«The Hill» (у перекладі з англійської Пагорб, метафора Капітолійського Пагорба США) — американська газета та цифрова медіакомпанія, що базується у Вашингтоні. Зосереджуючись на політиках, політиці, бізнесі та міжнародних відносинах, «The Hill» висвітлює Конгрес США, президентство та виконавчу владу.
Газета «The Hill» безкоштовно розповсюджується у друкованому вигляді в усіх офісах Конгресу США, по всьому Вашингтону. Надрукуватися в цьому виданні надзвичайно престижно.
— Фантастика! Це значить, що статтю Юрія Щербака прочитає практично кожен когресмен, — відгукнувся відомий зарубіжний аналітик про публікацію в газеті «The Hill» відомого українського письменника і дипломата, Голови Ради Незалежного Медіа Форуму.
У березні 1944 року, рівно 80 років тому, я повернувся до свого рідного міста Києва, щойно звільненого від трирічної німецької окупації. Моє місто лежало в руїнах, більшість його жителів зникли в пітьмі війни, а жертви Бабиного Яру волали про помсту.
Тоді мені було лише 10, але я вже знав, що вижив завдяки американській продовольчій допомозі. У школі тривав жвавий обмін американськими продуктами, включаючи жувальну гумку, печиво, тушонку, сигарети Camel і маленькі пластикові моделі бойових літаків.
Тоді я не знав, що влітку 1944 року справжні військові літаки США — B-17, B-24 літаючі фортеці та винищувачі Mustang — регулярно прилітали на базу ВПС США ((USAAF Station)) в Полтаві в рамках операції «Френтик» («Відчайдушний»). Після бомбардувань німецьких об’єктів понад 100 бомбардувальників і 70 американських винищувачів поверталися на українську землю, щоб відпочити, дозаправити і відремонтувати свої літаки та поповнити запаси бомб.
Відважні американські хлопці не тільки відпочивали чи закохувалися в українських дівчат, багато з них загинули під час нальотів німецької авіації. Мій народ завжди буде вдячний цим героям.
Я боготворив Америку в 1944 році: це був мій далекий, але близький друг і рятівник. Американські фільми, джазова музика, автомобілі Studebaker і джипи Willys, аспірин, одяг і їжа, які рятували нас від голодної смерті, — все це назавжди залишиться в моєму серці.
Звичайно, я навіть уві сні не міг уявити, що в 1994 році Бог і доля приведуть мене до Вашингтону як посла Незалежної України і дозволять ще глибше пізнати і полюбити цю велику країну.
Я мав честь познайомитися з такими видатними американцями, як Генрі Кіссінджер, Збігнєв Бжезінський, Джордж Буш, Джеймс Бейкер, Білл Клінтон, Ел Гор, Боб Доул, Ньют Гінгріч, Дік Чейні, Вільям Перрі, Роберт Гейтс, Мадлен Олбрайт, Кондоліза Райс та інші. Від них я багато чого навчився про державну мудрість і демократію.
Пишаюся тим, що брав участь у розробці першої Угоди про стратегічне партнерство між Україною та США.
Сьогодні, коли Україна перебуває у вогні геноцидної війни Росії, яка щодня вбиває десятки чоловіків, жінок і дітей, руйнує лікарні, школи, театри, музеї та житло, я згадую про наслідки нацистської агресії, свідком якої я був у рідному Києві у 1944 році. Знову я звертаюся до Америки з вдячністю та надією.
Дякую за допомогу, яку Америка надала моїй країні, і сподіваюся на продовження цієї життєво важливої допомоги.
Ні, я не хочу і не очікую, щоб американці гинули в Україні сьогодні, як їхні діди в 1944 році.
Але я також не хочу, щоб учень Гітлера Володимир Путін знищив Україну, знищив мій народ, а потім вирушив у Європу, знищуючи євроатлантичний простір безпеки, свободи та демократії, для побудови та підтримки якого США так багато зробили після Другої світової війни.
Американці повинні зрозуміти, що Путін ненавидить Америку так само, як і Україну. Він зневажає американську ліберальну демократичну ідеологію, її дух індивідуальної свободи та її прихильність основним цінностям, які лежать в її основі. Зерна його ненависті можуть прорости в чорний урожай ядерних атак, якщо Росія розгромить Україну, а потім випробує альянс НАТО та США.
Допомагаючи Україні захищати нашу землю, наших дітей і нашу свободу, американці захищають свою власну землю, своїх дітей і свою свободу. І це тому, що сини та дочки України борються за принципи, які надихнули перших американських патріотів підняти зброю проти найбільшої імперії того часу.
Я переконаний, що поряд із фізичними законами збереження матерії та енергії існує вічний закон збереження свободи. Коли Америка сформувалася як нація, заснована на засадах свободи, їй довелося вести довгу визвольну війну проти свого колоніального господаря. Перемога в цій боротьбі була забезпечена завдяки допомозі Франції. Статуя Свободи, подарунок народу Франції, служить символом і нагадуванням про цю боротьбу за свободу і волю.
Сполучені Штати Америки, які народилися, проголошуючи, що всі люди створені рівними і мають право на життя, свободу та прагнення до щастя, є головним світовим гарантом цього закону. Допомагаючи Україні, Америка виконує не лише свій обов’язок, а й своє призначення.
«The Hill»: Юрій Щербак був надзвичайним і повноважним послом України в США (1994-1998), послом України в Ізраїлі, Канаді та Мексиці.