоб таких вагомих даних було достатньо. Україна у цьому питанні повинна грати одну із ключових ролей, щоб доповнення до Римського статуту були ухвалені.
Звичайно, хотілося б мати можливість обстежити й інші ділянки Каховського водосховища, адже ситуація на лівому березі відрізняється.
Як уже отриманий фактичний матеріал, так і ті дані, які ми сподіваємося зібрати після звільнення лівого берега Дніпра від рашистів, важливі для подальших теоретичних розробок, для оцінки можливих негативних наслідків з метою їхнього попередження. Адже аналогів такого типу екологічних руйнацій у світі немає, і у багатьох випадках слід застосовувати креативні, інноваційні підходи, методи досліджень. Проблема в тому, що прямого фінансування таких досліджень у нас немає, все тримається на ентузіазмі, усвідомленні необхідності зробити щось корисне для України у цей важкий час.
Воєнні руйнації в комплексі зі змінами клімату та іншими видами антропогенної діяльності викликають негативний синергетичний ефект, який матиме глобальні наслідки й у віддаленій перспективі. Людство несе відповідальність за долю планети Земля, тому необхідні розроблення й запровадження дієвих механізмів протидії такій руйнації. Необхідна зміна геополітичної та геоекологічної парадигм.
Як коректно оцінити завдану рашистами шкоду довкіллю та обрахувати збитки
Воєнні дії — це загроза не лише для суспільства, а й довкілля, зокрема і для кліматичної складової, тож проблема оцінки збитків, завданих природі бойовими діями, набуває особливої гостроти, потребує глибоких комплексних наукових обґрунтувань та залучення фахівців різних спеціальностей.
В Україні ухвалено низку нормативних документів щодо оцінки шкоди та збитків, серед яких основним є постанова КМ України № 326 від 20 березня 2022 року «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», до якої ухвалено кілька доповнень.
Відповідно до цих рішень відомства розробили та затвердили методики, що передбачають оцінку збитків у різних сферах: це шкода, завдана земельним, водним, лісовим ресурсам, атмосферному повітрю, природно-заповідному фонду, надрам. Водночас не здійснюється оцінка збитків таким природним екосистемам як степові, лучні, болотні, наскельні, лісові (частково, через лісові ресурси), водні (частково, через водні ресурси), прибережно-морські (частково). Наголошуємо, що йдеться про оцінку не лісових і водних ресурсів, а екосистем. У постанові абсолютно не згадано про втрати біорізноманіття. Всі ці аспекти важливі, бо стосуються низки Міжнародних угод, які ратифікувала Україна, вимог щодо вступу України до ЄС, зокрема щодо Європейського Зеленого курсу. Важливим є доповнення до постанови КМ № 326. Його доцільно зробити ще і тому, що завдані збитки екосистемам чітко фіксуються і частково обраховуються, тобто можлива їх репарація.
Такі роботи ми проводимо в межах Програмно-цільової конкурсної тематики НАН України «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень» та програми Національного фонду досліджень «Наука для відбудови України у воєнний та повоєнний періоди».
Спочатку ми розробили загальну схему послідовних операцій дослідження та оцінки збитків екосистемам, яка містить чотири етапи: перший — це документація та типізація пошкоджень залежно від типу військово-технічних засобів та характеру пошкоджень.
Другий етап — ідентифікація та характеристика природних екосистем (біотопів). За Національним Каталогом біотопів їх 217, частина з них зазнає пошкоджень. Під час польових досліджень ми проводимо геоботанічні описи, фіксуємо розміри ділянок (ступінь та масштаби прямої та опосередкованої дії пошкоджень, втрати цінних компонентів тощо). Далі будемо оцінювати ступінь опірності, вразливості біотопів та характер сукцесійних процесів, що дасть можливість встановити терміни відновлення до стійкого стану, появи вторинних явищ з метою мінімізації негативних наслідків тощо.
Третій етап — це оцінка збитків через екосистемні послуги.
Хоча розроблені міжнародні методики (ТЕЕВ, СІСЕS, FEMA-2022) та у низці країн проведено розрахунки, якими часто оперують, але рахувати ми повинні самі відповідно до наших реалій.
Четвертий етап — це, власне, наукові дослідження прогнозування сукцесійних процесів, характеру відновлення екосистем та розроблення заходів і пропозицій з метою мінімізації негативних наслідків. Хоча екологічні прогнози малонадійні, бо розвиток екосистем ускладнюється такими їхніми властивостями як різновекторність, нелінійність розвитку, що залежить від впливу зовнішніх чинників, каскадність процесів, коли досягається певний критичний поріг і за незначної дії зовнішнього чинника відбуваються катастрофічні зміни, а екосистема переходить до іншого стану. Такі стрибкоподібні зміни ми ще не можемо передбачити, але важливо, що ми вже знаємо про них.
Яким екосистемам особливо дісталося через розв’язану росіянами війну?
Не рахуючи величезних матеріальних збитків, людських жертв, найбільші екологічні збитки завдано в результаті руйнації Каховського водосховища. На друге місце я поставив би заміновані сільськогосподарські угіддя; якщо їх не вдасться швидко розмінувати, то відбуватимуться потужні сукцесійні процеси, заростання бур’янами, адвентивними видами й навіть кущами та деревами. На третьому місці — пожежі, що завдали великої шкоди лісам. Збитки від пожеж будуть набагато більшими, коли ми матимемо доступ до окупованих територій. Результати обстрілів хоч і локальні, але завдали великої шкоди, бо містять токсичні речовини, пошкоджують ґрунт і проникають до материнських порід.
Важливо оцінювати не лише дії прямого знищення, а й звертати увагу на опосередковане пошкодження. Наприклад, на пошкоджених стовбурах дерев можуть розвиватися різні шкідники й хвороби, тому з часом такі дерева можуть загинути.
Розрахунки збитків досить складні, потребують багато часу і високої кваліфікації, тому з метою певної уніфікації, стандартизації, ми попередньо використовуємо бальну оцінку, що полегшує збір інформації й дає можливість переводити якісні (візуальні) характеристики у кількісні показники. На основі цих даних проводилася бальна оцінка збитків природних систем. За сумарною бальною оцінкою збитків виділено 5 категорій: категорія А — повної або майже повної руйнації екосистем (понад 80% балів), коли їх відновлення неможливе; категорія Б — суттєвих збитків (60–79%) — для відновлення необхідно використання зовнішніх цільових заходів та фінансування; категорія В — значних збитків (40–59%) — відновлення потребує контролю та коригування процесів; категорія Г — наявних збитків (20–39%), коли відновлення відбуватиметься природним шляхом; та категорія Д — незначних пошкоджень (до 20%).
Що стосується оцінки екосистемних послуг, то відповідно до методики FEMA-2022 вони діляться на чотири типи. Деякі з послуг можна прорахувати й виразити у грошовому вартісному еквіваленті, що дає змогу ставити питання про репарацію збитків. Є кілька способів розрахунків грошових еквівалентів: перший — через вартість ресурсу (ресурсні), що успішно роблять економісти, другий — через показники карбону чи енергії, оцінку умовного палива (ціна бареля нафти), це регуляторні, частково підтримувальні послуги, що роблять екологи; третій — з позицій заміщення витрат (підтримувальні та соціально-інформаційні) — економісти та екологи. Але для значної кількості послуг (оцінка втрати рідкісних видів, інформаційне, наукове, рекреаційне значення біотопів) це зробити неможливо, тому ми характеризуємо їхню цінність, але способу відшкодувати ці втрати, на жаль, немає.
Ми розрахували показники енергомісткості основних типів екосистем (найвищі показники мають високобонітетні ліси в заплавах річок, а також інші типи лісів, бо для їхнього відновлення потрібен значний час).
На прохання НПП «Залісся» ми обрахували збитки деревостану (142 дерева), а також шкоду від вирв, завдані в результаті обстрілів військами рф. За нашими розрахунками, на основі оцінки енергетичних показників різних компонентів екосистем збитки складають $248,25 тис., а з урахуванням на відновлення — $695,11 тис.
Чи треба відновлювати Каховське водосховище?
Дії СРСР характеризувалися гігантоманією, а екологічні аспекти ігнорувалися. Площа водосховища 2,1 тис. кв. км, це понад 80% площі такої держави, як Люксембург. Чи потрібно затоплювати таку площу землі, де, до речі, в заплаві Дніпра були найбільш продуктивні лучні угіддя, тобто база для розвитку тваринництва? Тепер тваринництво відродити складно, але розводити вербу на біопаливо цілком можливо, не кажучи про інші природоощадні аспекти, як-от збільшення лісистості.
Осадка суден, які рухаються по Дніпру, — 5–7 м, а підйом води у попередньому варіанті сягав 16 м. Навіщо це? Потрібно намагатися отримати необхідний об’єм води за мінімальної площі, щоб забезпечити полив с/г угідь. Об’єм води у водосховищі сягав 18,2 км куб., а для поливу орних земель використовувалося 14,4 км куб., тобто 72%. Але і тут можна зекономити. По-перше, ступінь розорюваності площ на півдні степу сягає 90–95%, що призвело до суттєвої втрати біотичного різноманіття степових екосистем. Тож відсоток орних земель можна зменшити, а розширити — площі заповідних степових територій, які ми за міжнародними критеріями повинні розширити до 15% і навіть більше. Адже саме степові екосистеми найбільше постраждали від знищення. Водночас запропоновані норми поливу не враховують рівня ґрунтових вод.
По-друге, треба знизити втрати води у самих каналах, які пошкоджені. Їх слід реконструювати, бо проникнення води із каналів призводить до засолення. Бетонні береги треба обсадити деревами, які знижують транспірацію. І цілком реальна в наш час ідея: розташувати на поверхні каналів сонячні батареї як джерело додаткової енергії та затінення поверхні води, що зменшить випаровування.
І річ не в тому, що технічно це важко чи неможливо зреалізувати, а в тому, що навіть малореальні ідеї потребують всебічної оцінки, пошуку оптимальних рішень, щоб забезпечити потреби суспільства і зберегти природу.
Фото Якова ДІДУХА