Супутники Маска, уламки ракет і космічних апаратів, інструменти космонавтіві навіть… мільйон голок — чого тільки немає на орбіті нашої планети. Загалом у космосі налічується кількадесят тисяч уламків сміття завдовжки більш як 10 сантиметрів, а дрібніших об’єктів — вже понад 100 мільйонів, і ця кількість постійно зростає. Вже невдовзі сміття на орбіті становитиме серйозну загрозу для космічної діяльності людства. Про цейшлося під час дискусії «Космічне сміття: що з ним робити і чи несе воно загрозу для землян», яка відбулась в Українському кризовому медіацентрі.
Голова Громадської ради при Державному космічному агентстві України Едуард Кузнєцов згадує, що у 1957-му бачив у небі проліт другого ступеня ракети-носія, який виводив на орбіту перший супутник Землі й відбивав сонячне світло. Це й було перше космічне сміття.
З того часу в космос було запущено понад 10 тисяч супутників. Навколоземний простір почав заповнюватися відпрацьованими апаратами, ступенями ракет, різноманітними уламками, що виникли внаслідок аварій. «Протягом останніх десятиліть активізувались різноманітні експерименти, — розповідає Едуард Кузнєцов. — Наприклад, китайці кілька років тому викинули в космос близько мільйона металевих голок. Великий «внесок» у засмічення зробив і засновник SpaceX Ілон Маск. Його компанія запускає по сто й більше супутників на рік і не планує збавляти темпів».
США, рф і Китай є країнами-лідерами в забрудненні навколоземного простору космічним сміттям — по 5–6 тисяч об’єктів від кожної. Долучається і решта країн, які ведуть космічну діяльність. Зокрема, Україна за останні 30 років здійснила 132 пуски ракет-носіїв — це і є наш внесок у засмічення космосу.
Все це призвело до того, що ситуація щороку погіршується. Траплялися випадки, коли, зважаючи на обставини, скасовувалися пуски пілотованих космічних місій, зокрема американських «Шатлів». Інколи доводилось ремонтувати ілюмінатори. Та й Міжнародна космічна станція іноді маневрує, щоб уникнути «небажаної зустрічі». Зовсім свіжий випадок — у квітні 2024 року уламок космічного сміття вагою менше ніж кілограм уразив будинок у штаті Флорида, пробив два поверхи й зупинився у підвалі.
Поки, як констатує Едуард Кузнєцов, країни на урядовому рівні не надто переймаються питанням космічного сміття. Але в ООН, зокрема на рівні Управління ООН з використання космічного простору в мирних цілях зі штаб-квартирою у Відні, давно стурбовані цією проблемою. А науковці вже б’ють на сполох, адже, за їхніми прогнозами, у 2050 році насиченість сміттям навколоземного простору стане такою, що далі вести космічну діяльність людству стане неможливо.
Директор Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академік Ярослав Яцків погоджується з тим, що ситуація в космосі погіршується.
— Кількість об’єктів на орбітах уже зашкалює, а деякі з них навіть заважають астрономам, зокрема роботі як наземних, так і космічних телескопів, — зауважив він. — Ми бачимо на кадрах усі ці шуми, прольоти апаратів тощо.
Ярослав Яцків нагадав про роботу Української мережі оптичних станцій (УМОС), яка давала можливість спостерігати за супутниками, які працюють на орбіті, і за космічним сміттям. Але, на жаль, через російську агресію Національна академія наук відповідну програму більше не фінансує, а крім того — в Україні немає загальнонаціональної космічної програми.
Ярослав Яцків вважає, що Україна повинна повернутися до вивчення космічного сміття. «Особливо нас цікавить геостаціонарна орбіта, де сьогодні— понад тисячу об’єктів і вона дуже скоро буде перевантажена», — додав він.
Як розв’язувати проблему космічного сміття? Директор ТОВ «Курс-Орбітал» та асоціації «Космос» Катерина Бабікова вважає, що в цьому контексті постає ще одне питання —в який спосіб сьогодні наші вчені, компанії, котрі мають досвід у сфері космічних технологій, можуть долучитися до розв’язання проблеми.
— Фахівці, які працюють у нашій компанії,мають більш ніж 30-річний досвід розроблення систем зближення і стикування, — розповідає Катерина Бабікова. — Спільно з КБ «Південне» протягом останніх 5–7 років обговорюються питання створення системи зближення і стикування для забезпечення операцій з орбітального сервісного обслуговування, і однією з таких операцій також є видалення космічного сміття.
Щодо контролю запусків, то, як зауважив Едуард Кузнєцов, є певні міжнародні договори. Наприклад, на геостаціонарній орбіті за державами закріплені певні точки. Щодо контролю за великими фрагментами, які є на орбітах, то, за словами пана Едуарда, Україна також долучена до цього процесу, зокрема маємо чотири станції спостереження, які передають дані до центру у Відні, і відповідно — також дістаємо звідти дані, котрі цікавлять нашу державу.
На початку космічної ери проблемі космічного сміття не надавали значення. Тому й не передбачалося, що ступені ракет і відпрацьовані апарати обов’язково повинні згоріти в атмосфері. Як ішлося під час дискусії, нині вчені з усього світу шукають технології, які дадуть змогу розв’язати проблему — це й лазери, і магніти, і космічні буксири та багаторазові контейнери. Згадаймо хоча б проєкти як-от ELSA-d японського стартапу Astroscale та ClearSpace-1 Європейського космічного агентства. Але пошуки найпридатнішої технології ще тривають.
Одним зі шляхів глобального розв’язання питання Едуард Кузнєцов вважає створення міжнародного фонду, який наповнювали б компанії, що мають великий прибуток від запуску й експлуатації космічних апаратів. Цей фонд, на думку експерта, мав би розподіляти кошти для проєктів зі знищення космічного сміття.
Дмитро ШУЛІКІН
Фото — з трансляції Українського кризового медіацентру