«Україна не веде жодної незаявленої діяльності, яка могла б призвести до створення ядерної зброї. Це засвідчують численні перевірки міжнародних профільних організацій. Тому усе, що повідомляють ЗМІ російської федерації про ядерну загрозу з боку України, є фейком, який розповсюджують хворі на голову російські пропагандисти. А от росія — це справді ядерна загроза світу і цивілізації», — заявив у своїй доповіді «Прояви російського ядерного тероризму в Україні» академік НАН України, директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Анатолій Носовський.
Цю заяву він зробив на секції «Протидія російському ядерному тероризму в Україні. Ліквідація забруднень від ядерних ризиків» Міжнародного форуму «Екологія і Мир», який організували на базі КПІ Українська Рада Миру, Всеукраїнська інноваційна екосистема Sikorsky Challenge Ukraine, Міжнародна громадська організація «Рада з екологічної безпеки» та інші організації.
Доповідач зазначив, що у світі майже немає досвіду подій, пов’язаних з військовим нападом на ядерні об’єкти. Відомо про єдиний випадок проведення бойових дій поблизу АЕС Кршко (атомна електростанція у Словенії, розміщена в населеному пункті Врбина на території громади Кршко — ред.) під час війни 1991 року, коли там ще була Югославія. Станція продовжувала працювати, але не піддавалася огневому ураженню і не була окупована.
«Саме після цього був проведений аналіз безпеки АЕС для таких ситуацій, який засвідчив, що найбільш безпечний стан атомної станції за можливості військового ураження — це стан холодного зупину», — сказав Анатолій Носовський.
Є ще приклад АЕС Бушер (Бушерська АЕС — атомна електростанція потужністю 1000 МВт на півдні Ірану поблизу міста Бушер, перша АЕС в Ірані та на Близькому Сході — ред.), яка була готова на 75 %. Коли у 1980 році почалася 8-річна війна з Іраком, станція зазнала кількох атак з боку Іраку.
Відсутність ядерного палива убезпечила від можливості важкого пошкодження. Однак, у куполі захисної оболонки 2-го блоку, попри те, що вона побудована з важкого залізобетону, через обстріли утворилося декілька наскрізних отворів діаметром близько метра.
Відомо про руйнування реакторів в Іраку. Один з них був зруйнований ізраїльським повітряним нальотом у 1981 році, а два інших знищили літаки США у 1991 році. Також був знищений сирійський ядерний реактор у 2007 році. Але активні зони цих реакторів теж не були завантажені. Попри те, що українські АЕС завантажені ядерним паливом, працюють у робочому режимі й не є інструментами для потенційного створення ядерної зброї, росія створює загрозу аварій і руйнувань на них. Тим самим порушуючи міжнародні угоди, створюючи ядерну загрозу для всього світу.
Уникнути катастроф поки що вдається лише завдяки Збройним Силам України, міжнародній допомозі, майстерності українських атомників.
«Досвід роботи атомної енергетики під час війни в Україні є унікальним. Його потрібно проаналізувати й підготувати рекомендації щодо підвищення безпеки ядерних установок в умовах війни. Зокрема, треба розглянути питання безпечної експлуатації ядерних установок, аварійної готовності, моніторингу, створення запасів необхідних матеріалів та умов для надійної експлуатації, зокрема, запасів дизельного пального, мобільних установок енергопостачання. І можливість безпечної роботи персоналу та його ротації», — сказав Анатолій Носовський.
Також, на думку доповідача, потрібно переробити чинні плани захисту персоналу та населення з урахуванням нових викликів. Водночас — врахувати питання надійності радіаційного моніторингу, підвищення надійності й незалежності каналів зв’язку, передбачити додаткові шляхи евакуації населення, а також доставлення на об’єкт персоналу дизельного пального та запасних частин у разі порушення наявної логістики.
Передбачити негативні сценарії
Як розвиватиметься ситуація у разі тих чи інших негараздів і які кроки треба буде зробити? Відповіді на ці запитання шукає, зокрема, Навчально-науковий інститут атомної і теплової енергетики КПІ ім. Ігоря Сікорського. Про деякі результати роботи у цьому напрямку розповів д. т. н., проректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Вадим Кондратюк у доповіді «Експлуатація ядерних енергетичних об’єктів України за екстремальних умов».
«Сьогодні — після уроків Фукушіми, з урахуванням подій під час окупації Запорізької АЕС — уже стало очевидним, що необхідно звертати особливу увагу на системи управління аваріями та їхнє запобігання. Якщо ж аварії все-таки трапляються, такі системи допомагають зменшити радіоактивно-негативний вплив на довкілля і людей. До систем управління аваріями на АЕС відносять захисні бар’єри, системи безпеки, а також експлуатаційні посібники та інструкції для персоналу, який має ліквідовувати наслідки руйнувань та відповідати за повернення ядерного реактора до контрольованого стану. Усі ці елементи треба удосконалювати», — сказав Вадим Кондратюк.
Зокрема, має бути забезпечена надійність енергопостачання АЕС за будь-яких нештатних ситуацій. Для цього, по-перше, необхідно підвищувати надійність ізоляції приміщень аварійних дизель-генераторів від затоплення і від руйнувань через обстріли. У мирний час цей параметр не був таким важливим, але тепер, після ударів ракетами по греблях ГЕС, підриву Каховської ГЕС, ракетних атак, імовірність пошкодження приміщень дизель-генераторів зростає.
Окрім того, у разі знеструмлення треба мати можливість забезпечити аварійне енергопостачання за допомогою різних місткісних акумуляторних батарей.
Електроживлення АЕС важливе, зокрема, для охолодження реактора, щоб не допустити аварії. Перспективним підходом підвищення ефективності управління аваріями з повним знеструмленням ядерних енергоустановок є застосування аварійної живильної помпи з паровим приводом від парогенератора. Група українських учених розробила консервативну тепло-гідродинамічну модель «реактор — парогенератор — аварійна живильна помпа з паровим приводом». Ефективна працездатність аварійної живильної помпи з паровим приводом від парогенератора обґрунтована для перших 10 діб після повного знеструмлення. Отримані результати можуть бути застосовані під час модернізації стратегій та систем управління аваріями з повним тривалим знеструмленням атомних енергоблоків.
Знешкодити рідкі РАВ
Група українських учених, які представляють, зокрема, ТОВ «Альфа Атом», Інститут геохімії довкілля Національної академії наук України та відділення науково-технічної підтримки в м. Одеса Відокремленого підрозділу «Науково-технічний центр» АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», інформували учасників форуму про нові підходи у поводженні з рідкими радіоактивними відходами.
У світі та Україні усе ще триває пошук ефективної технології переведення рідких РАВ у безпечну форму для поховання і тривалого зберігання вже на майданчиках спеціалізованих підприємств.
Наразі базовою є технологія цементування. Але цікавішою є плазмова обробка з подальшим оскловуванням. Співпраця приватних і державних інституцій дає можливість гнучко працювати й швидко випробовувати напрацьовані ідеї й технології.
На завершення секції її керівник, ексміністр захисту довкілля Юрій Костенко наголосив, що вкрай важливо, щоб уповноважені представники держави Україна чітко й однозначно на різних майданчиках зробили заяви про те, що Україна не розробляє ядерну зброю і не має таких планів. У такий спосіб будуть дезавуйовані заяви росії, яка лякає світ українськими ядерними розробками, водночас сама залишаючись одним з найнебезпечніших ядерних терористів.
Олег ЛИСТОПАД