Юрій Костенко працював міністром охорони навколишнього природного середовища України: з 1992 року по 1995, та з 1995 по 1998 рік, коли до назви міністерства було додано ще «та ядерної безпеки». Як міністр очолював українську делегацію на переговорах з країнами Великої сімки щодо закриття ЧАЕС. А як п’ятиразовий народний депутат і член комісій з екології, ядерної політики і безпеки, був причетний до багатьох подій і рішень, пов’язаних з екологією та ядерною безпекою. Зокрема очолював українську делегацію на переговорах з росією з ядерного роззброєння. У 2015 році видав документальну книжку «Історія ядерного роззброєння України».
На конференції «Екологія і Мир» Юрій Іванович виступив із доповіддю «Глобальні наслідки ядерного роззброєння України». Для багатьох учасників форуму деякі факти стали відкриттям.
«Після розпаду СРСР на території України опинився третій за потугою ядерний потенціал світу, – нагадав присутнім Юрій Костенко. – Україна набула право власності над колосальною армадою ядерних озброєнь».
Як відомо, Верховна Рада України ухвалила рішення про без’ядерне майбутнє незалежної держави, про її нейтральний статус. Тоді про Україну заговорили майже всі світові медіа. «Адже з одного боку – колосальний ядерний потенціал,- пояснює Юрій Костенко, – а з іншого боку наше бажання, можливо, наївне, як показали сьогоднішні події, – стати без’ядерною державою». Сьогодні вже ні в кого немає сумнівів, переконаний Костенко, що саме процес ядерного роззброєння України призвів до сьогоднішньої широкомасштабної агресії, початку глобальної війни між диктатурою і демократіями за перерозподіл світових впливів.
До складу ядерного потенціалу України на початку 90-х входило 176 стратегічних ракет із шістьма і десятьма ядерними боєголовками, кожна з яких могла знищити такий мегаполіс як Нью-Йорк, каже він. А всього у нас було 1240 балістичних боєголовок на стратегічних ракетах, ще ми мали 40 стратегічних бомбардувальників, що несли приблизно 550-600 ядерних крилатих ракет, а відтак весь ядерний потенціал України обчислювався 2 тисячами стратегічних ядерних боєголовок.
Окрім цього, продовжав Юрій Костенко, Україна мала на озброєнні від 3,5 до 4 тисяч одиниць тактичної ядерної зброї різних варіацій. Для порівняння: сьогодні Російська Федерація має приблизно 3 тисячі одиниць стратегічної ядерної зброї і 1,5 тисячі одиниць тактичної ядерної зброї. Тобто Україна майже втричі переважала російського агресора щодо кількості тактичної зброї.
США, продовжував доповідач, мають сьогодні на озброєнні 3750 одиниць стратегічної зброї і всього-на-всього 500 одиниць тактичної ядерної зброї. (І це при тому, що Росія і Сполучені Штати Америки нині володіють 93-95 % всієї ядерної зброї світу).
Спеціальна робоча комісія Верховної Ради України, яку очолював Юрій Костенко, на початку 90-х встановила, що в ядерній зброї України було понад 100 тонн високозбагаченого урану і плутонію, виробництво яких за тодішніми цінами коштувало понад 100 млрд доларів. Бюджет нашої незалежної держави на той час у доларовому еквіваленті становив біля10 млрд доларів.
Якщо ж до цього додати вартість стратегічної авіації, яка майже вся була передана Росії, стратегічних носіїв, що теж частково були передані Росії, то сума матеріальних цінностей обчислювалася у межах 200 млрд доларів.
Згідно з Конституцією, матеріальними цінностями держави розпоряджаються представницькі органи, якою є Верховна Рада. Виконавча ж влада має виконувати рішення Верховної Ради, а не змінювати їх на свій копил. Це дуже важливо, оскільки далі події пішли зовсім не в річищі рішень Верховної Ради.
Декларація про державний суверенітет яку ухвалили в липні 1990-го року, констатувала що Україна у майбутньому бачить себе без’ядерною країною. Заява Верховної Ради України у жовтні 1991 року, свідчила, що Україна буде рухатися до без’ядерного статусу – з урахуванням економічної, фінансової, технологічної та екологічної безпеки. Тобто, каже Юрій Костенко, була низка передумов щодо позбавлення ядерної зброї, але без визначення термінів. Врешті договір, ратифікований Верховною Радою у 1993 році, – це договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Пункт шість цього договору стверджує, що знищенню підлягають лише 32 % стратегічних носіїв і 42 % ядерних боєголовок стратегічної зброї. Про жодне передання зброї, зокрема третім країнам, рішення ВР не було.
«Для того, щоб остаточно поставити всі крапки над «і» щодо того, чому незалежна Україна передала цей колосальний стартовий капітал, який забезпечував і національну і економічну безпеку, це питання повинно стати обов’язковим дослідженням спеціальної парламентської комісії, – переконаний Юрій Костенко. – Саме така комісія має відкрити світові очі на всю правду, яка стосується сьогоднішньої так званої широкомасштабної війни або предтечі до термоядерної війни».
