У Національному музеї історії України зберігаються срібні прикраси кінської вузди, знайдені у печенізьких похованнях.
Зокрема, одну з таких, яка походить з кургану поблизу села Нова Кам’янка Херсонської області (з розкопок експедиції Інституту археології під керівництвом Анатолія Кубишева у 1974 році), показали на сторінці “Скарбниця Національного музею історії України” у Facebook.
Кожна деталь декорована вигадливим візерунком, акцентована черню або підсвічена позолотою. За цими прикрасами відчувається любов степовиків до коней – вірних помічників у непростому кочовому побуті.
Варто зазначити, що печеніги – кочовий тюркський народ, історія якого залишається маловідомою.
Печеніги прийшли зі сходу, з центральноазійських степів після ослаблення, а надалі і розпаду Хозарського каганату у другій половині X століття. Вони жили у Північному Причорномор’ї протягом майже 150 років. І це були роки не лише мирних перекочівок степовими просторами, але й постійні набіги на південні землі Русі та сусідні народи.
У 1036 році під Києвом величезна орда печенігів була остаточно розгромлена військами руського князя Ярослава Мудрого. Після цієї поразки основна маса печенігів пішла зі степів Північного Причорномор’я на захід за Дунай. Опустілі причорноморські степи були зайняті іншими кочовими племенами – половцями.
Печеніги не споруджували над могилами своїх одноплемінників окремі насипи, а використовували вже існуючі кургани. Найпоширенішою знахідкою в могилах печенігів є зброя і прикраси кінської вузди.