«Можу тільки сказати, – продовжив доповідач, – що це була колосальна стратегічна помилка українського керівництва», і з цим погодився у своїх спогадах тодішній Президент України Леонід Кучма. Але треба сказати і про помилки міжнародної спільноти. Світ не помічав, що росія Єльцина, а потім путіна – це та ж сама тоталітарна держава, яка не визнає принципи демократії, верховенства права, права на вільні вибори та продовжує рухатися до створення неоімперії». Розстріл парламенту 1993 року, війна в Чечні, фактично геноцид в Чечні – на все це Захід заплющував очі і продовжував розвивати стосунки саме з Росією. Фактично вся радянська ядерна зброя перейшла в розпорядження російської влади, яка не збиралася будувати демократичне суспільство.
Міжнародна спільнота тільки розпалювала амбіції росії, яка незаконно була визнана членом ООН і Радбезу ООН. Захід вливав в росекономіку, її енергетичний комплекс, колосальні кошти. У рамках «Партнерства задля миру» росія мала понад 100 програм співпраці з НАТО, Україна мала тільки 10 програм. росії передавалися сучасні технології, зокрема й для військово-промислового комплексу.
Заради справедливості треба сказати, що на початку 1993 року США висловлювали пропозиції щодо співпраці з Україною, спільного перероблення високобаченого урану в ядерне паливо для українських АЕС. Пропонували стратегічне партнерство Україні, створення міжнародного фонду задля руху України до без’ядерного суспільства. Захід пропонував Україні і членство в НАТО як гарантії безпеки. На жаль, тодішня виконавча влада ці пропозиції відхилила.
Захід мав ілюзію, що з України може розпочатися загальне ядерне роззброєння. А гарантії безпеки повинен був забезпечити Будапештський меморандум. Сьогодні, каже Юрій Костенко, мусимо констатувати що Будапештський меморандум виявився ніякими не гарантіями безпеки, а лише розмовами про безпеку. Широкомасштабна війна росії проти України, всі ці злочини, які ми бачимо, сьогодні спонукали низку країн повернутися знову до ядерних програм. І це стосується не тільки Ірану. Дискусії про це ведуть розвинуті країни Європейського Союзу, Азії. У 2023 році на 7% збільшилися загальні військові витрати по світу, обсяг інвестицій у військові технології, в озброєння сягнув рекордних 2,5 трильйона доларів. Різке збільшення відбулося після початку російської агресії проти України.
Майже всі ядерні країни оголосили про свої наміри різко збільшити кількість ядерних боєголовок, модернізувати їх. Процес ядерного озброєння вийшов із-під контролю, МАГАТЕ не здатна його контролювати, хоча саме з цією метою організація була створена в структурі ООН.
Можна однозначно стверджувати, що замість ери без’ядерного світу, на що сподівалися у зв’язку із ядерним роззброєнням України, світ отримав новий виток ядерної гонитви, який може призвести до ядерного апокаліпсису. А стратегічні помилки, пов’язані із ядерним роззброєнням України, уже призвели до глобальної політичної і військової кризи. Вони засвідчили також, що чинні нині безпекові структури – і ООН, і Рада Безпеки, і МАГАТЕ, і ОБСЄ – стали абсолютно недієздатні. Про що можна говорити, якщо в той час, коли росія здійснила ядерний терор, захопивши Чорнобильську АЕС, а потім і найбільшу в Європі Запорізьку АЕС, ні МАГАТЕ, ні Рада Безпеки ООН не домоглися, щоб проти росатому було введено санкції.
Ці приклади підтверджують, що вся світова безпека, яка так важко вибудовувалася, луснула, як мильна бульбашка, – сказав Юрій Костенко. Він переконаний, що на сьогодні є тільки один спосіб вийти з цього глухого кута, щоб не довести світ до термоядерної війни. А саме: західний світ, який визнає верховенство права, демократичні цінності, територіальний суверенітет країн, повинен відділитися від диктатур, які обрали шлях насильства і тероризму. Лише у такий спосіб можна створити принципово іншу – і систему безпеки, і впливів на тих, хто порушує міжнародне право. Демократичний світ має позбавити тоталітаризм доступу до своїх фінансових ресурсів, економічної співпраці, усіх високотехнологічних аспектів своєї демократичної діяльності.
Тоталітарист повинен справді стати ізгоєм світу, і лише у такій іпостасі він не буде привабливим для країн, які вибирають свій напрямок руху, не піддасться тоталітарним країнам, які очолили процес формування нових диктатур у країнах третього світу. Варто чітко усвідомлювати: коли в демократичному світі будуть зроблені принципові висновки з того, що відбулося з Україною, і демократія перейде від співпраці з диктатурами до відокремлення від них і тиску на диктатури, особливо тоді, коли вони починають погрожувати комусь або агресію, або тероризмом, або екоцидом, тільки тоді можна говорити, що світ зробив уроки з українського ядерного роззброєння, і буде рухатися до миру і благополуччя, а не до своєї загибелі.
Записала Лариса ОСТРОЛУЦЬКА
Читайте також: